Позаурочні форми навчання

Семінарські заняття - (проводяться вони у старших класах загальноосвітньої школи) учитель наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні і додаткові питання з тем, розподіляє завдання між учнями з врахуванням їх індивідуальних можливостей, підбирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації. Семінарські заняття можуть бути таких видів: розгорнута бесіда, доповідь (повідомлення, коментоване читання, диспут тощо).

Всі семінарські заняття поділяються на: підготовчі або просемінарські та міжпрежметні семінари-конференції. Просемінарське заняття – перехідна форма організації пізнавальної діяльності учнів від уроку, через практичні й лабораторні заняття, в структурі яких є окремі компоненти семінарської роботи.

Практикум – форма навчального процесу, при якій учні самостійно виконують практичні і лабораторні роботи, застосовують знання, навички і вміння. Для зручнішого проведення цих робіт учнів поділяють на групи.

Структура практикуму:

• повідомлення теми, мети і завдання;

• актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів;

• мотивація навчання;

• ознайомлення з інструкцією;

• підбір необхідного обладнання і матеріалів;

• виконання роботи під керівництвом вчителя;

• складання звіту і обговорення результатів.

Факультативні завдання – це з’єднувальна ланка між уроками і позакласними заняттями і є сходинкою переходу від засвоєння предмету до вивчення науки.

За освітніми завданнями можна виділити такі види факультативів:

• по поглибленому вивченню економіки;

• по вивченню додаткової дисципліни;

• міжпредметні факультативи.

Екскурсія – складна форма навчально-виховної роботи (45-90 хв.) під час якої учні не тільки засвоюють нові знання, а й поглиблюють, розширюють наявні, здобувають уміння і навички; уможливлює комплексне використання методів навчання.

Значення екскурсії: знання здобуваються у природних умовах; багатство ілюстрованого матеріалу для спостереження; явища сприймаються в цілості; позитивно впливає на емоційну сферу учнів.

• до організації і проведення екскурсії ставляться вимоги:

• підготовка вчителя до екскурсійної роботи;

• повідомлення дирекції школи та медичний персонал;

• чітке визначення мети та відбір оптимального змісту екскурсії з урахуванням рівня підготовки учнів;

• правильний вибір екскурсійних об’єктів;

• формування в учнів наукового світогляду;

• дотримання правил техніки безпеки.

Гурткова робота. На уроці не завжди можливо задовольнити запити учнів. Пізнавальні інтереси школяра нерідко виходять за межі навчальних програм і підручників, тому значущого значення набуває гурток. Гурткова робота у тісному взаємозв’язку з навчальною роботою на уроці виступає дійовим засобом до розширення і поглиблення знань учнів, до творчості та дослідницької роботи.

Найкраще організовувати гурток з предмету для учнів паралельних класів на добровільних засадах. Практика показує, що учні з середньою та низькою успішністю, активно працюючи в гуртку, починають добре навчатися.

Кожен гурток має своє самоврядування: старосту, його заступника, секретаря, редактора газети. Керує роботою гуртка вчитель. Всі гуртки працюють за своїми планами відповідно до загально шкільного графіка гурткової роботи. В плані відображаються ціль, завдання і зміст роботи гуртка, вказуються конкретні теми. Методи добираються виходячи з індивідуальних і вікових особливостей учнів, майстерності вчителя, матеріальних умов тощо. Зміст матеріалу повинен бути органічно пов’язаний з навчальною програмою, але доповнювати і виходити за її межі.

Гуртки повинні працювати систематично (два-три рази на тиждень), тривалість заняття – півтори-дві години.

Поряд з навчальною урочною роботою з учнями проводять додаткові заняття і консультації з учнями в позаурочний час. Ці форми організації навчання використовують як для задоволення потреб окремих учнів у поглибленому вивченні певних предметів, так і для усунення прогалин у знаннях учнів з метою попередження й ліквідації їх відставання.

Додаткові заняття і консультації можуть бути колективними, груповими й індивідуальними; поточними, тематичними і узагальнюючими.

Консультації як різновид додаткової навчально-виховної роботи з учнями проводяться для всіх учнів у точно визначений час. Учні приходять на них за власним бажанням для з’ясування окремих питань.

Навчальні конференції вдало доповнюють урочну роботу учнів. Вони проводяться з метою актуалізації, узагальнення та систематизації раніше вивченого матеріалу, його поглиблення і закріплення. Конференція, як правило, носить тематичний характер. Щоб привернути увагу якомога більшого числа учнів до даної проблеми, треба обирати не тільки актуальну, а й цікаву, доступну для більшості учнів тему.

В конференції можуть брати участь учні як паралельних, так і непаралельних класів. В процесі підготовки до неї учні використовують більш широке коло джерел порівняно з уроком і семінарським заняттям.

Підготовка до конференції включає: розробку тематики доповідей і повідомлень, добір доповідачів і консультування їх, визначення складу учасників, створення наочних посібників.

Учнівські конференції покликані виробляти в учнів культуру інтелектуальної праці, уміння самостійно діставати й поповнювати знання, виховувати активність, майстерність лектора.