- •2. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •3. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до романо-германської системи права.
- •4. Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права.
- •5. Конституційно-правовий звичай як джерело конституційного права зарубіжних держав. Судовий прецедент як джерело конституційного права.
- •6. Види конституцій за формою зовнішнього виразу (навести по 3 приклади кожного виду).
- •7. Види конституцій за способом внесення змін (навести приклади). Види конституцій за способом їх прийняття (навести приклади).
- •9. Американська система конституційного контролю.
- •10. Континентальна модель конституційного контролю (навести 3 приклади органів конституційного контролю).
- •Види конституційного контролю. Абстрактний і конкретний, попередній і наступний, формальний і матеріальний контроль (навести приклади Види конституційного контролю
- •Сучасні концепції прав людини і їх конституційно-правове оформлення (навести приклади).
- •11. Поняття і зміст громадянства. Співвідношення понять «громадянство», «підданство» і «національність» в зарубіжних державах.
- •12. Способи набуття громадянства у зарубіжних державах.
- •13. Філіація: поняття, зміст. Натуралізація: поняття, зміст.
- •Способи припинення громадянства. Денаціоналізація і денатуралізація: поняття, зміст.
- •16. Класифікація форм правління сучасних держав.
- •17. Монархія як форма правління: сутнісні ознаки, різновиди (навести 5 прикладів сучасних монархій).
- •18. Парламентська монархія: характерні риси (навести 5 прикладів).
- •19. Дуалістична монархія: характерні риси (навести приклади).
- •20. Поняття та види систем престолоспадкування.
- •21. Республіка як форма правління та її різновиди (навести 5 прикладів)
- •22. Конституційно-правові ознаки президентської і парламентської республік (навести по 3 приклади президентських і парламентських республік).
- •23. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки (навести 5 прикладів).
- •27. Унітарна держава, її різновиди (навести 5 прикладів).
- •28. Поняття та конституційно-правові ознаки федерацій. Види федерацій (навести приклади).
- •30.Обласна (регіоналістична держава). Територіальна автономія.
- •32. Види виборів за опосередкованістю волі виборців. Опосередковані та багатоступеневі вибори: характерні риси (навести приклади).
- •33. Принцип свободи виборів. Зобов’язуючий вотум (навести приклади).
- •34. Виборчі цензи: поняття та види.
- •35. Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи.
- •36. Мажоритарна виборча система, її різновиди (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •37. Правове регулювання та особливості пропорційної виборчої системи (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •38. Особливості мажоритарно-пропорційної (змішаної) виборчої системи.
- •39. Поняття та сутність інституту глави держави. Юридичні форми глави держави (навести приклади кожної форми).
- •40. Функції та повноваження глави держави у зарубіжних країнах(навести приклади).
- •41. Поняття та зміст права вето глав зарубіжних держав.
- •42. Інститут контрасигнації (навести приклади).
- •46. Монарх: особливості конституційно-правового статусу (навести не менше 5 прикладів).
- •47. Особливості конституційно-правового статусу президента в зарубіжних державах (навести не менше 5 прикладів).
- •48. Способи обрання президентів зарубіжних країн
- •46. Поняття парламенту, його сутність.Види парламентів зарубіжних країн за структурою.
- •47.Вихідні засади концепції народного представництва.
- •51. Зміст представництва нижньої та верхньої палат бікамерних парламентів.Види верхніх палат парламентів зарубіжних держав.
- •49. Форми парламентського контролю за діяльністю уряду
- •55. Поняття уряду, його характерні риси. Види урядів.
- •53. Способи формування урядів зарубіжних держав.
- •58. Відповідальність урядів зарубіжних держав.
- •59. Інститут парламентської відповідальності уряду
35. Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи.
Виборча система – це встановлений конституцією і законодавством порядок визначення результатів прямих виборів. Існує три розумінняцьогопоняття:1. Виборча система — спосібпереведенняголосіввиборцівв мандати депутатів та владні посади.(2 способи: мажоритарний та пропорційний).2. Виборча система — порядок формуваннявиборчихорганівдержави, спосіб, у якийрозподіляютьсядепутатськімандати.3. Виборча система — сукупністьсуспільнихвзаємовідносин, взаємодій, процесів, інститутів, цінностей, норм, якіобумовлюютьформуваннявиборнихорганівдержави.
Мажоритарна система (фр. majorite — більшість) — система визначеннярезультатіввиборів, завдякиякійдепутатськімандати (один абокілька) отримуютьтількитікандидати, якіотрималивстановленузаконом більшістьголосів, а усііншікандидативважаються не обраними. Пропорційна система (лат. proportio — співрозмірність) — система визначення результатів виборів, при якій депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості поданих за них голосів виборців у багатомандатному окрузі. Тобточимбільшийвідсотокголосівотрималапартія на виборах, тимбільшийвідсотокдепутатів вона буде мати упарламенті.Змішана система — система визначеннярезультатіввиборів, яка передбачаєпоєднання у собіелементівмажоритарної та пропорційної систем. Використовується у понад 20 країнахсвіту.
36. Мажоритарна виборча система, її різновиди (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
Мажоритарна є найстарішою із виборчих систем. Назва її походить від французького "majorite", що означає "більшість".Мажоритарною вважається система визначення результатів виборів, за якою депутатські мандати (один чи декілька) від округу одержують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються не обраними. Всього мажоритарна система застосовується у 83 країнах світу для виборів представницьких органів різних рівнів - від загальнонаціонального до місцевого.
У світовій практиці застосовуються уніномінальні мажоритарні системи, за
якими вибори проводяться по одномандатних округах , і поліномінальні – з багатомандатними округами.
При одномандатних округахтериторіякраїниподіляється на такукількістьвиборчихокругів, щозбігається з числом членів парламенту, якихобирають. Від кожного округу обирається по одному депутату, якийотримав на виборахбільшістьголосів. При багатомандатних округахкількістьвиборчихокругівзбігається з кількістюадміністративно-територіальниходиницькраїни. Серед уніномінальних мажоритарних систем розрізняються система відносної більшості, система абсолютної більшості та система кваліфікованої більшості.
Загалом можна назвати такі основні переваги мажоритарної виборчої системи:
1) наявність постійного зв’язку між кандидатом і виборцями округу;
2) персоніфікація виборів: виборці голосують за конкретну людину, яку можуть побачити і оцінити;
3) потенційний демократизм, оскільки переможця підтримує більшість виборців;
4) простота у підрахунку голосів;
5) можливість контролю за діяльністю депутата, персональна його відповідальність перед виборцями;
6) праця депутата в інтересах виборців округу;
7) сприяння проходженню в парламент великих політичних партій і відповідно сприяння парламентській та урядовій стабільності;
8) свобода дій депутата, оскільки він залежить лише від виборців округу.
Разом з тим мажоритарна виборча система має і багато недоліків:
1) значна розбіжність між кількістю отриманих голосів та кількістю депутатських мандатів, тобто викривлення результатів голосування;
2) неврахування голосів значної кількості виборців;
3) значна можливість для здійснення тиску на виборців, маніпуляцій та фальсифікацій;
4) до парламенту потрапляють лише великі політичні партії, що, своєю чергою, перешкоджає розвитку малих і середніх партій;
5) проходження до парламенту радикальних регіональних політичних партій;
6) праця депутата в інтересах лише виборців округу може відбуватися у розріз із загальнодержавними інтересами
Мажоритарні системи можуть бути:
а) відносної більшості (обраним вважається депутат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, а у випадку рівності голосів питання вирішується шляхом жеребкування або проведенням повторних виборів (Україна та більшість інших країн світу);
б) абсолютної більшості (обраним вважається депутат, за якого проголосувало більше половини виборців, що прийшли на вибори, тобто 50 % + 1 голос. У разі, якщо жоден кандидат не набрав необхідної кількості голосів, організовуються повторні вибори, в яких беруть участь 2 кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів (Франція, вибори Палати представників Австралії);
в) мажоритарна система кваліфікованої більшості (обраним вважається кандидат або список, який отримав певну кваліфіковану більшість голосів виборців, яка є більшою за абсолютну (2/3, ¾). Така система зустрічається дуже рідко через її низьку результативність. Застосовується у Чилі, до 1993 року в Італії при виборах Сенату.
