МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ»

2359

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ з дисципліни

«інтелектуальна власність»

для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання

Затверджено на засіданні кафедри

економіки промисловості

та організації виробництва.

Протокол № 12 від 22.06.2011.

Дніпропетровськ УДХТУ 2012

Методичні вказівки для самостійної роботи з дисципліни «Інтелектуальна власність» для студентів економічних спеціальності усіх форм навчання / Укл.: М.В. Іванова, С.О. Федулова. – Дніпропетровськ: ДВНЗ УДХТУ, 2012. – 48 с.

Укладачі: М.В. Іванова, канд. хім. наук

С.О. Федулова

Відповідальний за випуск О.А. Паршина, доктор економ. наук

Навчальне видання

Методичні вказівки для самостійної роботи з дисципліни «Інтелектуальна власність» для студентів економічних спеціальностей

усіх форм навчання

Укладачі:	ІВАНОВА Марина Володимирівна
	ФЕДУЛОВА Світлана Олександрівна

Авторська редакція

Підписано до друку 15.11.12. Формат 60´84 ¹/₁₆. Папір ксерокс. Друк різограф. Умовн.-друк. арк. 2,28. Облік.-видавн. арк. 2,36. Тираж 50 прим. Зам. № 38. Свідоцтво № 303 від 27.12.2000.

ДВНЗ УДХТУ, 49005, Дніпропетровськ-5, просп. Гагаріна, 8.

Видавничо-поліграфічний комплекс ІнКомЦентру

ЗМІСТ

ВСТУП..………………………………………………….....................................	4
1. ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ….	5
2. АВТОРСЬКЕ ПРАВО………………………………………………………..	8
3. СУМІЖНІ ПРАВА…………………………………………………………….	11
4. ПРАВО ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ……………………………………	12
4.1. Об'єкт винахід…………………….…………...…………………………	14
4.2. Об’єкт корисна модель…………………………………..………...........	15
4.3. Об’єкт промисловий зразок……………………………………………...	15
4.4. Об’єкт товарний знак……….…………..……………...………………..	16
4.5. Об'єкт раціоналізаторська пропозиція………………………………….	17
5. ПРАВО НА НЕТРАДИЦІЙНІ ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ …………………………….……………………………………	18
5.1. Комерційне найменування ……….……………………………………..	18
5.2. Зазначення походження товару ………….……………………………………	19
5.3. Комерційна таємниця……………………………………………………	20
5.4. Компонування інтегральних мікросхем………………………………..	21
5.5. Селекційні досягнення, породи тварин і сорти рослин ….……………	21
5.6. Наукове відкриття…………………………………………………..........	21
5.7. Припинення недобросовісної конкуренції……………………………..	22
6. ЕКОНОМІКА ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ……………….	24
6.1. Форми комерціалізації прав інтелектуальної власності …....................	24
6.2. Оцінка вартості нематеріальних активів підприємства……………….	26
6.2.1. Витратний підхід……………………………………………………	27
6.2.2. Дохідний підхід……………………………………………………..	29
6.2.3. Порівняльний підхід………………………………………………..	33
6.3. Визначення ціни ліцензії………………………………………………...	36
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА……………………………………………	40
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..	41

ВСТУП

Інтелектуальна власність є однією з найпопулярніших тем, які обговорюються в сучасному діловому світі, залишаючись при цьому одній з найменш зрозумілих. Інтелектуальна власність є продуктом людського розуму і результатом творчості, який охороняється законом. З'явитися на світ вона може в результаті моментального спалаху натхнення або багатьох років старанної кропіткої праці. Це – нематеріальна субстанція, її не можна відчувати: вона не має довжини, ширини або висоти, вона невагома і не створює тіні, вона позбавлена кольору, смаку і запаху.

Точно також як і матеріальний ресурс, інтелектуальну власність можна купити, продати або орендувати. Так само як і матеріальний ресурс, її можуть втратити або знищити при необережному або неуважному підході. Її можна застрахувати або використовувати як заставу, вона може зникнути в одну мить або існувати вічно. Тим не менш, при всіх своїх специфічних характеристиках інтелектуальна власність має економічну вартість, і у багатьох випадках дуже високу. В сьогоднішній економіці, заснованій на знаннях, інтелектуальна власність стає найважливішим активом підприємства. Право інтелектуальної власності може скласти основу (стартовий капітал) для початку підприємницької діяльності. Підприємства, які не позначили право інтелектуальної власності своїм пріоритетом ризикують втратити конкурентні переваги. Ось чому фахівцям економічного профілю необхідно мати базові знання про природу і можливості права інтелектуальної власності.

З появою і подальшим нарощуванням масштабів патентування методик економічної та підприємницької діяльності стає все більше функцій в бізнесі, які мають відношення до права інтелектуальної власності. Це, насамперед, стосується фахівців з маркетингу і планування виробництва, інженерів і розробників, фахівців з реклами і просування продукції. Відповідальними за управління (захист, ефективне використання, належну оцінку) правом інтелектуальної власності на підприємстві визнаються директора та адміністратори.

Дисципліна „Інтелектуальна власність” являє собою комплексну галузь наук, що регулює відносини пов’язані зі створенням та ефективним використанням об’єктів права інтелектуальної власності. Даний курс належить до прикладних дисциплін загальноекономічної та гуманітарної підготовки. Теоретичною базою вивчення дисципліни “Інтелектуальна власність” є такі навчальні дисципліни “Політична економія”, “Мікроекономіка”, “Правознавство”, “Економіка підприємства”, “Інноваційна діяльність”.

Відповідно до програми Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України мета і завдання вказаної дисципліни визначені таким чином:

студенти повинні знати:

- сутність та зміст права інтелектуальної власності в Україні;

- об’єкти авторського права та суміжних прав;

- поняття права промислової власності та його структуру;

- сутність категорії «нематеріальні активи підприємства»;

- економічні механізми захисту права інтелектуальної власності.

студенти повинні вміти:

- застосовувати методологічні та теоретичні положення щодо практики використання об’єктів права інтелектуальної власності;

- розрізняти об’єкти авторського права, суміжних прав та права промислової власності;

- оцінювати вартість прав на об’єкти промислової власності.

Учбовим планом дисципліни «Інтелектуальна власність» для студентів економічних спеціальностей передбачено виконання самостійної роботи. Метою її опрацюванні є формування системи знань з економіки й права інтелектуальної власності, чітких уявлень щодо сутності права інтелектуальної власності як складової інтелектуального капіталу підприємства; здобуття практичних навичок для оцінювання вартості об’єктів нематеріальних активів та визначення економічної ефективності від їх впровадженні на підприємстві.

Формою контролю вивчення дисципліни та засвоєння матеріалу є залік, залікові питання наведено в додатку А.

1. Поняття і сутність права інтелектуальної власності

Загальновідомо три види власності: рухомі речі, нерухомість та право інтелектуальної власності (рис. 1).

Види власності
Рухоме майно (матеріальні цінності, які можна переміщати в просторі)	Нерухомість (земля і об'єкти, які постійно на ній знаходяться)	Інтелектуальна власність (результати творчої діяльності людей)

Рис. 1. Класифікація видів власності

Одним з феноменів кінця ХХ сторіччя стала масова поява на ринку нового виду товару – об'єктів права інтелектуальної власності. До них відносяться: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, технології, комерційна таємниця, інформаційні бази даних, комп'ютерні програми і багато інших результатів науково-технічної та художньої творчості людини.

Право інтелектуальної власності – це право володіти, користуватися і розпоряджатися результатом інтелектуальної (творчої) діяльності. Творчість – це специфічна для людини діяльність по створенню нових матеріальних і духовних цінностей. Проте не всі результати творчої діяльності людини визнаються об’єктами права інтелектуальної власності. Для цього необхідна відповідність результату творчій діяльності встановленим законом вимогам. Критеріями охоронопридатності об'єктів права інтелектуальної власності є:

1. Новизна і унікальність твору (винаходу).

2. Представлення цього твору (винаходу) в вигляді, який може бути сприйнятий іншими людьми – фіксація на матеріальному носієві, у тому числі і факт оприлюднення.

3. Відповідність нормам моралі, етики і загальнолюдським цінностям.

4. Позначення суб'єкта – творця об'єкту інтелектуальної власності (власника відповідного права).

В процесі переходу від планової економіки до ринкової в Україні кардинально змінилося ставлення до права інтелектуальної власності. Якщо в умовах планової економіки виключне право на об'єкти інтелектуальної власності належало державі, то тепер, відповідно до Конституції Україні, воно належить, в першу чергу, тому, чиєю творчою працею ці об'єкти створені. Україна володіє великим потенціалом об'єктів права інтелектуальної власності, проте значно відстає в їх комерційному використанні. Для подолання цього відставання необхідно вводити об'єкти інтелектуальної власності до господарського обороту та створювати для них цивілізований ринок.

Одним із ключових моментів на шляху перетворення об'єктів права інтелектуальної власності на товар є їхня оцінка, оскільки вартість (ціна) є фундаментальною властивістю товару. Як капітал інтелектуальна власність розглядається з точки зору витрат на освіту або придбання підприємцем нематеріальних активів, що здійснюються з метою приросту цього капіталу. Інтелектуальна власність може розглядатись і як інвестиція, яка поділяється на капітальну (придбання нематеріального активу) та фінансову, якою передбачають внесення нематеріальних активів до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права. Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний продукт, придатний для виробництва і ринку є найважчим етапом в ланцюгу, що пов'язує науку та винахідника зі споживачем. При цьому потрібно враховувати домінанти ринку, потреби споживача і мати досвід технологічного підприємництва.

За традицією, що склалася, право інтелектуальної власності підрозділяється на право промислової власності і твори, що охороняються авторським правом. Міжнародна Конвенція, прийнята в Стокгольмі 14 червня 1967 р., до об'єктів права інтелектуальної власності відносить:

1. літературні, художні твори і наукові праці;

2. виконавську діяльність артистів, фонограми і радіопередачі;

3. винаходи у всіх областях людської діяльності;

4. наукові відкриття;

5. промислові зразки;

6. товарні знаки, знаки обслуговування і комерційні найменування і позначення;

7. припинення недобросовісної конкуренції;

8. всі інші права, що є результатом інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій та художній галузях.

Створення національного законодавства та регулювання міжнародних науково-технічних зв’язків здійснюється через міжнародні організації. З 1974 р. таку діяльність проводить Всесвітня організація інтелектуальної власності. Основними цілями її функціонування є наступне: стимулювання та удосконалення охорони інтелектуальної власності в світі; надання юридичної та технічної допомоги державам, зацікавленим в удосконаленні національних законодавств; заохочення складання міжнародних договорів, призначених для покращення охорони інтелектуальної власності та інше. За даними Всесвітньої організації інтелектуальної власності щорічний відносний приріст обсягу світової торгівлі правами на об'єкти інтелектуальної власності значно перевершує такий приріст для традиційних товарів: у 1995 р. – на 59,1; у 2000 р. – на 109,3; у 2005 р. – на 150,1 млрд. дол. США. Без перебільшення можна говорити про те, що в сучасному світі інтелектуальна власність становиться основним рушійним чинником, який забезпечує конкурентоспроможність товарів, фірм і навіть держав й, таким чином, сприяє зростанню їхньої економічної могутності.

При аналізі та економічній оцінці об’єктів права інтелектуальної власності враховують наступні особливості:

- юридичний та економічний терміни дії. Юридичний термін дії встановлюється відповідним законом. Після закінчення цього терміну право інтелектуальної власності вичерпується, отже, зникає і об'єкт оцінки. Економічний термін дії прав на об'єкти інтелектуальної власності враховує ще й їх моральне старіння, тому він зазвичай є меншим за юридичний. Наприклад, для винаходів він зазвичай не перевищує 10-12 років, внаслідок того, що за цей час є імовірність появи аналогічних, але більш ефективних винаходів, які знецінять попередні винаходи. Установлення економічного терміну на об'єкти права інтелектуальної власності має значення як для оцінки вартості цих прав, так і для їх комерціалізації через введення до господарського обігу шляхом постановки на бухгалтерський облік;

- територіальні обмеження прав на об'єкти інтелектуальної власності. Так, право на об'єкт інтелектуальної власності і охоронний документ, що закріплює це право (патент, свідоцтво), як правило, діє тільки на території тієї країни, де він виданий. Для того щоб мати право на винахід на території іншої країни, потрібно запатентувати його в цій країні;

- дуалізм права, який проявляється у майновій (економічній) та немайновій (особистій) природі прав інтелектуальної власності. До майнових прав відносять, насамперед, право комерційного використання об’єкта права інтелектуальної власності з метою отримання економічного доходу. До немайнових прав відносять право на ім’я автора, право перешкоджати викривленню оригінального змісту твору, та інше. Немайнові права автора – безстрокові.