Документи

Документом називається матеріальний об'єкт, що містить зафіксовану інформацію для її збереження і використання у науці і практиці.

Науковий документ є структурною одиницею інформаційних ресурсів. У повсякденній діяльності під документом розуміють будь-який папір, що має юридичну силу, щось засвідчує, надає якісь права чи обов'язки. Документ у науці – це матеріальний об'єкт з інформацією про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумової діяльності людей, яка закріплена створеним людиною способом передачі та збе­рігання у часі і просторі.

Документів класифікують за багатьма кри­теріями.

За способом фіксації інформації документи, які використовують у бухгалтерських наукових дослідженнях, поділяють на письмові, друковані та електронні (рис. 12.3).

Рис. 12.3. Класифікація документів

Документи також класифікують за видами:

1) нормативні документи;

2) бухгалтерські документи.

Серед нормативних документів, як джерела інформації у галузі бухгалтерського обліку, поділяють на:

• Закони України (Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV);

• Постанови Кабінету Міністрів України (“Про затвердження Порядку подання фінансової звітності” від 28.02.2000 р. № 419);

• накази Міністерства фінансів України (П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87; П(С)БО 2 “Баланс”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87; П(С)БО 16 “Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318);

• внутрішні документи підприємства (Наказ про затвердження облікової політики підприємства, Положення про відрядження).

У свою чергу, бухгалтерські документи поділяють на:

– первинні (звіт про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт, розрахунково-платіжна відомість, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акт приймання давальницької деревини на розпилювання);

– звіти матеріально-відповідальних осіб (товарний звіт, матеріальний звіт, звіт касира);

– реєстри аналітичного і синтетичного обліку (реєстр депонованої заробітної плати, відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками, Головна книга,);

– звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів).

Інтернет як джерело інформації

Наприкінці XX ст. створено світову систему Інтернет – всесвітнє об'єднання регіональних і корпоративних мереж, що ство­рюють єдиний інформаційний простір завдяки використанню стан­дартних протоколів передачі інформації. Інтернет змінив основи створення, розповсюдження і використання наукових знань у світі.

На сьогодні мільйони людей користуються Інтернет для оперативного пошуку інформації, перевірки та дискусії. Для більшості користувачів Інтернет є більш привабливим, аніж інші джерела інформації. Привабливість його полягає в тому, що користувачі мають доступ до інформації без будь-якої допомоги, участі чи керівництва іншої особи, її можна використати в будь-який час доби, не потрібно нікуди їхати, тим більше, що інформацію можна отримувати за потребою.

На сьогодні через Інтернет можна отримати доступ до більшості друкованих, а також частини писаних джерел інформації.

І все ж Інтернет не є універсальною заміною інших джерел інформації та засобів їх пошуку.

У чому ж вади Інтернет?

1. Не вся інформація розміщена на сторінках в Інтернеті. Наприклад, більшість бухгалтерських документів можна отримати лише у бухгалтерії конкретного підприємства.

2. Інформація Інтернет не завжди відповідає стандартам достовірності. Більшість матеріалів публікуються без рецензій, без перевірки і без урахування авторських прав.

З. Інформація Інтернет не має каталогізації (описання змісту, форми), а містить лише мінімальну структуру інформаційних матеріалів.

4. Інтернет не забезпечує ефективного пошуку інформації фундаментальних наукових досліджень, а більше підходить для обміну оперативною інформацією і спілкування.

Джерела інформації Інтернет класифікують на:

1) пошукові системи: глобальні пошукові системи Google (http://www.google.com), Yahoo (http://www.yahoo.com); українська МЕТА (http://meta.ua/); російські Rambler (http://www.rambler.ru/) та Yandex (http://www.yandex.ru/);

2) спеціальні бази даних: загальнодоступна інформаційна база даних Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку (http://www.stockmarket.gov.ua/ua/); база даних обов’язкової до оприлюднення інформації фондового ринку України Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку (http://www.smida.gov.ua/);

3) сайти-довідники, енциклопедії, досьє про персони, компанії, організації: сайти-довідники, наприклад Вікіпедія (http://ru.wikipedia.org/wiki/); ЛІГА.Досье (http://file.liga.net/); Кореспондент.net (http://files.korrespondent.net/);

4) безкоштовні та платні ресурси з нормативно-правовою інформацією:

Верховної Ради України (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi); ЛІГА.Закон (http://www.ligazakon.ua/);

5) офіційні сайти органів влади, установ, компаній, політичних і громадських організацій, серед яких: Верховна Рада України (http://portal.rada.gov.ua/);Кабінет Міністрів (http://www.kmu.gov.ua/control/); Президент України та його Секретаріат (http://www.president.gov.ua/);

6) форуми, чати, блоги тощо: Українська правда (http://forum.pravda.com.ua/), (http://blogs.pravda.com.ua/); ЛІГАБізнесІнформ (http://forum.liga.net/), (http://blog.liga.net/); Кореспондент.net (http://forum.korrespondent.net/), (http://blogs.korrespondent.net/);

7) сайти інформагентств, повністю відкриті для користувачів: УНІАН (http://www.unian.net/); ЛІГАБізнесІнформ (http://news.liga.net/); РБК-Україна (http://www.rbc.ua/).

Слід зазначити, що з розвитком електронних засобів інформації актуальність документальних джерел не знижується і потреба в них не зменшується.