5.2. Історія формування та розвитку рівнів освіти

У процесі формування університетської освіти, ще починаючи з ХІІ ст. виробилася система освітніх рівнів, яку поступово прийняли усі університети світу.

Бакалавр

Слово “бакалавр” (від лат. bacalaureus, італ. baccalare,

фр. bachelior, англ. bachelor – молода людина) невідомого походження. Одні вважають, що воно походить від латинського bасса lаurеа (“Лаврова гілка”), інші – від baculus (“кий”, “палиця”). Спочатку це слово з'явилося у середовищі середньовічного рицарства і означало зброєносця шляхетного роду, що самостійно домігся звання дрібнопомісного дворянина (bas cavalier). Звідси термін перейшов до університетського лексикону. Трактування терміна “бакалавр” є таким (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Значення терміну бакалавр

Термін	Пояснення
Бакалавр	Академічний ступінь або кваліфікація, що присуджується особам, які освоїли відповідні освітні програми вищої освіти
Лицар-бакалавр	Титул у британській системі нагород і почесних звань
Бакалавр (лицар)	У Середньовіччя титул лицаря в дворянстві

Хронологію запровадження освітньуого рівня “бакалавр” у європейських країнах зображено у табл. 5.3

Таблиця 5.3

Хронологія впровадження освітнього рівня “бакалавр”

Період	Країна	Характеристика
ХІІІ ст.	Париж	Бакалавр як титул для слухачів теологічного факультету
XV ст.	Англія	Бакалавр музики
ХVІ ст.	Німеччина	Бакалавр як ступінь, що передує доктору

Вперше термін “бакалавр” згадується у першій половині XIII ст. в Licentia docendi у зв'язку із запровадженням цього титулу папою Георгієм IX (1227– 1241) для слухачів теологічного факультету Паризького університету, що оволоділи відповідними програмними вимогами, вирізнялися в дискусіях під час велико­го посту, були визнані здатними до викладання (під керівництвом магістрів) “нижчих дисциплін”; витримали відповідний іспит та блискуче захистили диспут і, як наслідок, дістали право носити червону камилавку.

У ХІІІ ст. ступінь бакалавра вважався найнижчим університетським ступенем. Окремих учнів зі ступенем бакалавр допускали до викладання “складніших” дисциплін, проте бакалаврів не приймали в члени об’єднань докторів та магістрів. З ча­сом титул бакалавра, як найнижчий науковий ступінь, почали присвоювати на всіх чотирьох факультетах середньовічних університетів, але переважно на філософському. Розрізняли два різновиди ступеня ба­калавра (рис. 5.5):

Рис. 5.5. Різновиди ступеню бакалавра у ХІІІ ст.

Ступінь бакалавра, необхідний для здобуття вищих ступенів – магістра й доктора – вважався нижчим ступенем викладацької кар’єри. Для професорів факультету вільних мистецтв вищим ступенем поступово усталився ступінь магістра.

Особи, які не залишали навчання після отримання ступеню бакалавра, могли спробувати здобути магістерський ступінь, що надавав їм право на читання ординарних лекцій, тобто текстів вищого порядку, які вивчались більш глибоко. З часом це звання перекинулось на інші факультети та розповсюдилось по всій Західній Європі.

На богословських факультетах бакалаврат не був ступенем у власному розумінні слова, а означав лише положення та слугував назвою всіх тих, що перестали бути студентами, але ще не стали професорами. На цих факультетах розрізняли такі рівні бакалавра (рис. 5.6).

Рис. 5.6. Різновиди ступеню бакалавра у ХV ст.

Бакалавр “currentes” у цьому значенні зберігся до наших днів.

З розвитком мережі університетів у Європі вимоги до бакалаврів вже дещо змінилися. Було введено вікові обмеження, диференційовано підходи до наукових галузей. Спочатку у французьких університетах юнак, що допускався до іспитів на здобуття ступеню бака­лавра, мав мати бути віком не менше 16 років, а згодом в окремих університетах вікові “планки” були підняті. Наприклад, у Паризькому університеті до іспитів на ступінь бакалавра мистецтв допускали юнаків лише після досягнення 20-річного віку і за умови, що вони 5 років училися мистецтва, два роки відвідували публічні диспути і хоча б один раз захищали софізм.

З Європи ступінь бакалавра потрапив до США, де перші коледжі з'явилися у 1636 р. Для здобуття ступеню бакала­вра тут потрібно було закінчити коледж після здобуття середньої освіти.

Магістр

Слово “магістр” латинського походження (від лат. magister, що означає начальник, учитель, майстер) і має стародавні корені. Відповідно до українського перекладу “магістр”, – це “майстер своєї справи”. Трактування терміна “магістр” таке (табл. 5.4).

Таблиця 5.4