Форми організації навчального процесу в спеціальній школі.

1. Основні та специфічні форми навчальної та корекційно-виховної роботи у спеціальній школі. Урок – як основна форма організації навчання у спеціальній школі: особливості та вимоги до уроку.

2. Визначення мети і завдань уроку.

3. Типи та структура уроків.

4. Підготовка вчителя до уроку.

5. Зміст та методи аналізу уроку у спеціальній школі.

6. Екскурсія як специфічна форма організації навчального процесу.

1. Основні та специфічні форми навчальної та корекційно-виховної роботи у спеціальній школі. Урок – як основна форма організації навчання у спеціальній школі: особливості та вимоги до уроку.

Ефективність навчання залежить не тільки від змісту і методів, а й від форми його організації. Організаційні форми навчання передбачають певну взаємодію вчителя і учнів, яка регулюється заздалегідь визначеним режимом (часовий, просторовий) та умовами роботи. До організаційних форм належать: екскурсії, практичні і лабораторні роботи, домашню самостійну роботу, виробничу практику тощо. Основною формою організації навчальної та корекційно-виховної роботи у допоміжній школі є урок.

Існують також специфічні форми позакласної навчально-корекційної роботи, такі, як логопедичні заняття, ЛФК, ритміка, соціально-побутова орієнтація, предметні гуртки.

В допоміжній школі урок має свою специфіку, зумовлену особливостями пізнавальної діяльності учнів і завданнями корекційно-виховної роботи школи, а саме:

1. Кількість учнів в класах допоміжної школи набагато менша, ніж у масовій школі. Вона не повинна перевищувати 12 осіб. При такій кількості учнів у класі вчитель може приділяти максимум уваги кожному учневі, здійснювати індивідуальний підхід до окремих учнів.

2. Класи в допоміжній школі комплектують з урахуванням не тільки віку, а й ступеня інтелекту дитини. До навчання залучають дітей лише з легкими формами розумової відсталості. Через те в одному й тому класі можуть навчатися учні різного віку. Різниця в віці може становити до 2-х років.

3. Враховуючи низьку продуктивність пізнавальної діяльності учнів, на кожен урок визначають значно менший обсяг матеріалу порівняно з масовою школою. Крім того, цей матеріал спеціально опрацьовують, щоб він був доступний для розумово відсталих учнів.

4. На уроках у допоміжній школі, крім загальноосвітніх та виховних завдань, однакових з масовою школою, розв'язуються і інші завдання (корекційні), властиві тільки допоміжній школі: відбувається компенсація й корекція вад розвитку дітей.

5. Особливості є й у доборі форм і методів навчальної роботи: широко практикуються повторення вивченого, ігрові моменти; навчання здебільшого відбувається на практичній основі; складні системи знань подаються в розчленованому вигляді, відповідно і діяльність учнів також набуває розчленованого характеру, особливо на початкових етапах навчання.

6. Кожен урок повинен бути нерозривно пов'язаний із попереднім і готувати школярів до вивчення наступного матеріалу.

7. Навчальний матеріал з кожного предмету повинен бути нерозривно пов'язаний із іншими предметами та з практикою життя.

8. В організації учнів особливо велику роль відіграють безпосереднє керівництво і пряма допомога вчителя, а у молодших класах це зводиться до патронування кожної дії учнів.

2. Визначення мети і завдань уроку.

Важливим етапом підготовки вчителя до уроку є правильне планування мети і завдань уроку.

Мета уроку – передбачення кінцевих результатів до якого повинні прагнути учасники навчального процесу, і якщо вона визначена нечітко чи вчитель погано уявляє собі шляхи та способи її досягнення, ефективність уроку важко досягти.

Мета передбачає послідовне розв'язання конкретних завдань під час уроку. На кожен урок вчитель добирає конкретні завдання, які можуть бути реалізовані лише на матеріалі цього уроку (його змісту, завдань, вправ, видів робіт, наочних засобів тощо).

Завдання повинні відображатися у трьох взаємопов’язаних групах:

Першу групу складають освітні (навчальні) завдання – озброєння учнів науковими знаннями, вміннями та навичками, зокрема:

• засвоєння (вивчення, повторення, закріплення) основних понять, законів, теорій, правил, наукових фактів;

• формування (вироблення, закріплення...) умінь і навичок (наприклад, грамотного письма, читання, спілкування, обчислення, вимірювання).

Другу групу складають корекційно-розвивальні завдання, які спрямовані на виправлення (корекцію) та розвиток в учнів інтелектуальної, емоційно-вольової, мотиваційної, рухової сфери особистості, пізнавальних інтересів і навчальних здібностей (див попередню лекцію – об’єкти корекції).

З метою розвитку мислення вчити:

• аналізувати (навчальний матеріал, об’єкт);

• порівнювати;

• встановлювати головне;

• знаходити причинно-наслідкові зв’язки;

• узагальнювати (виявлені закономірності)

• доводити;

• діяти за аналогією.

З метою розвитку самостійності:

• формування вміння працювати за зразком і вказівками вчителя, таблицями;

• навчання працювати з коментуванням своїх дій;

• формування вміння самостійно застосовувати правило;

• формування пізнавальної самостійності;

• формування вміння робити самостійний висновок з прочитаного, побаченого тощо

На одному уроці неможливо коригувати відразу всі сфери особистості дитини, тому залежно від типу, структури, змісту уроку визначається його конкретна корекційна мета. Матеріал іншого уроку найбільш ефективно сприятиме розвитку в учнів наполегливості, подолання труднощів у навчанні, тобто розв'язання завдань корекції у дітей вольової сфери.

Третю групу складають виховні завдання, які спрямоване на формування у учнів наукового погляду на матеріальний світ, забезпечення морального, трудового, естетичного, духовного, патріотичного та фізичного виховання.

• виховання;

• формування;

• «пробуджувати почуття»;

• «зміцнювати бажання»;

• «викликати бажання наслідувати»;

• «закріплювати прагнення»;

• «заохочувати до праці»;

• «формувати позитивне ставлення» тощо

Вчитель повинен вміло визначати ті виховні завдання, які найбільш успішно можуть бути розв'язані при вивченні конкретно-матеріалу з кожного предмета (конкретної граматичної теми, художнього твору, математичного матеріалу чи трудового процесу).

Окремі виховні завдання набувають загальнонавчального характеру і вирішуються систематично на кожному уроці. До таких завдань відносять формування в учнів загальнонавчальних навичок і вмінь: самостійності, організованості, дисциплінованості, відповідальності, охайності, навичок культури поведінки, навчальної діяльності тощо. Ці завдання не обов'язково плануються на кожний урок, проте розв'язуються систематично.

При формуванні завдань уроку слід звернути увагу вчителя на можливі помилки, які виникають у практичній діяльності. Найтиповішою помилкою є неконкретність завдань уроку. Наприклад, завдання «розвивати мислення і мову» надто загальне, тому що поняття «мислення» об'єднує і основні його рівні (понятійний, образний, предметно-практичний, словесно-логічний), і операції мислення (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування), і різні функції (інтелектуальна активність, регулююча роль, критичність) та ін.