Фізична реабілітація при сколіозі і та іі ступеня

Проблема сколіозу в даний час все більше привертає увагу науки і практики. У комплексному консервативному лікуванні сколіозів одне з основних місць займає лікувальна фізична культура. За останній час змінилися і удосконалилися її методики. Як показують дані багатьох авторів, значно покращилися результати функціонального лікування, але, загалом, вони залишаються поки скромними. Тому пошук нових і удосконалення відомих методик лікувальної фізкультури не втратили своїй актуальності.

В даний час питання лікування викривлення хребта вивчають багато лікувальних установ: ортопедичні клініки, лікарсько-фізкультурні диспансери, поліклініки.

Сколіотична хвороба належить до найбільш складних проблем сучасної ортопедії. Це захворювання характеризується цілим комплексом типових морфологічних, рентгенологічних змін хребта, грудної клітки, тазу, внутрішніх органів. Проте, крім морфологічних, тобто органічних, змін хребта при сколіотичній хворобі, наголошуються також функціональні, оборотні зміни.

Коли у дитини в положенні стоячи є бічне викривлення хребта, а в положенні лежачи воно зникає, йдеться не про дійсний сколіоз, а про функціональне викривлення хребта, про порушення постави. У протилежність цьому дійсний сколіоз завжди супроводжується структурними змінами хребців і дисків і його називають структуральним сколіозом.

Практично слід розрізняти патологію постави і дійсний сколіоз. Постава організму, що росте, визначається не тільки біомеханікою хребетного стовпа, але також і статико-динамічними умовами.

Сколіоз - це захворювання опорно-рухового аппарату, що характеризується викривленням хребта у фронтальній (бічній) площині з розворотом хребців навколо своєї осі, що веде до порушення функції грудної клітки, а також до косметичних дефектів.

Хребет, якщо дивитися на нього ззаду, повинен бути прямим. У деяких він, проте, приймає S-подібну форму (сколіоз). У легких випадках це не веде до яких-небудь ускладнень. При значному викривленні хребта, коли він повертається навколо своєї осі, іноді виникають болі і його здатність нормально функціонувати зменшується. З погляду біомеханіки, процес формування сколіотичної деформації - це результат взаємодії чинників, що порушують вертикальне положення хребта, і пристосовних реакцій, направлених на збереження вертикальної постави. Сколіози бувають вроджені і набуті. Вроджені сколіози пов'язані з пороками розвитку хребта. Вроджений сколіоз може проявитись через кілька років. Зазвичай всі сколіози належать до групи вроджених патологій. Іноді відразу після народження дитини лікарі фіксують певний кістковий дефект: недостатність хребців, один чи два зайвих, півхребця, зрощені ребра тощо. Всі вроджені патології - наслідки утробного розвитку плода. Річ у тім, що опорно-руховий апарат дитини формується протягом перших трьох місяців вагітності матері, тому нездорові звички батьків, шкідливі умови праці чи хвороби матері у перші місяці вагітності, а також екологічні чинники дуже негативно впливають на формування і розвиток скелета дитини.

Лікування сколіотичної хвороби комплексне. Разом із загальнотерапевтичними гігієнічними засобами, ортопедичними методами лікування застосовують засоби фізичної реабілітації, ЛФК, лікувальний масаж, фізіотера­пію. У разі безрезультатного тривалого консервативного лікування і прогре­сування захворювання при сколіозах II—IV ступеня інколи проводять опера­тивне втручання, суть якого зводиться до корекції деформації з наступною фіксацією хребта. Однак операція не завжди приводить до виліковування, то­му в переважній більшості провідним методом лікування сколіозу є консер­вативний.

Діти зі сколіозом І ступеня звичайно лікуються у поліклініці, де і займа­ються фізичними вправами, або в школі в спеціальних медичних групах. При сприятливому перебігу хвороби їм дозволяється займатися деякими видами спорту: плаванням (стиль брас), лижним спортом (класичний хід), акаде­мічним веслуванням, спортивними іграми (волейбол, баскетбол).

Лікування сколіозів II ступеня проводять спеціалісти у кабінетах ЛФК, лі­карсько-фізкультурних диспансерах, а при прогресуванні захворювання дітей слід направляти до спеціалізованих шкіл-Інтернатів. У них перебувають і хво­рі з III—IV ступенями сколіозу. В цих закладах лікування поєднують з навчан­ням: діти вчаться, лежачи на спеціальних топчанах; проводять фізкультпаузи на кожному уроці та 45-хвилинні заняття з лікувальної гімнастики, а зранку — гігієнічну гімнастику. Використовують лікувальне плавання, елементи спор­тивних ігор. Застосовують коригуючі гіпсові ліжка, з'ємні ортопедичні корсе­ти. Після встановлення діагнозу лікарем-реабілітологом потрібно скласти «Програму фізичної реабілітації». Вона розраховується тільки на індивідуальності хворого та враховуючи всі особливості.

Вся реабілітація складається з періодів: