4. Відпустки, їх види та порядок надання

Відпустка – це вільний від роботи час визначеної тривалості в календарних днях із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законодавством.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Право на відпустки мають працівники, які уклали безстрокові трудові договори, трудові договори на визначений строк, на час виконання певної роботи, сезонні, тимчасові працівники, працівники, які працюють на умовах сумісництва та неповного робочого часу.

Право на відпустки нарівні з громадянами України мають іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні.

Право на відпустку забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом України “Про відпустки”. Забороняється заміна відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених Законом.

Види відпусток

Щорічні Додаткові Творча Соціальні Відпустки Інші

відпустки відпустки відпустка відпустки без види

(основна, у зв’язку з збереження відпусток

додаткова) навчанням заробітної

плати

Види щорічних відпусток:

• основна відпустка - не може тривати менше 24 календарних днів. Для окремих категорій працівників основна відпустка може бути й тривалішою. Так, для персоналу вугільної, металургійної, сланцевої та деяких інших галузей промисловості основна відпустка понад 24 календарних дні збільшується на два дні за кожні два відпрацьованих роки, але не більше 28 календарних днів, а неповнолітнім працівникам основна відпустка надається тривалістю 31 календарний день, інвалідам І та ІІ груп – 30 календарних днів, а інвалідам ІІІ групи – 26 календарних днів;

• додаткова за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (до 35 календарних днів);

• додаткова відпустка за особливий характер праці (до 35 календарних днів);

• додаткова відпустка у зв’язку з навчанням для працівників, які поєднують роботу з навчанням у навчальних закладах на заочній та вечірній формах.

До безперервного стажу роботи, який дає право на реалізацію відпустки включається: час фактичної роботи; час, коли працівник фактично не працював, але йому виплачувалась зарплата і зберігалось місце роботи; час знаходження працівника в лікарні чи на амбулаторному лікуванні, якщо такому працівнику видавалась довідка чи лікарняний листок по непрацездатності. Сюди також включаються відпустки по вагітності і пологах, але виключаються відпустки по догляду за дитиною.

Право працівника на щорічну основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. За другий та наступні роки роботи щорічні відпустки можуть надаватись працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника надаються:

• жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; інвалідам;

- особам віком до 18 років;

• чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

• особам, звільненим після проходження військової або альтернативної служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

• сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

• працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

• працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації; працівникам, які мають путівку (курсівку) для санітарно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування; батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу;

• в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем разом з виборним органом профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків враховуються інтереси працівників та можливість для їх відпочинку.

Перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника можливе у разі порушення роботодавцем терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки, а також несвоєчасна виплата роботодавцем заробітної плати працівнику за час відпустки.

Випадки перенесення щорічної відпустки на інший період:

- тимчасова непрацездатність працівника;

- виконання працівником державних або громадських обов’язків;

• настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

• збіг щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Щорічна відпустка з ініціативи власника або уповноваженого ним органу як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо позначитись на нормальному процесі роботи підприємства та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана поточному робочому році.

Забороняється надання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також неподання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах чи з особливим характером праці.

Щорічну відпустку на прохання працівника може поділити на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством.

Соціальні відпустки надаються :

• у зв’язку з вагітністю та пологами (до пологів – 70 календарних днів, після пологів 56 (70) днів);

• для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей віком до 15 років або дитину-інваліда – до 5 календарних днів.

Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Відпустки без збереження заробітної плати передбачені двох видів:

1. відпустка, що надається в обов’язковому порядку за бажанням працівника (для виховання дітей віком до 15 років, ветеранам війни, пенсіонерам, інвалідам тощо);

2. відпустка, що надається за згодою сторін (до 15 календарних днів).

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність відпусток без збереження заробітної плати та практику їх застосування в Україні.

2. Тривалість щорічної відпустки при неповному робочому часі.

3. Відмінність між нормальним, скороченим та неповним робочим часом.

Відмінність між нормальним, скороченим та неповним робочим часом. Відмінність між неповним робочим часом і сумісництвом.

4. Чим надурочна робота відрізняється від ненормованого робочого дня?