Хронологія використання подвійного запису та подвійної бухгалтерії у різних країнах світу у різні часи

Період	Характеристика
І тис. н.е.	Найдавніші згадки про використання системи подвійного запису в Центральних Андах (Перу, Болівія) як способу ведення обліку
І–ІІ ст. до н.е.	Давня Греція – батьківщина подвійного запису (дослідження Г. Нерра, К. Гільярда)
І ст.	Давній Рим – місце виникнення подвійного запису (дослідження Г. Нібура, К.Ю. Циганкова)
ІХ–ХІІ ст.	Застосування подвійного запису в бухгалтерському обліку в ісламських країнах
ХІІІ ст.	Подвійний запис – винахід італійських купців, які здійснювали торгівлю у трикутнику Генуя – Венеція – Флоренція
ХІІІ ст.	Збережені документи, які відповідають формі подвійного запису, що належали флорентійському купцеві Аматіно Мануці
XIV ст.	Подвійний запис використовувався у бухгалтерських журналах торговельного дому флорентійських торгівців – братів Фіні
XIV ст.	Франческо де Марко Датіні використовував діаграфічний спосіб (подвійний запис) складання балансу
XIV ст.	Джованні де Біччі з сімейства Медічі представив подвійний запис у родинному банку Медічі
XV ст.	Манускрипт “La Riegola de Libro (1439 р.)” містить основи подвійного запису з прикладами
XV ст.	Купці та підприємці Венеції уже широко використовували систему подвійного запису. Лука Пачолі, чернець і співробітник Леонардо да Вінчі, першим кодифікував систему подвійного запису у підручнику з математики (1494 р.)

7) показ достовірності здобутих результатів, наприклад:

Подвійний запис та подвійна бухгалтерія використовувались задовго до видання у 1494 р. Лукою Пачолі книги “Summa de Arithmetica, Geometrica, Proportioni et Proportionalita”, яка містила розділ про подвійну бухгалтерію “Particularis de Computis et Scripturis” книги, де розглядався подвійний запис у бухгалтерському обліку.

8) найбільш важливий висновок до цього блоку, наприклад:

Саме у ХІІІ ст. були сформовані усі визначальні елементи бухгалтерського обліку – предмет і об’єкти, закони і закономірності, методи та методика. І саме у ХІІІ ст. вже використовувався визначальний елемент методу бухгалтерського обліку – подвійний запис. Виходячи з цього та враховуючи відсутність системних даних про більш ранні історичні періоди, на нашу думку, є підстави вважати саме ХІІІ ст. періодом виникнення бухгалтерського обліку.

Завершальним етапом статті є підведення підсумків. Висновок має містити коротке формулювання результатів, отриманих у процесі роботи. Автор дослідження підсумовує результати осмислення теми, робить узагальнення і рекомендації, які витікають з його роботи, підкреслює їх практичну значущість, а також визначає основні напрями подальшого дослідження в цій галузі знань. У цьому розділі обговорюють здобуті результати, порівнюють їх з результатами досліджень інших науковців, з літературними даними. Частково цей розділ є дзеркальним відображенням вступу. Потрібно інтегрувати одержані наукові дані в уже існуючі, зазначити, що змінилося у світовій науці після їх одержання. Наприклад:

На нашу думку, наведені вище результати дають можливість сформувати такі узагальнення:

1. Визначальним елементом методу бухгалтерського обліку є подвійний запис.

2. Подвійний запис та подвійна бухгалтерія використовувались задовго до видання у 1494 р. Лукою Пачолі книги “Summa de Arithmetica, Geometrica, Proportioni et Proportionalita”, що містила розділ про подвійну бухгалтерію “Particularis de Computis et Scripturis”, де розглядається подвійний запис у бухгалтерському обліку.

3. Саме у ХІІІ ст. були сформовані усі визначальні елементи бухгалтерського обліку – предмет і об’єкти, закони і закономірності, методи та методика. І саме у ХІІІ ст. вже використовувався визначальний елемент методу бухгалтерського обліку – подвійний запис.

4. Нікому не відомо і навряд чи стане відомим, хто був винахідником бухгалтерського обліку. Проте можна однозначно стверджувати, що система подвійного запису та подвійної бухгалтерії широко використовувалась у країнах Європи вже у ХІІІ ст.

У кінці наукової статті подають перелік використаної літератури – книг, журналів, статей, нормативних документів із зазначенням основних реквізитів.

Літературні джерела, що цитуються або використовуються у статті, треба пронумерувати в порядку згадування про них у тексті. Список літератури необхідно наводити наприкінці статті бібліографічним списком джерел мовою оригіналу згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Питання оформлення літературних джерел у науковій роботі розкрито у темі 14.