11. Поняття і зміст громадянства. Співвідношення понять «громадянство», «підданство» і «національність» в зарубіжних державах.

Громадянство – правова приналежність особи до держави, яка породжує конституційно-правовий зв’язок між ними, який в свою чергу полягає у:

• рівності громадян в межах д-ви та поза її межами;

• охороні людей в д-ві та поза її межами;

• відповідальності особи перед д-вою.

Громадянство є важливим елементом конституційного статусу особи Д-ва поширює свою владу на своїх громадян як на своїй території так і за її межами. Так само і громадянин може вимагати захисту своїх інтересів з боку д-ви свого громадянства, де б він не знаходився.

Громадянство як суб’єктивне право включає в себе ряд правомочностей: право проживати на території д-ви, володіти всім комплексом прав і свобод, обов’язків, займати державні посади, вільно залишати і повертатися на території своєї д-ви., користуватися захистом державної влади.

Підданство - правовий зв'язок між фізичною особою і певною державою з монархічною формою правління, означає практично те саме, що і громадянство, різниця - під громадянством розуміється більш широкий зв'язок безпосередньо з державою, а не його главою.

Національність — це приналежність людини до певної національної, етнічної групи, що включає спільність мови, історії, культури і традицій. Крім того, національність позначає юридичну приналежність індивіда до якого-небудь державі. Не існує єдиного підходу щодо співвідношення понять громадянства, підданства і національності. Одні – ототожнюють ці поняття, вважаючи, що нація- це ядро держави, інші – навпаки.

Націона́льність — приналежність особи до нації, держави або народу. Поняття «національність» може мати різноманітні значення: юридично-правове, політичне, етнологічне, культурологічне, повсякденно-побутове тощо.

12. Способи набуття громадянства у зарубіжних державах.

1) Філіація - набуття громадянства у зв'язку з народженням. Основна і найбільш поширена форма набуття громадянства, являє собою надання державою свого громадянства індивіду при його народженні незалежно від його волевиявлення та не потребує вчинення будь-яких дій, що свідчать про його бажання набути громадянство даної держави. Філіація ґрунтується на принципах «права крові»(особа, яка народжена від громадян певної держави набуває її громадянства незалежно від місця народження), або «права ґрунту».(особа, яка народилась на території відповідної держави набуває її громадянства незалежно від громадянства своїх батьків)

2) Натуралізація(прийняття до громадянства)– надання органами державної влади за наявності певних умов громадянства особам, які подали про це клопотання. Натуралізація може бути індивідуальною та внаслідок правонаступництва держави. Індивідуальна натуралізація в свою чергу поділяється на 1) натуралізація, заснована на особистому виборі 2)натуралізація в результаті закону, яка є юридичним наслідком укладення шлюбу іноземця з громадянином даної держави, встановлення опіки, усиновлення, тощо.

3) Оптація –право вибору одного з двох громадянств, яке надається біпатриду з огляду на конвенції про скасування подвійного громадянства. У разі самовизначення нації і створення нової держави громадянство нової держави набувається мешканцями цієї країни згідно із законом про громадянство, як правило, автоматично.

4)Трансферт автоматична зміну громадянства осіб у зв'язку з передачеютериторії, де вони проживають, від однієї держави до іншої, незалежно від згоди чи незгоди населення.

5) Реінтеграція— це відновлення в громадянстві у випадку його втрати або попереднього виходу з громадянства.Реінтеграція звичайно носить індивідуальний характер, на відміну від репатріації, що характеризується груповою, колективною ознакою.

6)Репатріація — це відновлення громадянства шляхом повернення в країну свого громадянства (постійного проживання або походження) певної групи осіб, які опинилися в силу різних обставин на території інших держав. Це найбільше стосується біженців, звільнених військовополонених, тощо.