1. Західна правова традиція: походження та значення для сучасної гармонізації законодавства.

Західні правова традиція походить з римських часів. Тому не забудьте сказати про преторів, Кодекс Юстиніана, глосаторів, постглосаторів, болонський універ (те, чи не єдине, що нам втовкмачували в голову з 1 курсу і таки втовкмачили).

Риси західної правової традиції:

1. Проводиться різке розмежування між правовими інститутами й установами (включаючи правові процеси: законодавство, правозастосування, у тому числі — здійснення правосуддя) та іншими типами установ. Хоча право залишається під сильним впливом релігії, політики, моралі, звичаю, але його можна відрізнити від них. Європейська традиція права виходить з того, що воно має власний характер, певну відносну самостійність.

4. В європейській традиції права закон сприймається як єдине ціле, єдина система, що розвивається у часі (звідси наголос на уніфікації законодавств).

5. Право є водночас динамічним і стабільним права (приклад том акі комуні тер)

6. Визнання людини вищою соціальною цінністю, вироблення й застосування міжнародних стандартів прав людини. Саме остання з названих рис набуває більш визначального значення, виступає інтегративною якістю, що об’єднує національні правові системи, які відповідають європейській правовій традиції (звідси критерії вступу до ЄС – повага до прав людини, верховенство права і т.д.).

Рецепція західних правових інститутів пост-тоталітарними державами дуже поширене явище. Тому зближення економічного та комерційного права стосується не лише держав, які вже є членами ЄС, але й держав, які прагнуть цього. Окремі науковці ведуть мову про те, що це більше не право, а обов’язок, необхідність. Це ера ГЛОБАЛІЗЕЙШИН (с) Футей. Глобалізація це водночас економічний та політичний процес процес, що підтверджує те, як демократичні принципи та повага до прав людини поширюється між державами (крім Рашки). Таким чином глобалізація і гармонізація законодавств ідуть в ногу. Взяти хоча б Копенгагенські та Мадридські критерії – там мікс економічних та політичних критеріїв + можливість ЄС прийняти нового члена.

2. Гармонізація європейського законодавства у широкому та вузькому сенсі.

Спосіб подолання перешкод на шляху створення внутрішнього ринку в рамках ЄС

Мета: створити однакові умови для учасників ринкових відносин

TEU та TFEU містять термін гармонізація, але не дають йому визначення. Згадується лише про необхідність гармонізації та сфери, в яких вона може чи не може здійснюватись. В ДФЕС застосовуються три терміни – зближення, гармонізація та застосування мінімальних правил і стандартів. Краще застосовувати другий – більш повно окреслює, що насправді відбувається. Мінімальна гармонізація надає державам-членам можливість самим вирішувати, яким чином досягати встановленої мети з використанням правових інструментів, які надає в їх розпорядження національне право.

Гармонізація законодавства не вимагає від держав-членів ухвалення однакових правових актів. Ідеться насамперед про те, щоб держави-члени застосували схожі закони чи інші правові акти.

Гармонізація відбувається шляхом прийняття директив. ЄС вирішило не відштовхуватись від уже існуючих в державах національних актів і діяти цілком автономно.

Судова практика Союзу визначила обставини, які дозволяють не застосовувати заходи з гармонізації законодавства: необхідність захисту суспільної моралі, публічного порядку та державної безпеки тощо (ст. 36), а також захист навколишнього середовища та умов праці.

Гармонізація відбувалась в три етапи: