Дефініції поняття “наука” у словниках

Визначення	Джерело
Наука – сфера людської діяльності, функція якої – вироблення і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність; одна із форм суспільної свідомості; включає як діяльність із набуття нового знання, так і її результат – знання, що лежать в основі наукової картини світу; визначення окремих галузей наукового знання	Большой энциклопедический словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.onlinedics.ru/slovar/bes/n/nauka.html.
Наука – одна із сфер людської діяльності, функцією якої є вироблення і систематизація знань про природу, суспільство і свідомість	Словарь логики [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.onlinedics.ru/slovar/log/n/nauka.html.
Наука – система знань про закономірності розвитку природи, суспільства та мислення	Толковый словарь русского языка Ожегова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.onlinedics.ru/slovar/ojegov/n/nauka.html.
Наука – система знань про закономірності розвитку природи, суспільства та мислення і про способи планомірного впливу на навколишній світ	Толковый словарь русского языка Ушакова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.onlinedics.ru/slovar/ushakov/n/nauka.html

Продовження табл. 2.3

Визначення	Джерело
Наука – сфера діяльності, вироблення і теоретичної систематизації об’єктивних знань про дійсність, одна із форм суспільної свідомості, що включає діяльність із набуття знань, а також її результат – знання, що лежать в основі наукової картини світу	Исторический словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.slovarionline. ru/word/исторический-словарь/наука.htm
Наука – сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність	Политический словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.slovarionline. ru/word/политический-словарь/наука.htm
Наука – система знань про закони природи, суспільства, мислення. Науки розрізняють: за характером предмета дослідження (природничі, технічні, гуманітарні, соціальні та ін.); за способом збору даних та рівнем їх узагальнення (емпіричні, теоретичні, фундаментальні); за методом дослідження (номотетичні, ідеографічні); за ступенем практичного застосування (чисті, прикладні)	Социологический словарь [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.slovarionline. ru/word/социологический-словарь/наука.htm
Наука – особливий вид пізнавальної діяльності, що спрямований на вироблення об’єктивних, системно організованих та обґрунтованих знань про світ	Философский словарь [Еле-ктронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slovario nline.ru/word/философский-словарь/наука.htm

Наука як специфічний вид діяльності, спрямована на отримання нових теоретичних і прикладних знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення і характеризується такими основними ознаками:

– наявністю систематизованих знань (ідей, теорій, концепцій, законів, принципів, гіпотез, основних понять, фактів);

– наявністю наукової проблеми, об’єкта і предмета дослідження;

–

Наука – океан, відкритий як для тури, так і для фрегата. Один перевозить по ньому зливки золота, інший ловить у ньому оселедців

Е. Бульвер

практичною значущістю процесу, що вивчається.

Будучи дуже багатогранною, наука різними способами торкається різних сфер суспільного життя. Основне завдання науки – виявлення об’єктивних законів дійсності, а її головна мета – істинне знання (рис. 2.5).

Звідси випливає, що наука має дати відповідь на запитання: Що? Скільки? Чому? Які? Як? На запитання: “Як зробити?” відповідає методика. На запитання: Що зробити? відповідає практика. Відповіді на ці запитання зумовлюють безпосередні цілі науки – описування, пояснення і передбачення процесів та явищ об’єктивної дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, які вона відкриває, тобто у широкому значенні – теоретичне відтворення дійсності.

Рис. 2.5. Завдання науки

Наука зробила нас богами раніше, ніж ми навчились бути людьми

Жан Ростан

Критеріями науковості, якими наука відрізняється від інших форм пізнання, є (рис. 2.6):

Р ис. 2.6. Критерії науковості

Об’єктом відображення у науці є природа та суспільне життя. У зв’язку з цим за предметом і методом пізнання усі конкретні науки поділяють на такі види (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Поділ наук на види за предметом та методом пізнання

Суспільні науки (економічні, філологічні, філософські, логічні, психологічні, історичні, педагогічні та ін.) вивчають різноманітні сторони суспільного життя, закони функціонування та розвитку суспільного організму. Їх предметом вивчення є дослідження соціально-економічних, політичних та ідеологічних закономірностей розвитку суспільних відносин.

П

Усі природні науки мають той неминучий недолік, що вони розглядають природу виключно з об'єктивного боку, забуваючи про суб'єктивну сторону.

Шопенгауер

риродничі науки (фізика, хімія, біологія, географія, астрологія та ін.) займаються вивченням закономірних властивостей та зв’язків (законів) живої і неживої природи; предметом вивчення їх є різні види матерії та форми їхнього руху, їх взаємозв’язки та закономірності.

Технічні науки (радіотехніка, машинобудування, літакобудування), займаються вивченням не тільки продуктивних сил у певній сфері господарства, але і промислових відносин; предметом вивчення є дослідження конкретних технічних характеристик і їх взаємозв’язків.

За співвідношенням із практикою виділяють такі види науки (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Поділ наук на види за співвідношенням із практикою

Фундаментальні науки не мають прямої практичної орієнтації та безпосередньо не орієнтовані на отримання практичної користі.

Прикладні науки націлені на безпосереднє практичне використання наукових результатів.

Науково-практичні розробки – це творча діяльність, яка здійснюється на системній основі з метою збільшення обсягу наукових знань, у тому числі про людину, природу та суспільство, а також пошук нових сфер застосування цих знань.

Основу розвитку науки, як і інших суспільних явищ, становить матеріальне виробництво, закономірна зміна способу виробництва. Математика і механіка, біологія і фізика, та всі технічні науки зросли, розвивалися й досягли розквіту завдяки розвитку продуктивних сил, зростанню виробничих потреб, так само як і суспільні науки – на основі зміни умов суспільного життя та неодмінно виникаючих завдань перетворення суспільних відносин людськими.

Кожне наукове відкриття, відповідаючи на виникаючі запити життя, водночас ґрунтується на накопичених раніше знаннях у тій чи іншій галузі. Наука є стрункою системою законів та висновків, має свою внутрішню логіку розвитку, особливу послідовність та примхливість. Окремі мислителі, спираючись на всі досягнення науки, можуть іноді робити такі відкриття, для реалізації яких ще не дозріли виробничо-технічні умови.

Наука розвивається у тісній взаємодії зі всіма іншими сторонами та явищами суспільства. На її розвиток впливають політичні і правові відносини в суспільстві.

У методології науки розрізняють такі функції науки: опис, пояснення, передбачення, розуміння, пізнання, конструювання, організація, виховання, пізнання, що становлять предмет її вивчення на основі відкритих нею законів (рис. 2.9).

Рис. 2.9. Функції науки

Існують різні думки вчених щодо функцій науки.

За всього властивого І. Канту емпіризму він не схильний був зводити науку до зборів одиничних фактів. Він вважав передбачення основною функцією науки.

І. Кант писав: “Щире позитивне мислення полягає переважно в здатності знати, щоб передбачати, вивчати те, що є, і звідси укладати про те, що повинно відбутися відповідно до загального положення про незмінність природних законів”.

Е. Мах єдиною функцією науки вважав опис: “Чи дає опис усе, що може вимагати науковий дослідник? Я думаю, що так!”. Пояснення і передбачення Мах по суті зводив до опису. Теорії, з його погляду, – це ніби спресована емпірія.

Науці властива пізнавальна і практична діяльність. У першому випадку про науку можна говорити як про інформаційну систему, що здійснює систематизацію раніше накопичених знань, яка слугує основою для подальшого пізнання об'єктивної дійсності, а в другому – про систему реалізації пізнаних закономірностей у практиці.

Узагальнюючи, можна сказати, що поняття науки потрібно розглядати з двох основних позицій (рис. 2.10).

Рис. 2.10. Трактування науки з двох основних позицій

У

Зміст науки не обмежується науковими теоріями, гіпотезами, моделями, створюваною ними картиною світу, в основі вона складається переважно з наукових факторів, їх емпіричних узагальнень і головним живим змістом її є наукова праця живих людей.     

В.І. Вернадський

першому випадку науку розглядають як систему вже накопичених знань, як форму суспільної свідомості, що відповідає критеріям об'єктивності, адекватності та істинності; у другому – як певний вид суспільного поділу праці, як наукову діяльність, пов’язану з цілою системою відносин між ученими і зовнішніми контрагентами. При цьому науку розуміють як особливий спосіб діяльності, спрямований на фактично вивірене й логічно упорядковане пізнання предметів та процесів навколишньої дійсності.