Культура читання

Попереднє ознайомлення з джерелом інформації дає можливість визначитися щодо доцільності подальшого його опрацювання.

Дослідник переходить до ретельного опрацювання твору в цілому або окремих його частин. Цей етап роботи – активний, творчий процес. І для того щоб він був найбільш ефективним, максимально корисним, необхідно оволодіти культурою читання. Під культурою читання прийнято розуміти сукупність найбільш доцільних прийомів, які дають можливість читачеві без зайвих витрат часу добре засвоїти зміст джерела інформації.

Проте процес читання не можна плутати з процесом запам'ятовування тексту. Засвоїти прочитане – значить глибоко зрозуміти і серйозно продумати його, щоб думки автора стали власними думками, перетворилися на єдину систему знань з означеного питання. Процес поєднання знань і досвіду відбувається під час ретельного опрацювання твору і за умов якісного і всебічного знання проблеми дослідження.

Правила читання

Готового і однакового для всіх способу найбільш продуктивного читання не існує. Проте існують деякі загальні правила, які треба мати на увазі, приступаючи до роботи. Після швидкого ознайомлення з книгою дослідник, продовжуючи роботу з нею, має стежити за тим, де починається і де закінчується висвітлення того чи іншого питання, виявляти основні думки і зосереджувати на них увагу.

Виділити головні думки іноді допомагає шрифтове оформлення джерела інформації – виокремлення найбільш важливих положень і висновків автора особливим шрифтом: жирним, напівжирним, курсивом і т.п. У багатьох творах іноді слова і речення підкреслено. У процесі читання потрібно також звернути увагу на пунктуацію. Розділові знаки надають фразі, по-перше, більшої виразності і чіткості, по-друге, часто вказують на ставлення автора до того чи іншого питання. Те саме стосується і значення лапок. В одних випадках вони вжиті при цитуванні, в інших – для протиставлення власних і чужих думок.

При читанні твору можуть траплятися невідомі назви, імена, події. Незрозуміле або неправильно зрозуміле слово може ускладнити сприйняття попереднього або наступного тексту. У цьому разі його потрібно знайти в енциклопедичному або в інших відповідних словниках і виписати разом із поясненням. Це збагатить мову і сприятиме кращому засвоєнню матеріалу. При опрацюванні джерела інформації необхідно звернути увагу на основні факти, події і теоретичні узагальнення, встановивши логічний зв'язок між ними, теоретично осмисливши прочитаний матеріал. Осмислювати потрібно, враховуючи історичну обстановку, ті умови, в яких цей твір писався, аналізуючи історичні документи і літературу, з'ясувавши актуальність основних думок.

Читаючи нормативні документи, книгу, статтю, тези чи іншу наукову працю, необхідно визначити, що з тексту варто переписати. Це може бути якийсь факт, подія, явище, що стосуються теми дослідження. Доцільно виписувати і статистичні дані, вони допоможуть відтворити динаміку розвитку економіки та її впливу на об’єкт дослідження.

Після того як дослідник проаналізував джерело інформації, він має з'ясувати для себе, що нового він отримав для розкриття обраної проблеми, з чим він згоден, а з чим – ні і чому. Це допоможе виробити чіткість, послідовність викладу власних думок.

Сприйняття тексту аналізованої інформації залежить від багатьох факторів: від зосередженості, техніки читання, настирливості, техніки фіксування прочитаного, ерудиції, загальної і конкретної проблеми, яка розкривається. Якщо у свідомості науковця відкладаються лише факти і події, а узагальнення і висновки чітко не сприймаються, то він має зосередитися на засвоєнні теоретичних положень. Якщо ж теоретичні положення сприймаються чіткіше, ніж мозаїка фактів і подій, необхідно опанувати фактичний матеріал, зосередитися на його аналізі.