Міністерство освіти і науки україни національний університет «львівська політехніка»
Кафедра соціології та соціальної роботи
ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА
з дисципліни: «Зв’язки з громадськістю (піар)»
на тему:
«безпритульні тварини ЯК СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА»
Виконав:
ст. гр. МЕ-33
Лабик А.І.
Перевірив:
д.п.н. доц. Климанська Л.Д.
Львів – 2016
Зміст
Вступ……………………………………………………………….…….3
Текст інформаційний……………………………………………………4
Текст переконувальний……………………………………………..…..7
Текст мобілізаційний……………………………………………………9
Текст маніпулятивний…………………………………………………13
Аналіз текстового матеріалу……………………………………..……15
Висновок………………………………………………………………..17
Вступ
«Собака — друг людини», «Людина заводить кішку, аби мати поруч тигра, з яким можна погратися» — ці і сотні подібних висловів про домашніх тварин ілюструють одну єдину істину: хоч тварини позбавлені можливості говорити та абстрактно мислити, вони потребують уваги і захисту не менше, ніж люди. Або навіть більше, адже вони не можуть самі відстоювати власні права. По всьому світові утворюються громадські організації із захисту тварин. На жаль, це не тільки вияв любові людей до братів наших менших, а й реакція на жорстокість, жертвами якої іноді стають домашні улюбленці. Мені здається, що цю проблему треба терміново вирішувати: мені прикро дивитись на кількість безпритульних собак та котів, прикро дізнаватись про вимираючі види екзотичних тварин, та й взагалі ставлення людини до своєї домівки — планети Земля — просто вражає, в негативному розумінні, як не шкода
ІНФОРМАЦІЙНА СТАТТЯ
«Бездомні тварини – проблема глобальна»
18 Березня 2015
На те, що зграї бездомних тварин, особливо собак, створюють дискомфорт мешканцям міста, навіюють на них страх, скаржаться, варто подивитися пости у соціальних мережах.
На вулиці теплішає й слід чекати, що ця проблема ще більше загостриться, бо почнуться так звані собачі весілля. Відлов чи відстрілювання бродячих тварин, на думку членів організації захисту прав тварин, призводять лише до того, що за деякий час на їхні місця приходять інші, а гроші, передбачені на знищення тварин, будуть викинуті на вітер. Але, тим не менше, проблема залишається…
До вирішення проблеми бродячих собак можна ставитися по-різному. Одні схвалюють відлови собак, інші критикують тих, хто викидає тварин на вулицю, ще інші шукають виходу із ситуації або ж байдуже махнуть рукою – от, знайшли найбільшу проблему. Можливо, проблема бродячих тварин і не є найголовнішою для українських міст, в тому числі і для Семенівки на Чернігівщині, але вона існує, і існує далеко не перший рік. А чи пробував хтось це вирішити?
За часів Австро-Угорщини і довоєнної Польщі в містах боролися з цим явищем за допомогою гицлів. І хоча ми тепер полюбляємо говорити про цивілізованість та нашу європейськість, та гицлі не перевелися.
Одне діло, як до вирішення проблеми бродячих собак ставиться пересічний мешканець міста, а інше, як її вирішує влада. Якщо позиції різко розходяться, то назріває конфлікт.
Давайте спробуємо глянути на справу об’єктивно та неупереджено.
У різних містах ці проблеми вирішують також по-різному.
Одним із кроків, що ведуть до скорочення чисельності безпритульних тварин, є будівництво притулку для бездомних псів та котів, але мета заснування притулку – це не просто збирати всіх бродячих тварин і доставляти їх у якесь певне місце. Головна мета полягає у зміні ставлення суспільства до проблеми.
В усіх цивілізованих країнах світу сьогодні відмовляються від такої неефективної боротьби з безпритульними тваринами, як їх знищення. Більш ефективний і до того ж гуманний спосіб – це стерилізація. Коли стерилізована тварина повертається в ареал свого звичного проживання, вона захищатиме свою територію і не дозволить іншим зайняти її місце. Крім того, стерилізовані тварини неагресивні, оскільки агресія пробуджується статевими інстинктами. Але стерилізація мусить бути комплексною і поступово охопити всіх собак та котів міста. Однак тварин у місті одразу не поменшає. Результат буде очевидним через 2-3 роки.
Однак біда в тому, що, як завжди, коштів на проведення стерилізації ні в представників громадської організації, ні в міської влади немає.
Щоправда, у інших містах складати рук через брак коштів захисники тварин не збираються, вони організовують різноманітні акції зі збору коштів та інші заходи, які покликані звернути увагу громади міста до цієї проблеми. У зоомагазинах розміщують скриньки, в які можна було вкинути пожертвування для бездомних тварин, а ініціатором іноді, як би це не було дивно, навіть виступали міські ради.
Епідеміологи, мабуть, також мали б бути стурбовані ситуацією щодо укусів тваринами.
Світові організації погрожують українцям за їхню жорстокість у поводженні з тваринами.
Але далеко не всіх наших громадян цікавить проблема гуманного ставлення до тварин. Дехто висловлюється за те, щоб їх відстрілювали. І як результат, в таких спосіб тварин знищують на очах у дітей та інших людей, які боляче можуть сприйняти побачене.
Наприкінці січня 2010 року Верховна Рада України посилила відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, встановивши за знущання над ними чи втілення дій, які призвели до мук, каліцтва чи смерті тварини, штраф у сумі від 9-ти до 21-го неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
А не так вже давно мешканця Сумської області навіть засудили до чотирьох місяців арешту за те, що він ледве не забив до смерті свого домашнього улюбленця. Це перший такий прецедент в Україні, коли людину визнали винною та покарали за жорстоке поводження з тваринами.
Яким чином будуть реагувати на порушену проблему органи місцевого самоврядування – покаже час. Головне, щоб вони не залишилися сліпими та глухими до цього. Більш того, припускаємо, що представники органів місцевого самоврядування читають/переглядають сторінки нашого сайту.
ПЕРЕКОНУВАЛЬНА СТАТТЯ