16. Освітні ідеї р.Штайнера, особливості змісту, форм і методів освіти у вальдорфській школі.

«Вальдорфська педагогіка». У 25 країнах світу, у тому числі й в Україні, успішно функціонують дитячі садки і школи, які реалізовують ідеї «вальдорфської педагогіки», методологічні та дидактико-методичні основи якої розробив Рудольф Штайнер.

Центральна ідея теорії Штайнера — вільна педагогіка, яка не знає соціального, релігійного, національного поділу, педагогіка, покликана давати "освіту для життя", всіляко розвивати природні задатки дитини, її внутрішню свободу й гідність.

Рух за відкриття вальдорфських шкіл відновився після Другої світової війни, особливо з 60-х років, охопивши багато країн.

Вальдорфські школи дають повну середню освіту (12 років навчання, а той, хто вступає до університету, навчається у 13, так званому абітурієнтському класі).

Завдання «вальдорфської педагогіки» полягає у вихованні духовно вільної особистості, здатної в індивідуальній творчості переборювати тенденцію суспільства до консервативного відтворення існуючих соціальних структур і стереотипі її поведінки, діючи в такий спосіб на користь прогресу.

Прихильники «вальдорфської педагогіки» вбачають у ній не нормативну наукову систему, а «мистецтво пробуджувати» приховані в людині природні задатки.

Головна дійова особа у «вальдорфській педагогіці» класний учитель, завдання якого:

• організовувати навчально-виховну роботу зі своїми учнями протягом перших 8 років навчання (наповнюваність класу – близько 30 чол.);

• розробляти й викладати основні загальноосвітні предмети;

• створювати й підтримувати в інтересах виховання тісну взаємодію між учнями і вчителями, між школою і батьками,

• працювати не за постійним, а за індивідуальним для кожного учня планом.

Розвиток людини розглядається як ланцюг іманентних східчастих перетворень, що відбуваються значною мірою під впливом закону.

У вальдорфських школах значна увага приділяється художньому вихованню, що орієнтується на розвиток саме живого мислення і міцної волі, а не на підготовку до професійної художньої діяльності. Мистецтво розглядається як найкращий засіб формування рис особистості, здатної виробити адекватне ставлення до мінливих умов навколишнього світу.

Навчання поділяється на три ступені: до 9 років, до 12 років і до випуску з навчального закладу.

При початковому навчанні, яке проходить повільно, використовують різні образні форми, які згодом застосовують і на старших ступенях.

Учитель викладає предмети так званими епохами: протягом 3-4 тижнів щодня на перших уроках учні отримують інформацію з того самого предмета, під час паузи в його випаданні подібним чином вивчається інший предмет.

Підручники в загальноприйнятому розумінні не використовують. Потрібні записи учні роблять у самостійно оформлених зошитах «за епохами».

Значна увага приділяється трудовому вихованню, в процесі якого як хлопчики, так і дівчатка оволодівають різномастими практичними навичками (наприклад, від в'язання до індустріальної праці або повного циклу сільськогосподарських робіт). Не виключається і власне професійна підготовка.

Оцінки не виставляються. По закінченню навчального року класний учитель складає детальну психолого-педагогічну характеристику кожного учня (спільним для педагогів є критичне ставлення до будь-яких форм селекції учнів, тестування і відбору обдарованих).

У вальдорфських школах іспити складають після 8 класу – підсумкові і у випускному класі (в присутності державного шкільного інспектора).

Вальдорфські заклади автономні і не мають над собою керівних інстанцій, керуються рішеннями педагогічної ради.

Посади директора школи немає. Загальні питання організації виховного процесу та інші вирішуються колегіально на тижневих конференціях учителів.

Для підготовки викладачів і вихователів діють (як правило, на базі вальдорфських шкіл) педагогічні семінари (третього-четвертого року навчання).