Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Основи наукових досліджень Корягін Чік 28 09 12.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
10.78 Mб
Скачать

Тема 14. Оформлення результатів бухгалтерських наукових досліджень

    1. Стиль, мова та загальний порядок оформлення бухгалтерської наукової роботи

    2. Порядок формування окремих елементів наукової роботи

    3. Оформлення списку використаних джерел

Після вивчення цієї теми студент повинен знати:

  • основні мовні стилі написання бухгалтерської наукової роботи;

  • види елементів наукової роботи та методику їх оформлення;

  • вимоги, що ставляться до оформлення списку використаних джерел.

    1. Вимоги до тексту бухгалтерської наукової роботи

Для викладу думки можуть бути використані різні мовні стилі, що залежить насамперед від типу матеріалів, що розглядаються. За образним висловом Дж. Свіфта, “стиль – це потрібні слова на потрібному місці”. Кожний мовний стиль має:

  1. сферу поширення і вживання (коло осіб, які ним послуговуються);

  2. призначення (виконує функції засобу спілкування, повідомлення, впливу);

  3. форму і спосіб викладення (діалог, монолог, полілог);

  4. характерні мовні засоби (слова, вирази, типи речень, граматичні форми і т. ін.).

Досконале знання специфіки кожного стилю – запорука успіху в будь-якій сфері спілкування, викладу власної думки, зокрема й у наукових дослідженнях. Якими ж стилями слід послуговуватися під час професійного спілкування?       Розрізняють такі мовні стилі:

    1. розмовний, який має два різновиди:

а) розмовно-побутовий; б) розмовно-офіційний;

2) книжний (науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній).

Науковий стиль

Відомо, що при написанні наукових робіт використовують саме науковий стиль викладу думки. Основна функція наукового стилю – передача логічної інформації та доказів її істинності, а також новизни та цінності. Другорядною функцією наукового стилю, що випливає з його основної функції, вважають активізацію логічного мислення читача / слухача.

Є 3 різновиди (підстилі) наукового стилю (рис. 14.1).

Науковий стиль реалізують у такі способи:

  1. усно: реферативне повідомлення, лекція, доповідь;

  2. письмово: стаття, монографія, підручник, реферат, анотація тощо.

Використовують у наукових працях для викладу, результатів наукової дослідницької діяльності. Метою наукового підстилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма власне наукового підстилю — монолог

Власне науковий підстиль (монографія, дисертація, доповідь)

Рис. 14.1. Характеристика різновидів наукового стилю

Лексика наукового стилю

Лексику наукового стилю складається із 3 основних пакетів:

– загальновживана лексика;

  • загальнонаукові слова;

  • терміни.

У будь-якому науковому тексті загальновживана лексика – основа викладу результатів досліджень. При цьому у першу чергу відбирають слова з узагальненим значенням. Потім за допомогою загальнонаукових слів описують явища й процеси у галузі бухгалтерського обліку.

Наприклад, науково правильно сформульованим є таке твердження: “Курс на ринкові перетворення в Україні супроводжується реформуванням бухгалтерського обліку”. Науково неправильно сформульованим є твердження: “Ринкові зміни є причиною змін у бухгалтерському обліку”.

Однією з особливостей вживання загальнонаукових слів є їх багаторазове повторення у вузькому контексті. Серед морфологічних ознак стилю можна виділити те, що серед частин мови переважають іменники, достатньо часто використовуються абстрактні іменники. Наприклад, науково правильно сформульованим є твердження: “Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні”. Науково неправильно сформульованим є твердження: “В Україні визначено правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності”.

Щодо часових форм, слід наголосити на використанні майже виключно форм теперішнього часу в позачасовому значенні, що вказує на постійний характер процесу. Переважають безособові предикативні форми (можна стверджувати, був розроблений проект), що сприяє об’єктивності викладу матеріалів.

Наприклад, науково правильно сформульованим є твердження: “Правильний вибір засобів автоматизації та програмного забезпечення дає змогу легко і швидко адаптувати роботу бухгалтерії до правових норм, які часто змінюються”. Науково неправильно сформульованим є твердження: “Правильний вибір засобів автоматизації та програмного забезпечення давав змогу легко і швидко адаптувати роботу бухгалтерії до правових норм, які змінювалися”.

У науковому стилі має місце книжковий, логічний синтаксис. Типовими є ускладнені і складні конструкції, розповідні речення, прямий порядок слів. Логічна визначеність досягається за допомогою підрядних сполучників (тому що, оскільки...), вставних слів (по-перше, таким чином). Серед простих речень широко вживаними є конструкції з великою кількістю залежних, послідовно перелічуваних іменників.