18. Пряма дія права єс (горизонтальна та вертикальна).

За ПЕТРОВИМ: Принцип Верховенства права ЄС безпосередньо пов’язаний з принципами прямого застосування та прямої дії права ЄС. У законодавстві ЄС не достатньо визначення цих концепці, проте юридична доктрина розрізняє їх. Прямо застосовуваними визнаються такі закони ЄС, що діють безпосередньо в правових системах держав-членів, без спеціальної процедури впровадження. Можливість мати «пряму дію» має тільки те законодавство ЄС, яке передбачає права, на які можуть посилатись приватні особи під час розгляду конкретної справи в національних судах. Стаття 288 Договору про діяльність ЄС визнає, що прямо застосовуваними є регламенти. Такого окремо визначення щодо інших джерел права ЄС в Договорі не міститься, а відтак концепцію «прямої дії» решти джерел права ЄС було опрацьовани виключно ЄСП.

1. Пряма дія положень установчих договорів

2. пряма дія міжнародних угод

3. пряма дія регламентів

4. пряма дія директив і рішень

Пряма дія положень (норми) установчих договорів

Відправоною точкою для визнання за Судом правотворчих повноважень було рішення, винесене в 1963 році у справі Van Gend en Loos В цьому широко відомому рішенні Суд сформулював доктрину "прямої дії" права ЄС, відповідно до якої, особа може спиратись безпосередньо на норми права ЄС якщо вони породжують для неї певні права, привілеї чи іншим чином захищають її нтереси.

Разом з тим, це рішення також має й інше важливе значення. Доктрина прямої дії, яка складала зміст рішення Суду, не була закріплена в Установчих Договорах. Вона стала результатом тлумачення та, навіть білше, розвинутої інтерпретації Договорів, здійсненої Судом. Фактично, формулюючи доктрину прямої дії суд в Van Gend en Loos здійснив ніщо інше як реалізацію правотворчої функції суду – тобто утворив припис, відсутній в позитивному праві.

Критерії прямої дії:

1) Норма має бути ясною та недвозначною

2) Норма має бути безумовною

3) Чинність норми не повинна залежати від подальших дій з боку інститутів єс або держав-членів

Доктрина прямої дiї права ЄС

1) "Прямо застосовуваними" визнаються такi акти ЄС, що дiють безпосередньо в

правових системах держав-членiв, без спецiальної процедури впровадження.

2) Здатним мати "пряму дiю" є тільки те законодавство ЄС, яке передбачає права й

обов’язки, на якi можуть посилатися приватнi особи під час розгляду конкретної

справи в нацiональних судах.

1) Суд ЄС у багатьох випадках визнав норми установчих договорів ЄС такими, що

мають пряму дiю, особливо у справах, що виникали з питань вiльного руху товарiв,

вiльного руху працiвникiв, рiвної оплати працi та конкуренції.

2) Проте Суд ЄС визнав не здатними мати пряму дiю норми договорів, які

встановлюють загальнi принципи щодо ролi ЄС.

Вертикальна пряма дія

У випадках , коли установчі договори ЄС покладає обов’язок лише на державу-члена ЄС відповідна норма цього Договору може мати вертикальну пряму дію, відбиваючи відносини на зразок індивід-держава. Пряма дія такої норми, відповідно, може мати місце лише щодо держави, але не щодо інших індивідів. Проьте термін «держава» має широке розуміння та включає навіть є oкремі «органи держави».

Горизонтальна є можливою лише у випадках, коли обов’язок покладено на індивідів. Цей різновид прямої дії відбиває взаємовідносини між індивідами. Проте точний обсяг горизонтальної прямої дії у праві ЄС є досить суперечливим.

Доктрина прямої дiї права ЄС. Мiжнароднi угоди

Не iснує загального правила щодо прямої дiї мiжнародних угод. Хоч до мiжнародних угод застосовуються такi ж самi критерiї, як і до норм установчих договорів ЄС, дуже часто вони підлягають вужчому тлумаченню. У деяких справах Суд ЄС визнав можливiсть прямої дiї норм мiжнародних угод, а в iнших – нi.

Доктрина прямої дiї права ЄС. Регламенти

1) Згiдно зi ст. 288 Договору про функціювання ЄС регламенти не потребують подальшої iмплементацiї в законодавство держав-членів та є прямо застосовуваними, а відтак зазвичай мають як вертикальну, так i горизонтальну пряму дiю.

2) Проте регламент не може мати прямої дiї, якщо її сформульовано неясно, тобто якщо вона дозволяє державi вiльно тлумачити її важливi положення.

Доктрина прямої дiї права ЄС. Директиви

На вiдмiну вiд регламентів, директиви не є прямо застосовуваними.

1) Якщо задоволено вiдповiдні вимоги, визначені в справі Van Gend en Loos, рiшення та директиви можуть мати пряму дiю.

2) Суд ЄС багаторазово визнавав, що лише директиви, зазначений термін iмплементацiї яких минув, здатнi мати пряму дiю.

3) Суд ЄС встановив в справі Marshall v. Southampton and South West Area Health Authority (Teaching) (No. 1) , що директиви здатнi мати лише вертикальну пряму дiю.

4) Це рiшення залишило сумнiви щодо визнання держави та її "агентiв" .

5) в пізнішому рiшеннi за справою Foster v. British Gas plc Суд ЄС сформулював тест для визначення, чи є

конкретна установа агентом держави:a)установа, незалежно від її правової форми, має

відповідати за надання певної послуги публічного характеру;

б) цей обов'язок має встановлюватися державним актом;в) таке надання послуги публічного характеру має

відбуватися під контролем держави;г) з цією метою установу має бути наділено особливими

повноваженнями, що виходять за межі прав і обов'язків індивідів у звичайних відносинах.