34. Процес гармонізації в країнах-кандидатах у контексті Acquis Communautaire.

Одним із найбільш дієвих засобів подолання перешкод на шляху до створення в межах ЄС внутрішнього ринку вважається гармонізація законодавства. Вона полягає у приведенні норм внутрішнього права держав-членів Євросоюзу у відповідність до вимог права об'єднання з метою створення однакових правових умов для учасників ринкових відносин.

Відповідно до ст. 114 ДФЄС гармонізація охоплює закони, нормативні постанови та адміністративні акти, які справляють безпосередній вплив на створення та функціонування внутрішнього ринку. З цього випливає, що практично гармонізація може охоплювати більшість сфер економічної співпраці держав-членів у межах ЄС.

Гармонізація законодавства не вимагає від держав-членів ухвалення однакових правових актів. Ідеться насамперед про те, щоб держави-члени застосували схожі закони чи інші правові акти. У цьому зв'язку важливе значення може мати питання стосовно підходу до моделювання актів з гармонізації: чи в такому акті будуть об'єднуватись кілька національних законів, чи основою стане якийсь національний закон, чи це будуть нові положення, які не матимуть аналогів у національному законодавстві? В межах ЄС перевагу було віддано останній з трьох моделей. Тому не є випадковим, що основними правовими актами, за допомогою яких здійснюється гармонізація в Євросоюзі, є директиви. Про це йдеться в ст. 114 ДФЄС. Але це не означає, що повністю було відкинуто інші дві моделі.

Таким чином, у Союзі гармонізація внутрішнього права держав-членів з правом Євросоюзу охоплює насамперед сферу функціонування внутрішнього ринку ЄС. Основними способами гармонізації тут виступають імплементація у внутрішньому праві положень директив, взаємне визнання державами-членами чинних національних стандартів до ухвалення на рівні ЄС загальноєвропейських стандартів, приєднання держав-членів до міжнародних конвенцій. Новою сферою гармонізації внутрішнього законодавства держав-членів Євросоюзу став ПСБЮ. Правовими інструментами гармонізації тут є директиви і мінімальні стандарти.

35. Механізм контролю за гармонізацією національного законодавства з Acquis Communautaire у країнах-кандидатах на вступ до єс.

Див.пит 36.

36. Інституційний процес гармонізації у державах-кандидатах на вступ до єс.

Інституції в кожній країні свої – тут можна не одну дисертацію написати. Суть – покладаються повноваження на вже існуючі органи, або створюються нові, які будуть адаптувати нац. законодавство до законодавства ЄС. Це і є інст. проц. гармонізації. Ось приклад України:

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1365 "Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу"¹ було створено Коорди- наційну раду з адаптації законодавства України до законодавства ЄС , яку очолює Прем'єр-мініст р України. Голова Координа - ційної ради має 2 заступників, яким и є Віие-прем'єр-мініст р України, до повноважен ь якого віднесені питанн я європейської інтеграції, та Міністр юстиції. До складу Координаційно ї ради з адаптації законодавства України до законодавства ЄС входять за посадами 17 керівників центральних органів виконавчої влади, а тако ж голов а Рад и підприємці в Україн и пр и Кабінет і Міністрів, крім того за згодою — Голова Національного банку України, Голова Комітету Верховної Ради з питань Європейської інтеграції. Основно ю функціє ю Координаційно ї ради є забез- печенн я взаємоді ї органі в державно ї влади т а недержавни х інституції в процес і виконанн я Програм и адаптації законо -

давства.

Уповноважени м центральни м органом виконавчої влади у сфері адаптації законодавств а України до законодавства ЄС , що координує роботу з виконанн я Програми адаптації законо - давства, є Міністерство юстиції України¹ . Відповідно до покладе- них на нього завдань Міністерство юстиції України організо- вує роботу з підготовки щорічного плану заходів з виконанн я Загальнодержавної програми адаптації законодавства України д о законодавств а ЄС , проводит ь моніторин г виконанн я За - гальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавств а ЄС . Міністерств о юстиці ї Україн и здійсню є експертизу (готує висновки ) щодо відповідності законодавству ЄС проектів законі в України та інших нормативно-правови х актів, що за предметом регулювання належать до сфер, вре- гульованих правом ЄС.

Міністерство юстиції під час проведення правової експер - тизи перевіря є проек т акта Кабінету Міністрів України на відповідність Конституції, актам законодавства та чинни м між- народним договорам України, стандартам Ради Європ и у сфері демократії, верховенства права та прав людини , зокрема поло - ження м Конвенці ї про захист прав людин и і основоположни х свобод, з урахуванням практик и Європейськог о суду з прав людини , принцип у забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (гендерно-правова експертиза), а в разі, коли проект акта належить до пріоритетних сфер адаптації законо - давства України до законодавства Європейськог о Союзу, — на його відповідність acquis communautaire.

За результатами правової експертиз и Міністерство юстиції оформля є висновок, яки й має містити інформаці ю про: належ - ність проекту нормативного акта до пріоритетних сфер, визна - чених Законо м "Про Загальнодержавну програму адаптації за- конодавства України до законодавства Європейськог о Союзу"; відповідність проекту нормативног о акта законодавств у ЄС ; порядо к врегулювання законодавство м Є С відносин, які пе - редбачається врегулювати в проекті нормативног о акта; оцінку повноти врахування головним розробнико м законодавства ЄС ; резюме з питанн я відповідності проекту нормативного акта за- конодавству ЄС.

У разі, кол и за висновко м Міністерства юстиції Україн и проект нормативного акта Кабінету Миністрів України не від- повідає Конституціїї, закона м України, постановам Верховної Ради України та указам Президента України внесення його до Кабінету Міністрів України не допускається.

Крім того, Міністерство юстиції України проводить моніто- ринг виконанн я Програми адаптації законодавства; здійснює науково-експертне , аналітичне, інформаційн е та методологічне забезпеченн я виконанн я Програм и адаптації законодавства , переклад актів acquis communautaire українською мовою, підго- товку глосарія термінів acquis communautaire.

У 2004 p. з метою посиленн я інституційної спроможності у сфері адаптації постановою Кабінету Міністрів утворено Держав- ни й департамен т з питань адаптації законодавства як урядовий орган державног о управлінн я у складі Міністерств а юстиції України¹ . Цей орган відіграє важливу роль у процесі забезпе- чення процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Зокрема , він здійснює експертизу законопроекті в на відпо- відність законодавству ЄС , перекладає акти acquis communautaire українською мовою, проводить порівняльно-правов і досліджен- ня галузевого законодавства ЄС та України.

У 2008 р. постановою Кабінету Міністрів України у струк- турі Секретаріату Кабінету Міністрів України утворено Коор - динаційн е бюро європейсько ї та євроатлантично ї інтеграції² . Передбачається, що цей орган забезпечить горизонтальну ко- ординацію процесу адаптації українського законодавства до зако- нодавства ЄС та буде сприят и більш ефективном у виконанн ю рішен ь Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС органами виконавчої влади.

37. Правові основи адаптації українського законодавства до права ЄС.

Закладені в статті 51 Угоди про партнерство і співробітництво від 1994 року: Сторони визнають, що важливою умовою для зміцнення економічних зв'язків між Україною та Співтовариством є зближення існуючого і майбутнього законодавства України з законодавством Співтовариства. Україна вживе заходів для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведене у відповідність до законодавства Співтовариства.

В цій же статті визначаються основні сфери адаптації законодавства, які потім дублюються і в українському законодавстві.

Наразі, з прийняттям Угоди про асоціацію, адаптація законодавства України до законодавства ЄС має значно прискористися, у зв’язку з необхідністю створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС (має бути створена 1 листопада 2014 року).

Законодавство України, яке встановлює правові основи для адаптації законодавства:

1. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р.

2. Указ Президента України «Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством і вдосконалення механізму співробітництва з Європейським Співтовариством» від 24.02.1998 р.

3. Указ Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» від 11.06.1998 р.

4. Указ Президента України «Про Програму інтеграції України до Європейського союзу» від 14.09.2000 р.

5. Указ Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського союзу» від 21.08.2004 р.

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання діяльності Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейським Співтовариством» від 13.07.1998 р. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 16.08.1999 р.

7. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 15.10.2004 р.

8. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання Секретаріату Кабінету Міністрів України» віл 31.03.2010 р.

37. Інституційний механізм адаптації українського законодавства.

Поняття інституційного механізму адаптації законодавства України до законодавства ЄС законодавчо не визначене, однак в широкому сенсі його можна розглядати як всю систему інституцій, які сприяють проведенню адаптації законодавства України до законодавства ЄС (як українських, так і українсько-європейських). У вузькому ж сенсі інституційний механізм можна розуміти винятково як систему органів державної влади України діяльність яких спрямована на адаптацію законодавства України до законодавства ЄС. Для цілей даної роботи це поняття буде використовуватися у широкому значенні.

Інституційний механізм адаптації законодавства України до законодавства ЄС складають: українсько-європейські інституції: Рада з питань співробітництва між Україною та ЄС, Комітет з питань співробітництва між Україною та ЄС, Комітет парламентського співробітництва між Україною та ЄС; органи державної влади України: Президент України, Верховна Рада України (зокрема, Комітет Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції), Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, решта органів державної влади, які беруть участь в законотворчому процесі по пріоритетних сферах адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Згодом перелік українсько-європейських інституцій має поповнитися новими органами, зокрема, Радою асоціації. Скоріше за все, вона прийде на зміну Раді з питань співробітництва.

37. Механізм контролю відповідності законопроектів у Верховній Раді України праву ЄС.

Відповідно до Розділу 8 ЗУ «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» Верховна Рада України:

• забезпечує виконання Програми з питань, які належать до компетенції Верховної Ради України;

• розглядає проекти законів України, розроблені на виконання Програми;

• визначає цілі та завдання другого та наступних етапів виконання Програми, встановлює їх часові межі;

• у разі потреби вносить зміни до Програми;

• щороку заслуховує доповідь про стан виконання Програми;

• забезпечує експертизу внесених до Верховної Ради України всіма суб'єктами права законодавчої ініціативи законопроектів на їх відповідність acquis communautaire на всіх етапах розгляду законопроектів.

Останню функцію виконує Комітет Верховної Ради з питань європейської інтеграції в порядку передбаченому Розділом 9 цього Закону: кожен законопроект внесений до ВРУ протягом 7 днів надсилається до Комітету для визначення належності цього законопроекту до сфер, правовідносини в яких регулюються правом ЄС. Якщо встановлено, що законопроект належить до таких сфер, протягом 3 днів цей законопроект передається на експертизу Мін’юсту для підготовки експертного висновку на відповідність acquis communautaire. У Мін’юста є 20 днів на підготовку цього висновку, після чого він повертає законопроект Комітету. НПА може бути прийнятий всупереч acquis communautaire лише у випадку наявності достатнього обґрунтування необхідності прийняття такого акта і на чітко визначений у самому акті строк.

Також цей Комітет погоджує Щорічний План виконання Програми адаптації законодавства перед поданням його на затвердження Кабміну, а також разом з Мін’юстом здійснює моніторинг виконання Програми.

37. Основні цілі адаптації українського законодавства.

Цілі адаптації законодавства залежать від підходу, який застосовують органи державної влади України при проведенні цього процесу. Ці підходи Шевчук описав в своїй статті «Адаптація законодавства: між РЄ і ЄС» від 2006 року:

• Мінімальна адаптація (обмежується вимогами економічного співробітництва у різних галузях, які впливають на розвиток торгових та інших ділових відносин між партнерами, без прив’язки до членства в ЄС);

• Поміркована адаптація (ґрунтується на створенні зони вільної торгівлі з ЄС в обмін на конкретні досягнення в проведенні політичної, економічної та інституційної реформ, заснованих на спільних з ЄС цінностях);

• Максимальна адаптація (передбачає проведення повної адаптації законодавства України до acquis ЄС з урахуванням критеріїв, які висуваються ЄС до держав, що мають намір вступити в нього).

Тому можна виокремити кілька загальних цілей адаптації права України до права ЄС:

- забезпечення економічної співпраці між Україною та ЄС;

- утворення та безперешкодна діяльність зони вільної торгівлі;

- набуття членства в ЄС;

- проведення адміністративної, судової реформи,

- утвердження верховенства права та демократизації суспільних процесів;

- сприяння доступу українських підприємств на ринок ЄС;

- залучення іноземних інвестицій.

37. Правова основа адаптації українського законодавства праву ЄС.

Див питання 37 «Правові основи адаптації українського законодавства до права ЄС».

Головне – стаття 51 Угоди про партнерство і співробітництво.

42. Угода про Асоціацію з ЄС – новий розвиток адаптаційного процесу в Україні.

Політичну частину Угоди про асоціацію Україна підписала 21.03.2014 року. Положення про утворення зони вільної торгівлі мають бути підписані восени цього року (орієнтовно – 1 листопада).

Положення УА щодо гармонізації мають рамковий характер, а їх реалізація потребує ухвалення відповідних нормативних актів, створення необхідних інституційних механізмів та здійснення певних дій і на міжнародному рівні взаємовідносин сторін, і в правопорядках України та Союзу.

 На кожному зі згаданих рівнів можна виокремити кілька способів гармонізації законодавства. По-перше, це – приєднання України до правових актів, які  закріплюють міжнародні стандарти у тій чи іншій галузі. Другий спосіб передбачає узгодження положень національної нормативної бази з приписами постанов інститутів Євросоюзу, взаємне визнання національних стандартів Україною та ЄС.

Особливого поширення у відносинах між Україною та Євросоюзом набув інший спосіб гармонізації – прийняття національних правових актів, положення яких мають відповідати нормам права ЄС (адаптація). Правові засади для здійснення такої гармонізації визначені і в УА, і в українському законодавстві. Сферами гармонізації законодавства України з правом Євросоюзу є боротьба проти відмивання грошей і фінансування тероризму, захист прав на інтелектуальну власність, митна справа, право компаній, банківська справа, бухгалтерський облік компаній, податки, охорона праці, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупівлі, захист здоров’я та життя людей, тварин і рослин, навколишнє середовище, захист прав споживачів, технічні правила і стандарти, енергетика, транспорт, промисловість, сільське господарство, соціальна сфера, діяльність малих та середніх підприємств, статистика тощо.

Угодою про асоціацію передбачено так званий еволюційний підхід до процесу зближення законодавства, суть якого полягає в поступовому приведенні українського законодавства у відповідність до змісту та цілей, закріплених у нормах права Євросоюзу. Такий підхід виправданий, якщо національна система права є достатньо розвиненою, тобто коли внутрішнє законодавство охоплює переважну більшість сфер, що входять до acquis ЄС.

Проте щодо сфер, регулювання відносин у яких не охоплене положеннями національного законодавства або вони безнадійно застаріли і потребують швидкого оновлення, може бути застосовано так званий революційний підхід до гармонізації українського законодавства з правом ЄС, що передбачає «транспозицію» норм права Євросоюзу до правопорядку України

Визначені в Угоді цілі асоціації установлюють нові вимоги до гармонізації законодавства України, перетворюючи її на головний правовий інструмент інтеграції країни до внутрішнього ринку Союзу. УА робить наголос на регуляторній гармонізації, котра має реалізовуватися шляхом реформування механізму її здійснення задля підвищення його ефективності. Відповідними повноваженнями у цій сфері наділяються спільні органи співробітництва. Зокрема, Рада асоціації може оновлювати чи змінювати Додатки до Угоди (І-ХLIIL), беручи до уваги еволюцію права ЄС та чинних стандартів, закріплених у міжнародних актах, що стосуються сторін (ст. 463). Протягом трьох років із дати набрання чинності УА Україна мусить оперативно створити незалежний державний орган, наділений повноваженнями для забезпечення гармонізації законодавства України з правилами ЄС, визначеними у директивах Союзу (згідно з Додатком ХХІХ до глави 6 розділу V Угоди (ст. 267)). У галузі, що стосується технічних бар’єрів у торгівлі, наша держава має провести адміністративну й інституційну реформи, щоб досягти умов для належної імплементації положень УА та Угоди щодо оцінки відповідності та допуску промислових товарів (ст. 56). У сфері, що охоплює освіту, молодіжну політику та підготовку, Україні потрібно створити національні органи для забезпечення транспарентних умов розвитку цієї галузі та визнання кваліфікацій і компетенцій, наближених, де це можливо, до досвіду ЄС (ст. 432).

1

2 Петров Р.А. Право Європейського Союзу: Навчальний посібник/ За ред. Р.А. Петрова. – 4-те видання, змінене і доповнене. – К.: Істина, 2011. – C. 37-57

3 Там само.