35. Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи.

Виборча система – це встановлений конституцією і законодавством порядок визначення результатів прямих виборів. Існує три розумінняцьогопоняття:1. Виборча система — спосібпереведенняголосіввиборцівв мандати депутатів та владні посади.(2 способи: мажоритарний та пропорційний).2. Виборча система — порядок формуваннявиборчихорганівдержави, спосіб, у якийрозподіляютьсядепутатськімандати.3. Виборча система — сукупністьсуспільнихвзаємовідносин, взаємодій, процесів, інститутів, цінностей, норм, якіобумовлюютьформуваннявиборнихорганівдержави.

Мажоритарна система (фр. majorite — більшість) — система визначеннярезультатіввиборів, завдякиякійдепутатськімандати (один абокілька) отримуютьтількитікандидати, якіотрималивстановленузаконом більшістьголосів, а усііншікандидативважаються не обраними. Пропорційна система (лат. proportio — співрозмірність) — система визначення результатів виборів, при якій депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості поданих за них голосів виборців у багатомандатному окрузі. Тобточимбільшийвідсотокголосівотрималапартія на виборах, тимбільшийвідсотокдепутатів вона буде мати упарламенті.Змішана система — система визначеннярезультатіввиборів, яка передбачаєпоєднання у собіелементівмажоритарної та пропорційної систем. Використовується у понад 20 країнахсвіту.

36. Мажоритарна виборча система, її різновиди (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).

Мажоритарна є найстарішою із виборчих систем. Назва її походить від французького "majorite", що означає "більшість".Мажоритарною вважається система визначення результатів виборів, за якою депутатські мандати (один чи декілька) від округу одержують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються не обраними. Всього мажоритарна система застосовується у 83 країнах світу для виборів представницьких органів різних рівнів - від загальнонаціонального до місцевого.

У світовій практиці застосовуються уніномінальні мажоритарні системи, за

якими вибори проводяться по одномандатних округах , і поліномінальні – з багатомандатними округами.

При одномандатних округахтериторіякраїниподіляється на такукількістьвиборчихокругів, щозбігається з числом членів парламенту, якихобирають. Від кожного округу обирається по одному депутату, якийотримав на виборахбільшістьголосів. При багатомандатних округахкількістьвиборчихокругівзбігається з кількістюадміністративно-територіальниходиницькраїни. Серед уніномінальних мажоритарних систем розрізняються система відносної більшості, система абсолютної більшості та система кваліфікованої більшості.

Загалом можна назвати такі основні переваги мажоритарної виборчої системи:

1) наявність постійного зв’язку між кандидатом і виборцями округу;

2) персоніфікація виборів: виборці голосують за конкретну людину, яку можуть побачити і оцінити;

3) потенційний демократизм, оскільки переможця підтримує більшість виборців;

4) простота у підрахунку голосів;

5) можливість контролю за діяльністю депутата, персональна його відповідальність перед виборцями;

6) праця депутата в інтересах виборців округу;

7) сприяння проходженню в парламент великих політичних партій і відповідно сприяння парламентській та урядовій стабільності;

8) свобода дій депутата, оскільки він залежить лише від виборців округу.

Разом з тим мажоритарна виборча система має і багато недоліків:

1) значна розбіжність між кількістю отриманих голосів та кількістю депутатських мандатів, тобто викривлення результатів голосування;

2) неврахування голосів значної кількості виборців;

3) значна можливість для здійснення тиску на виборців, маніпуляцій та фальсифікацій;

4) до парламенту потрапляють лише великі політичні партії, що, своєю чергою, перешкоджає розвитку малих і середніх партій;

5) проходження до парламенту радикальних регіональних політичних партій;

6) праця депутата в інтересах лише виборців округу може відбуватися у розріз із загальнодержавними інтересами

Мажоритарні системи можуть бути:

а) відносної більшості (обраним вважається депутат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, а у випадку рівності голосів питання вирішується шляхом жеребкування або проведенням повторних виборів (Україна та більшість інших країн світу);

б) абсолютної більшості (обраним вважається депутат, за якого проголосувало більше половини виборців, що прийшли на вибори, тобто 50 % + 1 голос. У разі, якщо жоден кандидат не набрав необхідної кількості голосів, організовуються повторні вибори, в яких беруть участь 2 кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів (Франція, вибори Палати представників Австралії);

в) мажоритарна система кваліфікованої більшості (обраним вважається кандидат або список, який отримав певну кваліфіковану більшість голосів виборців, яка є більшою за абсолютну (2/3, ¾). Така система зустрічається дуже рідко через її низьку результативність. Застосовується у Чилі, до 1993 року в Італії при виборах Сенату.