Установка і монтаж насосів на фундаментах

Насосні агрегати невеликої продуктивності зазвичай мають загальну литу з чавуну фундаментну плиту під насос і електродвигун. Встановлення і центрування насоса і електродвигуна на плиті в таких випадках виконують на заводі а під час монтажу лише перевіряють.

Широке розповсюдження мають зварні фундаментні рами, що виготовляються під час монтажу. Невеликі і середні насоси також встановлюють і центрують з електродвигунами на цих рамах до встановлення на фундамент.

Під час центрування електродвигуна до насоса на фундаментній плиті або металевій рамі необхідно під лапи електродвигуна встановлювати одну-дві металеві підкладки завтовшки 3-5 мм кожна. Наявність таких підкладок дозволяє в процесі експлуатації проводити необхідні виправлення центрування у разі порушення його або при заміні електродвигуна.

Блок насоса і електродвигуна зібраний на загальній плиті (рамі), встановлюють на підготовлений фундамент. Заздалегідь в колодязі фундаменту опускають анкерні болти і на підготовлені місця встановлюють плоскі або парні клинові підкладки. Кількість підкладок під фундаментною плитою по висоті має бути не більше 3 шт.

Відстань між підкладками по периметру рами зазвичай витримують 300-500 мм залежно від маси насоса з електродвигуном і розміру рами. Підкладки розміщують по обидві сторони фундаментних болтів, щоб під час їх затягування фундаментна плита або рама не була деформована. Якщо насос і електродвигун мають роздільні фундаментні плити не зв'язані між собою, то, насамперед, встановлюють на фундаменті насос і до нього прицентровують електродвигун. Вивіряння осей валів насоса і електродвигуна при цьому проводять зміною товщини підкладок під рамою електродвигуна, а по висоті насос вивіряють згідно кресленню.

Відхилення установки по висоті від проектної допускається не більше +5 мм.

Після встановлення насоса по висоті необхідно провести вивіряння його щодо подовжньої і поперечної осей фундаменту переміщуючи насос в необхідну сторону. Далі слід перевірити положення насоса по рівню. Для цього знімають кришки і верхні вкладиші підшипників і встановлюють рівень на шийці валу. Після першого виміру рівень повертають на 180° і, встановивши його на те ж місце виконують друге вимірювання. Ухил валу дорівнюватиме алгебраїчній півсумі результатів обох вимірів.

Для насосів з підшипниками кочення рівень встановлюється на напівмуфті. Довгі ротори мають помітний статичний прогин тому при вивірянні потужних насосів ухили на шийках валу мають бути приблизно однаковими по величині і направлені в різні боки.

Для перевірки положення насоса в поперечному напрямі слід встановлювати рівень на фланець напірного або всмоктуючого патрубка. Якщо ці фланці розташовані у вертикальній площинні, то користуються рамним рівнем. Міняючи товщину підкладок під рамою, встановлюють насос в необхідному положенні. Для точнішого вивіряння насоса користуються парними клинами. Необхідно стежити, щоб всі підкладки були рівномірно навантажені (перевіряється обстукуванням) і щільно прилягали до фундаменту, рами і один одного.

Після закінчення вивіряння підкладки прихоплюють між собою електрозварюванням і остаточно проводять вимірювання положення і центрування насосного агрегату. Після цього фундаментні рами разом з фундаментними болтами підливають розчином бетону. Конструкція опалубки повинна передбачати отвори для розміщення трубопроводів а її висота забезпечувати необхідну висоту підливки, яка вказується в кресленні монтажу насосного агрегату. Підливку виконують до рівня на 50-100 мм вище за опорну площину фундаментних плит або при рамній конструкції на 50-100 мм нижче за опорні лапи насоса і електродвигуна.

Після затвердіння підливки слід затягнути фундаментні болти і провести контрольну перевірку центрування насоса і двигуна. Якщо потрібно провести виправлення центрування, то його виконують зміною товщини підкладок, встановлених під опорами електродвигуна.

Після з'єднання напівмуфт насоса і електродвигуна слід закрити муфту захисним кожухом. Вимірювальні прилади встановлюють безпосередньо перед пуском агрегату.

Приєднання всмоктуючого і нагнітального трубопроводів до насоса проводять після підливки фундаментної рами бетоном. Всі трубопроводи повинні мати свої опори і підвіски і навантаження від них не повинна передаватися на насос. Фланці трубопроводів мають бути паралельні фланцям патрубків насоса. Необхідно, щоб отвори для сполучних болтів збігалися. Недотримання вказаних умов може привести до порушення центрування насоса з приводом і вібрації агрегату.

Тема 11. Установка фундаментних рам, закладних деталей. Способи кріплення циліндрів до фундаментних рам. Монтаж циліндрів турбіни (низького і високого тиску).

Установка фундаментних рам, закладних деталей

Верхні опорні поверхні фундаментних рам повинні мати гладку шліфовану поверхню а нижні опорні поверхні мають бути прострогані.

У місцях встановлення постійних підкладок нижні поверхні рам обробляються на заводі-виробнику. Щільність прилягання опорних поверхонь і плит до опорних поверхонь корпусів підшипників і циліндрів перевіряють щупом. Пластинка завтовшки 0,05 мм не повинна проходити у стик. Допускається проходження щупа па окремих ділянках периметра стику загальна довжина яких не перевищує 20% довжини периметра за умови щільного прилягання по кутах.

Повірка проводиться для корпусів підшипників при їх вільному встановленні на фундаментні рами а для циліндрів - при притягнутих фундаментних рамах до їх опор. Рами, внутрішні порожнини яких заливаються бетоном, перевіряють після заливки. В шпоночних з'єднаннях циліндрів з корпусами підшипників, корпусів підшипників і циліндрів з фундаментними рамами або плитами зазори перевіряють вимірюванням ширини шпонок і відповідних їм пазів.

Парні клинові підкладки вкладають на плоских підкладках які встановлені на оброблених місцях фундаменту щільно без гойдання. Між поверхнями клинових підкладок не повинна проходити пластинка щупа завтовшки 0,05 мм при висоті парної клинової підкладки в межах від 40 до 55 мм. Під клинову підкладку допускається встановлення призматичних підкладок товщиною не менше 15 мм кожна для того щоб сумарна висота клинових і призматичних підкладок не перевищувала 100 мм. Опорні поверхні клину мають бути шаброваними.

Попереднє встановлення фундаментних рам і вивіряння корпусів підшипників і циліндрів проводять клиновими домкратами (рис. 1) вантажопідйомністю 10 т і висотою підйому вантажу до 8 мм. Як тимчасові підкладки можуть бути використані і парні клинові.

Рис. 1. Клиновий домкрат для вивіряння фундаментних рам

1 - клин лівий, 2 – верхня плита, 3- гвинт ходовий, 4- нижня плита, 5 - клин правий

На фундаментних рамах і плитах турбін ХТГЗ є установчі болти, призначені для їх вивіряння (рис. 2 в). Фундаментні рами корпусів підшипників заливають бетонним розчином до встановлення на фундамент (рис. 2 б). У внутрішніх порожнинах рам прихоплюють електрозварюванням гаки 7 з арматурної сталі діаметром 10-12 мм і трубки 8. Рівень заливки не повинен досягати нижньої опорної поверхні рам на 70-75 мм. Трубки 8, які служать для виходу повітря, обрізають на рівні заливки.

Рис. 2. Встановлення фундаментних рам (плит) турбін ХТГЗ.

а - встановлення металевої опалубки, б - підготовка до монтажу плити корпусу переднього підшипника, в - установчий болт

1 - фундаментна плита, 2- металева опалубка, 3- парний клин, 4 – стяжка, 5 – стійка, 6 - бетонна заливка, 7 – гаки, 8 - труба для виходу повітря при підливанні, 9 – болт, 10 – підкладка, 11 - місця електрозварювання

До фундаментних плит ЦНТ прихоплюється електрозварюванням металева опалубка з листової сталі завтовшки 1-2 мм, яка після вивіряння циліндрів притискається до фундаменту дротом завтовшки 2-3 мм (рис. 2 а).

Попереднє вивіряння фундаментних рам по осях і висотних відмітках виконується з допуском ±5 мм.

Верхні гайки фундаментних шпильок турбін ХТГЗ закривають опорами ЦНТ і стопорять в гніздах рам привареними до них планками а затягування шпильок проводять нижніми гайками.

Фундаменти під турбоагрегати споруджуються пристосованими для встановлення опор фундаментних рам безпосередньо на бетон або з залитими у верхню частину фундаменту закладними плитами на які встановлюються постійні підкладки фундаментних рам.

На закладних плитах встановлюють фундаментні рами турбін ЛМЗ і УТМЗ, безпосередньо на бетон - турбін ХТГЗ і КТЗ, При монтажі деяких конструкцій генераторів також застосовуються закладні плити.

Від правильності встановлення закладних плит на пізніших етапах залежить трудомісткість і якість монтажу циліндрів турбіни. Тому, як правило, монтаж цих плит під час виготовлення фундаменту проводить персонал турбінного цеху з дотриманням всіх необхідних технічних умов. На монтажний майданчик закладні плити повинні поступати в готовому вигляді.

Опорні поверхні закладних плит повинні мати ухил в ту сторону з якої будуть заводити постійні підкладки. Величина цього ухилу повинна складати 40-50 ділень рівня типу «Геологорозвідка». При цьому покази рівня, розташованого упоперек опорних брусків, не повинні перевищувати 3-5 ділень.

Закладні плити закріплюються групами на спеціальних рамах, які виготовляються з профільної сталі. Такі групи готують під фундаментні плити переднього і середніх підшипників, під фундаментні рами циліндрів середнього і низького тиску і т.д. На цих рамах відповідно до заводського креслення монтажу закладні плити розміщуються опорними частинами вниз. До рами закладні плити прикріпляються болтами (рис. 3). Необхідний ухил закладних плит витримується встановленням підкладок між рамою і закладною плитою або ухилом самої рами.

Рис. 3. Встановлення закладних плит.

1 - закладна плита; 2 - підкладка; 3 - допоміжна рама; 4 - болт; 5 - шайба клинова; 6 - рівень; 7 - планка

Після встановлення і вивіряння всіх закладних плит на рамі остання перекантовується так, щоб закладні плити виявилися під рамою опорними поверхнями вгору. У такому вигляді рами із закладними плитами встановлюють на відповідні місця фундаменту і вивіряють по осях і висотних відмітках згідно креслень. Перевірку висотного положення закладних плит проводять за допомогою нівеліра. Якщо закладні плити встановлені на допоміжній рамі з різними ухилами то раму встановлюють строго горизонтально. Якщо ж закладні плити даної групи повинні мати однаковий ухил то з цим же ухилом встановлюють і допоміжну раму.

Після вивіряння допоміжну раму прихоплюють електрозварюванням безпосередньо до каркаса і арматури фундаменту а там де це неможливо через проставки з шматків профільної сталі. Потім перевіряють ухили закладних плит і при необхідності їх коректують заміною підкладок встановлених між рамою і опорними брусками плит.

Для кращого зв'язку з бетоном фундаменту і більшої жорсткості самі закладні плити також приварюють за допомогою металевих стрижнів до арматури і жорсткого каркаса фундаменту. При цьому стрижні, що виготовляються зазвичай з арматурної сталі, мають бути дещо зігнуті для того щоб під час прихватки не порушувалося положення закладних плит.

Через 7-10 днів після бетонування закладних плит місця прихватки допоміжних рам до армокаркасу фундаменту зрізають автогеном і рами видаляють. Надалі їх використовують для встановлення закладних плит на інших фундаментах.

Після тверднення бетону слід перевірити якість підливки закладних плит. Обстукуючи плиту молотком потрібно переконатися в хорошому схоплюванні її з бетоном. Якщо плита видає звук, що деренчить, її потрібно вирубати, вивірити і знову підлити. Біля краю плити, якість підливки якої викликає сумнів, потрібно провести контрольне підрубування бетону для виявлення можливих порожнин.

Після того, як перевірена якість підливки опорних плит, потрібно перевірити ухили їх опорних поверхонь. При необхідності ці поверхні піддають додатковій обробці.