6.3. Визначення ціни ліцензії

Більшість ліцензійних договорів є комерційними угодами, тому за дозвіл використовувати об’єкт права інтелектуальної власності передбачається сплата певної винагороду, яку називають ціною ліцензії.

Визначення ціни ліцензії – найбільш складний етап передання технології, тому що комерційна ціна переданого об’єкта інтелектуальної власності може бути визначена лише в процесі його використання у покупця (ліцензіата). Зазвичай, ініціативою у встановлення ціни ліцензії керується власник прав (ліцензіар), навіть якщо потенційний ліцензіат перший подає запит, адже саме від продавця ліцензії залежить, чи надавати ліцензію. Традиційно саме продавець ліцензії готує проект ліцензійного договору, що містить основні показники й умови, на яких складаються взаємини сторін. Для цього продавець ліцензії повинен бачити свій «інтелектуальний товар» очима покупця, з огляду на його потреби та інтереси. Тобто підхід до визначення ціни ліцензії засновується на реальній оцінці того економічного ефекту, який отримає ліцензіат.

Серед безліч ціноутворюючих факторів, які впливають на розмір ціни ліцензії, є ряд таких, які необхідно враховувати обов’язково. Це –

• технічні характеристика об’єкта ліцензії;

• економічні показники;

• правові обмеження.

Цінність об’єкта ліцензії значно підвищується, якщо він вже успішно освоєний ліцензіаром, бо це дає можливість гарантувати ліцензіату досягнення визначених техніко-економічних показників. Для визначення ціни ліцензії найчастіше використовують два основні методи: на базі роялті та на основі прибутку ліцензіата.

Вартість активу згідно з методом звільнення від роялті визначається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки, підприємство мало було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності. Насправді ж цю частину підприємство залишає в себе і вважає додатковим прибутком, який створюється даним нематеріальним активом. Вартість грошових потоків, сформованих на підставі цього прибутку, беруть за ринкову вартість оцінюваного активу.

Роялті заведено представляти ставкою (Р), яка виражається відсотком від бази. За базу роялті можна брати дохід від використання об’єкта ліцензії, ціну одиниці продукції, собівартість, додатковий прибуток ліцензіата від реалізації продукції по ліцензії, матеріальні витрати.

Ставку роялті можна знайти у такій спосіб:

, (5)

де Р – ставка роялті;

R – рентабельність виробництва при використанні права на об’єкт інтелектуальної власності;

d – частка ліцензіара в прибутку користувача об’єкта права інтелектуальної власності.

Розмір ліцензійної винагороди (роялті) визначається за формулою:

, (6)

де FV_р – грошовий потік роялті;

Б – база роялті у грошових одиницях;

Р – ставка роялті, %.

Приклад 3. Розрахувати чисельне значення щорічних грошових потоків роялті за ліцензією по незапатентованій технології, якщо відомо, що виробниче устаткування за ліцензією дозволяє випускати 15000 штук виробів вартістю 10 грн. кожен при рентабельності виробництва 35%. З урахуванням відсутності охоронних документів прийняти величину частки власника ноу-хау (ліцензіара) в прибутку користувача ноу-хау (ліцензіата) 15%.

Рішення:

За рівнянням (5) визначимо ставку роялті:

Розрахуємо річний дохід користувача ноу – хау (ліцензіата). База роялті:

ВР = 15000×10 = 150000 грн/рік.

Тоді грошовий потік роялті складе (рівняння 6):

FV_р = 150000×0,39 = 5833 грн/рік.

Якщо в ліцензійному договорі встановлено паушальний (фіксований) платіж, необхідно розрахункову ціну ліцензії для виплат у вигляді роялті перерахувати за формулою:

Ц_П = FV_р × K_д, (7)

де Ц_П - розрахункова ціна ліцензії у вигляді паушального платежу;

K_д – коефіцієнт дисконтування, який розраховується за формулою:

, (8)

де t – розрахунковий період;

r – ставка дисконту, %.

Виплата ліцензійної винагороди при паушальних платежах, як правило, здійснюється у такому співвідношенні:

- 10-30% від ціни ліцензії сплачується при підписанні ліцензійного договору;

- 40-60% - при підписанні акта з прийняття технічної документації;

- 10-30% - при підписанні акта про початок випуску ліцензійної продукції.

Ціна ліцензії при паушальних платежах завжди буде нижчою, ніж ціна, що сплачуватиметься ліцензіатом періодично (роялті або комбіновані платежі).

Просування науково-технічної розробки на ринок відбувається з урахуванням матриці оцінки потенціалу об'єкта комерціалізації [16] (Додаток Г). Кожна розробка отримує бали в межах від 0 до 48. При цьому для кожного рядка таблиці знаходиться середнє арифметичне значення балів, що були виставлені авторами, кожним експертом (у випадку їх залучення) та працівниками Підрозділу. На основі всієї узагальнюючої інформації розробляється бізнес-план впровадження розробки та виробництва продукції з її застосуванням.