22. Умови для прямого застосування права єс.

Не плутати з прямою дією. Пряме застосування мають лише регламенти. Не всі регламенти мають пряму дію. Директиви не мають прямого застосування, але якщо задоволені критерії прямої дії зі Справи Van Gend en Loos, тоді вони мають пряму дію. Критерiї прямої дії:  конкретна норма має бути ясною та недвозначною;  норма має бути безумовною;  чинність норми не має залежати вiд подальших дій з боку інститутів ЄС або держав-членiв.

Наскільки я зрозуміла, то пряме застосування не має критеріїв, бо чітко визначено, що регламенти мають пряме застосування. Зрозуміло, що установчі договори також мають. Критерії потрібні для прямої дії, тому сподіваюсь Шевчук просто ототожнив ці поняття. Тому див критерії вангенденлус

23. Пряма дія різних джерел права єс.

Установчі договори

Критерії прямої дії зі справи Van Gend en Loos (стосувалося саме установчих договорів) (якщо задовольняються, тоді норма має пряму дію)  конкретна норма має бути ясною та недвозначною;  норма має бути безумовною;  чинність норми не має залежати вiд подальших дій з боку інститутів ЄС або держав-членiв.

Вертикальна пряма дія. У випадках, коли Договір про Спів - товариство покладає обов'язо к лиш е на державу-члена ЄС , від- повідна норма цього Договору може мати вертикальну пряму дію, відбиваючи відносини на зразок індивід — держава. Прям а дія такої норми , відповідно, може мати місце лиш е щодо держа - ви, але не щодо інших індивідів. Проте термін "держава" має широк е розуміння та включає навіть окремі "органи держави" (див. тему 4.2.4).

Горизонтальна пряма дія є можливо ю лиш е у випадках, ко- ли обов'язо к покладено на індивідів. Цей різновид прямої дії відбиває взаємовідносин и між індивідами. Проте точни й обсяг горизонтальної прямої дії у праві Співтовариства є досить су- перечливим1 .

Суд ЄС у багатьох випадках визнав норми установчих договорів ЄС такими, що мають пряму дiю, особливо у справах, що виникали з питань вiльного руху товарiв, вiльного руху працiвникiв, рiвної оплати працi та конкуренції.

Проте Суд ЄС визнав не здатними мати пряму дiю норми договорів, які встановлюють загальнi принципи щодо ролi ЄС.

Міжнародні угоди

Не існує загального правила щодо прямої дії міжнародних угод. Хоч до міжнародни х угод застосовуютьс я такі ж самі критерії, як і до норм Договору про Співтовариство, дуже часто вони підлягають вужчому тлумаченню. У деяки х справах ЄС П визна в можливіст ь прямо ї дії нор м міжнародни х угод1, а в інших — ні.

Угоди про асоціацію можуть мати ПД, якщо задовольняються критерії Вангенденлус. . На сьогодні деякі норми угод про асоціацію (наприклад , положен - ня угоди про асоціацію між Співтовариством та Туреччиною) було визнано ЄС П такими , що мають пряму дію3. Так само щодо угод про партнерство і співробітництво. . У рішенні у справі Simutenkov ЄС П визнав, що положенн я Угоди про партнерство та спів- робітництв о між ЄС і Російсько ю Федераціє ю мають пряму дію на території ЄС4 . Можливо , що деяк і положенн я Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною можуть мати пряму дію в ЄС за аналогією справи Simutenkov.

Регламенти

Згідно зі ст. 249 Договору про Співтовариство регламенти не потребують подальшої імплементації в законодавство дер - жав-членів та є прям о застосовуваними, а відтак можуть мати як вертикальну, так і горизонтальну пряму дію. Проте пряма застосовуваність не означає , що усі регламент и автоматичн о мають пряму дію: регламент не може мати прямої дії, якщ о його сформульован о нечітко, тобто якщ о він дозволяє державі вільн о тлумачит и йог о важлив і положення .

Директиви

На відміну від регламентів, директив и не є прямо застосову- ваними. Проте ЄС П визнав в рішенні у справі Grad v. Finanzamt Traunstein', що якщ о задоволено відповідні вимоги, визначені в справі Van Gend en Loos, рішенн я та директив и можуть мати пряму дію.

Важливою додатковою умовою прямої дії директи в є закін- ченн я терміну їх імплементації. ЄС П багаторазово визнавав, щ о лиш е директиви , зазначени й термі н імплементаці ї яки х минув, здатні мати пряму дію2. Вони можуть мати пряму дію також у випадках, коли імплементацію було здійснено непов - ністю або неналежни м чином3 .

Провідним рішення м з питанн я прямої дії директи в можна визнати Marshall v. Southampton та South West Area Health Authority (Teaching) (No. 1)*, в яком у ЄС П встановив , що директив и здатні мати лиш е вертикальну пряму дію