17. Сутність глобалізації та її вплив на розвиток освіти

Не виключенням є впливи глобалізації на освітню сферу. Вона зумов­лює найсуттєвіші протиріччя, перед якими стоїть сучасний педагог. Зазначено, що глобалізація повсякчас наступає. Вона лякає сьогодні багатьох людей, які бояться втратити свою ідентичність у глобальному суспільстві, більшість із них прагнуть знайти своє коріння, протестують проти нових реалій та намагаються дотримуватись старих норм життя. У цьому сенсі завдання вчителя полягає у тому, щоб зберегти ідентичність кожної нації, кожного народу, а також, щоб підготувати 6-10-річних дітей до зустрічі через двадцять років із глобальним суспільством.

Друге протиріччя – між модернізмом та традиціями: усі країни, що розвиваються, намагаються поєднати традиційну культуру з тим, що називається модернізмом. І знову, якщо вчителі вірять у цінності гуманізму, вони повинні полегшити для суспільства і, головне, для молоді, процес адаптації до нових умов без втрати свого коріння.

Третє протиріччя – між жорсткою конкуренцією, що є типовою для глобальної економіки, та ідеєю рівних можливостей. Ми не повинні плутати ринкову економіку та ринкове суспільство: суспільне життя включає не тільки економіку, остання ж має бути поставлена на службу суспільству. У багатьох країнах існує протиріччя між бізнесовими структурами, що вимагають кращої підготовки людей до світу праці, та освітянами, які вважають, що роль освіти значно ширша, ніж підготовка до професійної діяльності.

Вплив глобалізації на освіту зумовлений такими чинниками:

- розвиток НТП та інформаційних технологій, що об’єктивно зумовлюють можливість інтеграційних процесів в освітніх системах на регіона­льному та глобальному рівнях;

- прагнення світового співтовариства до формування в сучасних умовах нових глобальних цінностей – цінностей загальнолюдської культури, серед яких провідними повинні стати не влада сильного і багатого, а гуманізм, толерантність, повага до представників інших культур, націй, рас, релігій, схильність до співпраці з ними, до взаємозбагачення культур;

- вестернізація (американізація) духовних цінностей, що пов’язана з до­мінуючою позицією західної цивілізації у економічному, науково-технічному та політичному житті людства [14].

У світовій системі освіти кінця ХХ ст. виділяють наступні глобальні тенденції:

1) прагнення до демократичної системи освіти, тобто доступність освіти для всього населення країни та наступність її щаблів і рівнів, надання автономності й самостійності навчальним закладам;

2) забезпечення права на освіту всім бажаючим (можливість і рівні шанси для кожної людини одержати освіту в навчальному закладі будь-якого типу, незалежно від національної й расової приналежності);

3) значний вплив соціально-економічних факторів на отримання освіти (культурно-освітня монополія окремих етнічних меншостей, платні форми навчання, прояв шовінізму і расизму);

4) збільшення спектра навчально-організаційних заходів, спрямованих як на задоволення різнобічних інтересів, так і на розвиток здібностей учнів;

5) зростання ринку освітніх послуг;

6) розширення мережі вищої освіти та зміна соціального складу студенства (стає більш демократичним);

7) у сфері керівництва освітою пошук компромісу між жорсткою централізацією і повною автономією;

8) освіта стає пріоритетним об’єктом фінансування в розвинених країнах світу;

9) постійне відновлення й коригування шкільних і вузівських освітніх програм;

10) відхід від орієнтації на „середнього учня”, підвищений інтерес до обдарованих дітей і молодих людей, до особливостей розкриття й розвитку їх здібностей у процесі та засобами освіти;

11) пошук додаткових ресурсів для освіти дітей з відхиленнями в розвитку, дітей- інвалідів [4].

Глобалізація в освітній сфері (як суто педагогічне явище) може трактуватися, передусім, як інтеграція зусиль педагогів та освітніх діячів різних країн з метою розв’язання провідних протиріч сучасної епохи, координація зусиль з метою оптимізації педагогічного про­цесу в навчальних закладах усіх рівнів та освітніх систем у цілому. Додаткові можливості та потреби у такій інтеграції виникають завдяки розвитку сучасних інформаційних технологій [14].

Процеси глобалізації в освіті А.А. Сбруєва пропонує розглядати у кількох аспектах: інституціональному, концептуальному, процесуальному.

Інституціональний аспект. У вирішенні проблем світової освіти важливого значення набувають великі міжнародні проекти й програми. В рамках інституалізації освіти, що активно розгорнулася з другої половини XX ст., бу­ли створені міжнародні та всесвітні організації. Вони ініціюють інтеграційні процеси в освітній сфері з метою підвищення її ефективності. До них належать ЮНЕСКО, Всесвітній Банк, Рада Європи, Організація економічного співробітництва та розвитку тощо.

Концептуальний аспект. Наслідки глобалізації в освітній сфері, її мета, принципи, методи лягли в основу ряду концепцій, що широко обговорювалися освітянами на IX і X Всесвітніх конгресах з порівняльної педаго­гіки (Сідней 1996, Кейп-Таун 1998).

Зокрема, відомий бразильський компаративіст Жасіра да Сілва Комара весь спектр освітніх глобалізаційних концепцій запропонував об’єднати у три групи, залежно від типу взаємодії різних культур у рамках на­вчальної програми школи:

- асиміляційні, що передбачають забезпечення пріоритетного культур­ного і освітнього розвитку однієї домінуючої нації та занепад інших шляхом уніфікації;

- мультикультурні, які визначають автономний розвиток різних куль­турних груп, що підкреслюють свою специфіку, унікальність. Такий підхід не створює передумов для взаємодії, взаємозбагачення цих куль­тур.

- інтеркультурні, які спрямовані на взаємовизнання та взаємозбагачення різних культур шляхом встановлення широкого спектру контактів. Інтеркультурна школа відкрита для сприйняття різноманітності; сприймає її як скарб, що треба зберігати та вивчати; вона ставить за мету краще розуміння сутності культур сучасного суспільства; створення кращих умов для спілкування та соціальної взаємодії представників різних культур, формування адекватного ставлення до інтеркультурного контексту певного суспільства [14].

Процесуальний аспект. Прикладами глобальних освітніх перетворень, тобто процесуальних аспектів, є: запровадження в усьому цивілізованому світі у ХVІІ ст. класно-урочної системи, перехід від монополії класичної середньої освіти до співіснування класичної та реальної на початку XX ст., введення обов’язкової початкової, а потім і базової (неповної середньої) освіти; розробка та введення стандартів якості освіти.

Нині увага міжнародного освітнього товариства зосереджена на перспективах розвитку навчальних програм. Також педагогічна громадськість надає важливого значення розвитку тенденцій диференці­ації та індивідуалізації навчального процесу.