4. Аналіз, інтерпретація та узагальнення наукової інформації

Після збору необхідних джерел інформації починають наступний етап бухгалтерського наукового дослідження – аналіз, інтерпретація та узагальнення отриманої інформації, що міститься в них (рис. 12.7).

Рис. 12.7. Порядок аналізу, інтерпретації та узагальнення інформації у бухгалтерському науковому дослідженні

Аналіз інформації

Отримавши ті чи інші джерела інформації, дослідник починає працювати з ними. Опрацювання джерела інформації є одним з найважливіших етапів наукового дослідження (рис. 12.8).

Рис. 12.8. Результати аналізу джерел наукової інформації у дослідженнях з бухгалтерського обліку

Цілі аналізу зібраної інформації можуть бути різними. Так, метою наукової роботи з джерелом інформації може бути:

– ознайомлення з його структурою;

• швидкий перегляд, читання окремих розділів;

• пошук відповідей на певні запитання, вивчення окремих матеріалів;

• реферування деяких уривків або всього тексту;

• розв’язання прикладів і задач, виконання контрольних тестів;

• заучування матеріалу напам'ять.

Порядок роботи з джерелами інформації

Необхідно переглянути всі види літературних джерел, зміст яких пов’язаний з темою наукового дослідження. Якщо такий перелік виявиться дуже великим, слід обмежити параметри бібліографічного пошуку. Коли з певного питання існує бібліографічний довідник, його треба використати, водночас перевіривши його повноту.

Вивчати літературу бажано в оригіналі й одразу робити повний бібліографічний опис. Знайдену інформацію треба ретельно відібрати, осмислити й оцінити, адже саме це стане основою для здобуття нового знання у процесі вирішення обраної наукової проблеми.

Зазвичай у наукових дослідженнях використовують не всю інформацію, що міститься у певному джерелі, а тільки ту, яка безпосередньо стосується проблеми і є найбільш цінною та корисною. Критерієм оцінювання вивченого є можливість використання його в науковій роботі.

Огляд літератури за темою дослідження демонструє вміння дослідника систематизувати джерела, критично їх розглянути, виділити суттєве, оцінити зроблене раніше іншими дослідниками, визначити головне в сучасному стані вивчення теми.

У процесі аналізу інформації дослідник має багаторазово опрацювати зібрані джерела інформації в доступному для нього темпі і в строки, визначені програмою наукового дослідження.

Робота дослідника зводиться, як правило, до двох дій: ознайомлювального читання джерела і творчого дослідження його змісту. На першому етапі дослідник занотовує назву джерела, авторський склад, назву видавництва і рік видання, знайомиться з анотацією, змістом і передмовою автора (якщо такі є). Варто звернути увагу й на те, чи є у науковій праці довідково-бібліографічний апарат. Досвідченому досліднику інколи достатньо такого загального ознайомлення, щоб зробити висновок: варто читати джерело інформації чи ні. Якщо прийнято рішення читати, то робити це доцільно двічі (рис. 12.9).

При першому читанні варто якимось чином відмічати ті найважливіші висловлювання, категорії, висновки, до яких дослідник має намір повернутися. Водночас тут доцільно фіксувати свої думки, які спонтанно виникли як реакція (контраргумент, антитеза) на прочитане.

Рис. 12.9. Порядок роботи з джерелами інформації

Усе це можна робити на полях джерела інформації, якщо це джерело, звичайно, належить досліднику. Якщо джерело інформації чуже, то можна скористатися закладками з паперу і на них робити нотатки. Дехто може подумати, що читати джерело інформації двічі – це марна трата дорогоцінного часу, адже можна відразу або погодитись з тією чи іншою тезою автора джерела інформації, або ж заперечити її. Проте, як показує досвід, той, хто так діє, як правило, не застрахований від поспішних оцінок прочитаного. Інакше кажучи, досвід підтверджує, що варто читати двічі.

Мета другого читання – зрозуміти логіку джерела інформації, виокремити всі найбільш важливі положення, встановити зв'язки і взаємозалежності між ними і цим самим поглибити свої знання щодо обраної проблеми наукового дослідження. При другому читанні записи треба робити обов'язково.