Шляхи формування наукової школи

Є два шляхи формування наукової школи: еволюційний і комерційний. Еволюційний

п

Ознаки ефективного функціонування наукової школи

ередбачає поступове формування і розвиток наукового колективу і матеріальної дослідницької бази в рамках розвитку ВНЗ. Комерційний шлях передбачає запрошення стороннього лідера зі сформованим колективом, що вимагає ексклюзивних умов: потужної матеріальної бази та високої оплати праці.

Ознаками ефективного функціонування наукової школи є:

• визначення наукового напряму, актуальної профільної наукової теми, перспективи її розвитку;

• формування наукових підрозділів (інститут, відділ, лабораторія, центр) при університеті, факультетах, кафедрах;

• формування наукових колективів, ретельне планування наукових досліджень;

• створення сучасної матеріально-технічної дослідницької бази;

• наявність докторантури, аспірантури, інституту здобувачів;

• опублікування фундаментальних наукових праць: монографій, науково-методичних посібників, статей у фахових виданнях, зокрема міжнародних;

• наявність фахового наукового періодичного видання;

• щорічне проведення наукових заходів: симпозіумів, конференцій, семінарів.

Н

Історія виникнення наукових шкіл

аукова школа концентрує величезну творчу енергію вчених, координує їхню діяльність в процесі наукового пошуку, максимально сприяє розкриттю творчих здібностей молодих науковців, їх вихованню і перетворенню на зрілих дослідників, ініціює нові напрями наукових пошуків.

Зазначимо, що поняття “наукова школа” є історичним.

Елементи колективної форми творчості і наукової

новизни типу cтосунків “учитель–учні чи послідовники” виникли ще в античну епоху. Прикладами давніх філософських шкіл можуть бути мілетська, піфагорійська, школа Платона та ін. У цьому ж контексті можна говорити про школу Г.Галілея (XVII ст.).

Наукові школи в сучасному розумінні виникли у XIX ст., коли набули поширення лабораторії, почали створюватися науково-дослідні інститути й наукові товариства, увійшли у практику колоквіуми, з’явилися спеціальні наукові журнали.

Такі зміни в організації наукових досліджень, які є закономірним наслідком дії соціально-економічних факторів, зближення науки з виробництвом привели до того, що форма колективної творчості виявилася домінуючою і необхідною для подальшого прогресу науки.

Однак, попри те, що розвиток наукового знання прямо пропорційно залежить від колективних досліджень, роль особистості керівника в них неоціненна. Народження наукової школи неможливе без появи видатного ученого з новою науковою програмою й методологією її реалізації, людини, яка поєднує в собі талант дослідника і вчителя. У процесі еволюції наукової школи запропоновані програми можуть розвиватись, розширюватись, об’єднуватись, накопичуватись. Це, в свою чергу, сприяє появі нових видатних учених з їх особистими, спеціалізованими науковими програмами і методологією наукового пошуку, створення нових наукових колективів.

Як правило, життя наукової школи припиняється зі смертю її засновника і керівника. Однак це не є аксіомою: там, де школа встигла створити нову ефективну методологію і виростити видатних учених, вона або зберігається і продовжується, або розпадається на декілька гілок з тим чи іншим ступенем спадкоємності та новизни цілей і завдань.

Вагомою є історична роль наукової школи, оскільки її вплив набагато довший за фактичне існування самої школи й ширший за її організаційні межі. Такий вплив наукової школи здійснюється не лише через ланцюжок учнів (послідовників), а й через те нове, що вносять її члени в розвиток людської думки.