- •2. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •3. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до романо-германської системи права.
- •4. Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права.
- •5. Конституційно-правовий звичай як джерело конституційного права зарубіжних держав. Судовий прецедент як джерело конституційного права.
- •6. Види конституцій за формою зовнішнього виразу (навести по 3 приклади кожного виду).
- •7. Види конституцій за способом внесення змін (навести приклади). Види конституцій за способом їх прийняття (навести приклади).
- •9. Американська система конституційного контролю.
- •10. Континентальна модель конституційного контролю (навести 3 приклади органів конституційного контролю).
- •Види конституційного контролю. Абстрактний і конкретний, попередній і наступний, формальний і матеріальний контроль (навести приклади Види конституційного контролю
- •Сучасні концепції прав людини і їх конституційно-правове оформлення (навести приклади).
- •11. Поняття і зміст громадянства. Співвідношення понять «громадянство», «підданство» і «національність» в зарубіжних державах.
- •12. Способи набуття громадянства у зарубіжних державах.
- •13. Філіація: поняття, зміст. Натуралізація: поняття, зміст.
- •Способи припинення громадянства. Денаціоналізація і денатуралізація: поняття, зміст.
- •16. Класифікація форм правління сучасних держав.
- •17. Монархія як форма правління: сутнісні ознаки, різновиди (навести 5 прикладів сучасних монархій).
- •18. Парламентська монархія: характерні риси (навести 5 прикладів).
- •19. Дуалістична монархія: характерні риси (навести приклади).
- •20. Поняття та види систем престолоспадкування.
- •21. Республіка як форма правління та її різновиди (навести 5 прикладів)
- •22. Конституційно-правові ознаки президентської і парламентської республік (навести по 3 приклади президентських і парламентських республік).
- •23. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки (навести 5 прикладів).
- •27. Унітарна держава, її різновиди (навести 5 прикладів).
- •28. Поняття та конституційно-правові ознаки федерацій. Види федерацій (навести приклади).
- •30.Обласна (регіоналістична держава). Територіальна автономія.
- •32. Види виборів за опосередкованістю волі виборців. Опосередковані та багатоступеневі вибори: характерні риси (навести приклади).
- •33. Принцип свободи виборів. Зобов’язуючий вотум (навести приклади).
- •34. Виборчі цензи: поняття та види.
- •35. Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи.
- •36. Мажоритарна виборча система, її різновиди (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •37. Правове регулювання та особливості пропорційної виборчої системи (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •38. Особливості мажоритарно-пропорційної (змішаної) виборчої системи.
- •39. Поняття та сутність інституту глави держави. Юридичні форми глави держави (навести приклади кожної форми).
- •40. Функції та повноваження глави держави у зарубіжних країнах(навести приклади).
- •41. Поняття та зміст права вето глав зарубіжних держав.
- •42. Інститут контрасигнації (навести приклади).
- •46. Монарх: особливості конституційно-правового статусу (навести не менше 5 прикладів).
- •47. Особливості конституційно-правового статусу президента в зарубіжних державах (навести не менше 5 прикладів).
- •48. Способи обрання президентів зарубіжних країн
- •46. Поняття парламенту, його сутність.Види парламентів зарубіжних країн за структурою.
- •47.Вихідні засади концепції народного представництва.
- •51. Зміст представництва нижньої та верхньої палат бікамерних парламентів.Види верхніх палат парламентів зарубіжних держав.
- •49. Форми парламентського контролю за діяльністю уряду
- •55. Поняття уряду, його характерні риси. Види урядів.
- •53. Способи формування урядів зарубіжних держав.
- •58. Відповідальність урядів зарубіжних держав.
- •59. Інститут парламентської відповідальності уряду
33. Принцип свободи виборів. Зобов’язуючий вотум (навести приклади).
Принцип вільних виборів означає, що в процесі їхньої організації і проведення повністю виключається будь-який примус щодо участі або неучасті як у виборах у цілому, так і власне у самій процедурі голосування, а також виключається тиск на виборця при визначенні ним, як йому голосувати на виборах. Цей принцип означає, що ніхто не має права впливати на громадянина з метою примусити його до участі чи неучасті у виборах, а також ніхто не може вплинути на його вільне волевиявлення. Цього принципу дотримується більшість демократичних країн. Але є й інший світовий досвід. Так, у деяких країнах законодавство проголошує обов'язкове голосування. Виборчі закони Австралії, Бельгії, Люксембургу, Нідерландів передбачають штрафні санкції за недолю в голосуванні, в Австрії та Греції, на Філіппінах — кримінальну відповідальність. Такі норми, безумовно, суперечать принципам вільного волевиявляння громадян. Зобовязуючий вотум- це обов’язок кожного громадянина який має право голосу голосувати на виборах в державі. Італія, Бельгія, Люксембург.
Абсентеїзм (від лат. absentia — відсутність) — ухилення від участі у виборах, зборах тощо. Одна з форм свідомого бойкотування виборцями виборів, відмова від участі в них; пасивний протест населення проти існуючої форми правління, політичного режиму, прояв байдужості до виконання людиною своїх прав та обов'язків.
В широкому значенні абсентеїзм можна розуміти як факт байдужого ставлення населення до політичного життя,обивательське уявлення окремих людей про те, що від них в політиці нічого не залежить. Абсентеїзм присутній в будь-якому суспільстві розвиненому чи не розвиненому, в демократичному чи тоталітарному. Його причини різноманітні: відсутність віри громадян в ефективність політичних інститутів, відсутність політичної культури, боротьба за ситуативне задовільнення інтересів та ін.
Законодавством ряду держав передбачені певні санкції за неучасть у виборах:
у Австрії — адміністративний штраф 1000 шилінгів або ув'язнення протягом 4-х тижнів;
в Аргентині особа, яка не брала участі у виборах, втрачає право перебувати на державній службі протягом трьох років;
у Греції та Туреччині таку особу засуджують до позбавлення волі;
у Бельгії, залежно від кількості проігнорованих виборів, передбачені різні за розмірами штрафи;
в Італії участь громадян у виборах визнається їх обов'язком, за невиконання якого протягом п'яти років прізвища порушників вносяться до спеціальних списків, які виставляються на загальний огляд.
34. Виборчі цензи: поняття та види.
Виборчий ценз — встановлені в конституції або законах умови, що обмежують коло осіб, які мають право брати участь у виборах. Ценз громадянства. Офіційне обмеження виборчого права на основі громадянства виборця. Виборче право надається тим виборцям, які є громадянами даної держави. Віковий ценз - Офіційне вікове обмеження виборчого права громадян. Вік сьогодні становить головний виборчий ценз. До 1960-х, навіть до 1970-х рр. віковий ценз становив переважно 21 рік. У більшості європейських країн віковий ценз було встановлено в межах 21-25 років. Такий підхід об’єктивно обмежував політичну активність молоді. Ценз дієздатності. Офіційне обмеження виборчого права на основі недієздатності виборця. Ценз осілості. Офіційне обмеження виборчого права на основі встановлення необхідності проживання протягом певного строку на території відповідного виборчого округу або адміністративної одиниці. Наприклад, у конституції Ісландії сказано, що для участі у виборах потрібно проживати в країні не менше, ніж п’ять років. Аналогічний строк в Норвегії, а для пасивного права тут він становить десять років Військовий ценз. Офіційне обмеження виборчого права військовим. У Великобританії військові та поліцейські позбавлені права бути обраними до палати громад парламенту. Згідно з чинним тут законодавством вони зобов’язані дотримуватись політичного нейтралітету й автоматично втрачають роботу у разі висунення їхньої кандидатури до парламенту. Статевий ценз. Обмеження права участі у виборах жінкам. Тривалий час виборче право було суто “чоловічим” і не поширювалось на жінок. Рівне право брати участь у виборах і чоловікам і жінкам вперше було запроваджене 1893 р. у Новій Зеландії. Однак ще й досі жінки позбавлені виборчих прав у Кувейті. Ценз грамотності (освіти). Офіційне обмеження виборчого права на основі освіти (грамотності) виборця. Характерний для країн мусульманського права де виборці мають обирати найдостойніших. Класовий ценз. Офіційне обмеження виборчого права громадян на основі їх класової приналежності. Було характерним для комуністичних режимів. Майновий ценз. Потрібно мати певне майно, щоб бути вибраним на певну посаду.
виборчі цензи: (1) ценз гром-ва (в Аргентині для отримання актив.виб.п-ва потріб.бути гром-ном цієї д-ви 3 роки) У ряді держав (Іспанія, Фінляндія, Угорщина тощо) до виборів місцевих органів влади допускаються «негромадяни», які постійно (тривалий час) проживають у країні, сплачують податки і т.п., 2) ценз осілості (для кандидата на пост През-нта США – 14 років), 3) віковий ценз (при пасивному виб.п-ві значно вищий: 50 р. – для През-нта Італії, 40 р. – Естонії, 35 р. – Білорус., Груз., США; при актив.виб.п-ві більшість д-в ставлять вимогу досяг.18 років, 16 років – для Бразилії, Нікарагуа, Куби, Ірану, в деяких д-вах – 19-21 р.); 4) ценз статі; 5) реліг.ценз (напр.., щоб бути обраним в Парл-нт Ірану потрібно сповідувати іслам); 6) освітній ценз, його різновидом є ценз грамотності (в Африканс.д-вах – Руанда, Малаві, а також в Молдавії, Казахстані, Латвії, Литві, Естонії); 7) майн.ценз, його різновідністю є виборча застава, яка вноситься кандидатом перед його реєстрацією у виб.комісії і яка не повертається та йде в дохід д-ви, якщо кандидат не набере певної кількості голосів виборців (500 фунтів – Великобританія, 1000 франків – Фр., в цих д-вах необх.набрати 5 % голосів виборців, 200 дол. – Канада – 15 %); 8) заг.пр-лом є неможл-сть участі у виборах осіб, визнаних судом недієздатними; 9) ценз несумісності ( в деяких д-вах вимагається вихід у відставку ще перед балотуванням) 10) моральний ценз (ст.48 К-ції Італії – можл-сть позбавл.актив.виб.п-ва у випадку споєння негідних поступків, вказаних в законі)
