Розділ 1 інтелектуальні послуги, їх сутність
Інтелектуальні послуги – це професійні, персоніфіковані, індивідуалізовані чисті послуги, ресурсну основу і зміст яких складають спеціальні (професійні) знання і інформація, а результатом виступають вигоди споживача (індивідуума, фірм, суспільства) від їх засвоєння і використання в особистих, організаційних, підприємницьких, економічних, соціальних, духовних та ін. цілях. В умовах переходу до інноваційного типу соціально-економічного розвитку інтелектуальні послуги є одним з видів економічної активності, що динамічно розвиваються.
Основні напрями реалізації інноваціюючої ролі інтелектуальних послуг: створення, упровадження і розповсюдження інтелектуальних продуктів – новацій, що становлять зміст інноваційних інтелектуальних послуг; забезпечення інтелектуальними ресурсами інноваційної діяльності господарюючих суб'єктів на всіх стадіях інноваційного процесу; діяльність продуцентів інтелектуальних послуг як незалежних учасників інноваційних мереж господарюючих суб'єктів; сприяння підвищенню інновативності і інноваційної активності підприємств; забезпечення взаємозв'язку наукової, інноваційної і виробничої сфер національної економіки; комерціалізація наукових продуктів, сприяння їх трансформації в інновації; розповсюдження передових прийомів і методів інноваційної діяльності, зокрема, досягнень розвинених країн в даній сфері.
Основоположними завданнями держави з спрямування інтелектуальних послуг на забезпечення інноваційного розвитку є вироблення загальнонаціональних пріоритетів, координація технологічних, людських та соціальних ресурсів, інтеграція учасників мереж інноваційного процесу.
Відмітні ознаки діяльності з надання інтелектуальних послуг, а саме: високий рівень праце – і знаннєємності, надання послугового комплексу як сукупності базової і супутніх послуг, суб'єктно-суб'єктний характер процесу обслуговування, нематеріальність послуги, її невіддільність від виробника і споживача, складність стандартизації і контролю якості обслуговування і послуг знаходять свій прояв в особливостях організації і мотивації праці в сфері інтелектуальних послуг, серед яких:
– індивідуалізація і персоніфікація процесу і результату праці;
– безпосередня залежність результативності праці не тільки від професійних, а й від особистісних якостей працівника;
– активна участь споживача послуг в досягненні результату трудової діяльності з їх надання;
– залежність ефективності праці від своєчасності надання послуг;
– використання внутрішньо фірмової системи навчання працівників як головне джерело трудових ресурсів високої кваліфікації.
Реалізація суб'єктного і організаційно-структурного підходів до дослідження організаційних особливостей інтелектуальних послуг дозволила виявити основні типи організацій, що надають різні види інтелектуальних послуг, проаналізувати їх загальні риси і особливості; обґрунтувати загальні умови ефективної організації інтелектуальних послуг, що забезпечують реалізацію їх капітало утворюючої і інноваціюючої ролі: розвиток культури інтелектуальної організації, управління знаннями, створення внутрішньо організаційних і між організаційних мереж.
Мережевий принцип управління інтелектуальними послугами, реалізація якого здійснюється на внутрішньо організаційному і між організаційному рівнях, дозволяє оптимально комбінувати і використовувати ресурси учасників мереж, знижувати трансформаційні і трансакційні витрати, досягати позитивного синергетичного ефекту використання професійних знань і інформації.
На основі критерію рівня мережевої взаємодії учасників виокремлено основні види між організаційних мереж у сфері інтелектуальних послуг (рис. 1).
Модель галузевої між послугової мережі спирається на горизонтальну інтеграцію, диверсифікацію діяльності і співпрацю виробників різних видів інтелектуальних послуг з метою формування комплексу базової і супутніх інтелектуальних послуг (рис. 2).
Рис.1.1. Міжгалузеві мережі виробників інтелектуальних послуг.
Error: Reference source not found
Error: Reference source not found
Рис. 1.2. Модель галузевої між послугової мережі створення комплексу інтелектуальних послуг у сфері освіти.
Дослідженню формування ринків різних інтелектуальних послуг присвячено праці багатьох українських вчених. Загальні питання функціонування ринків послуг розглянуто в роботах: В.А. Пареної, А.В. Сидорової, О.В. Ярмак та інших. Теоретичний аналіз категорії «послуга» наведено в роботах В.А. Пареної. Вона розглядає послугу в двох різних значеннях: з боку споживчої вартості та з боку вартості як специфічних виробничих відносин залежно від форми власності. Такий підхід є обґрунтованим, оскільки дає змогу врахувати різні аспекти формування вартості послуги. Автор відзначає, що для ефективного функціонування сфери послуг потрібно поєднувати ринковий та державний механізми регулювання ринків послуг. Свобода вибору, вільний доступ до ресурсів та інформації, реалізація особистого інтересу здійснюються за рахунок дії ринкового механізму. У випадку, коли ринковий механізм неефективно діє, втручається держава за рахунок використання методів прямого і непрямого регулювання. Питання аналізу та прогнозування розвитку підприємств сфери послуг розглянуто в роботах А.В. Сидорової. Важко не погодитися з автором щодо актуальності питання розвитку сфери послуг та її інтеграції у світовий економічний простір. Науковець пропонує цікавий підхід для оцінювання внеску сфери послуг у розвиток економіки країни на основі визначення структурних характеристик сфери послуг, а саме: матеріальних ресурсів, трудового та виробничого потенціалу, ступеня розвитку ринкових відносин та структури споживання населення.
Економічний зміст інтелектуальних послуг визначено в роботах О.В. Ярмак. Автором доведено, що інтелектуальні послуги мають відповідати критеріям капіталоутворення, ресурсозабезпечення і ретрансляції, та за означеними критеріями виокремлює наступні види послуг: консалтингові, освітні, послуги з охорони здоров’я та науково-технічні послуги. О.В. Ярмак виділяє також специфічні ознаки інтелектуальних послуг: нематеріальність, не віддаленість від споживача і виробника, високий рівень працеємності, складність визначення якості надання послуги тощо. В працях автора визначено чинники, що заважають розвитку ринку інтелектуальних послуг в Україні.
Значна кількість праць вітчизняних науковців, зокрема О.С. Марченко, В.А. Верби, М.Г. Книша та інших, присвячена аналізу розвитку та формуванню ринку інформаційно-консультаційних послуг, дослідженню проблем встановлення ціни на ці послуги.