ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….

РОЗДIЛ I СУТНIСТЬ ПIДПРИЄМНИЦТВА

1.1Підприємництво- передумови виникнення ……………………………..

1.2 Виробниче підприємництво, його значення для розвитку економіки України……………………………………………………………………….

РОЗДІЛ II ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО –ВАЖЛИВИЙ ВИД ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Виробниче підприємство ЗАТ «Сервіс-Агро»………………………………

2.2. Проблеми здійснення бізнесу…………………………………………..

РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..

ВСТУП

Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючим суб’єктам надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виробничих способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу.

Кожна друга людина хотіла б відкрити свою власну справу. Про це говорить статистика. Проте більшість цих людей лякає процес створення власної справи та те, чи повернуться гроші, вкладені у цю справу. Для цього, кожен, хто хоче стати підприємцем повинен знати механізм створення суб’єкта підприємництва та однозначно визначитись із своєю майбутньою діяльністю, знайшовши та вивчивши при цьому всі її сильні та слабкі сторони.

Метою даної курсової роботи є набуття практичних навичок у вирішенні питань, що виникають у підприємництві , шляхом послідовного відтворення основних етапів створення суб’єкта підприємництва та обгрунтування ефективності його роботи на ринку.

Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що на сьогоднішній день правильно обрана стратегія ведення бізнесу може приносити великі прибутки, а правильно розроблений бізнес-план сприяти цьому.

Курсова робота допоможе також більше дізнатися про законодавчу базу, що регулює підриємницькі відносини та необхідні дозволи для відкриття власної справи, про ресурси ,що необхідні, та труднощі, що виникають при вирішенні розпочати власну підприємницьку діяльність.

Роздiл I сутнiсть пiдприємництва

1. Підприємництво- передумови виникнення .

Демократизація економічної системи створює можливості для різноманітних форм господарювання і підприємницької діяльності.

Зарубіжний досвід і сучасні тенденції економічного прогресу переконливо доводять, що сьогодні без винахідливих, ділових людей, без розвитку різних форм підприємницької діяльності подальший розвиток неможливий.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, пов’язана з ризиком діяльність суб’єкта господарювання по виробництву продукту, наданню послуг, торгівлі з метою отримання прибутку.

Формування розуміння підприємництва складалося протягом двох століть, за допомогою досліджень Р.Кантільона, М.Вебера, Й. Шумпетера та інших.

Бажання отримати прибуток – основна рушійна сила виробництва в системі вільного підприємництва. Крім цього, важливою рисою підприємництва є соціальна відповідальність.

Підприємницька діяльність – необмежене поле застосування зусиль. Вона різноманітна, як різноманітні людські потреби. Всі численні прояви підприємництва, що властиві ринковій економіці, можна згрупувати таким чином: виробниче підприємництво, комерційне підприємництво, посередницьке підприємництво, фінансове підприємництво (в тому числі страхове підприємництво).

Підприємництво розвивається у певному соціально-економічному та історичному середовищі, для його безперервного відтворення необхідні певні передумови, а саме: економічні, політичні, юридичні, психологічні.

Економічні передумови полягають у тому, що на ринку діють багатосуб’єктні (приватні, державні, кооперативні, колективні) власники, що сприяє свободі господарчо-виробничій і підприємницькій діяльності; рішення з ведення бізнесу, пошуку партнерів, використанню фондів і грошей приймаються на свій страх і ризик. В Україні економічні передумови виникають в зв’язку з проведенням роздержавлення і приватизації, демонополізації господарської діяльності.

Політичні передумови – це створення сприятливого політичного клімату для підприємництва; розробка і здійснення стабільної політики в країні; захист з боку влади всіх форм власності; ефективна податкова, кредитна, митна та інша політика.

Юридичні передумови характеризуються тим, що підприємництво грунтується на законодавстві, нормативних актах країни, які однакові для всіх учасників ринку. Вони мають створити для всіх учасників однакові „правила гри”.

Психологічні передумови проявляються у створенні позитивного відношення членів суспільства до підприємництва. На жаль, в Україні життя кількох поколінь проходило в умовах негативного ставлення до підприємництва, що має свої наслідки і зараз.

При формуванні та розвитку підприємницької діяльності дуже важливо, щоб держава не втручалась в цю діяльність, а лише здійснювала економічне регулювання через систему законодавства і фінансово-кредитні механізми.

Названі умови підприємницької діяльності передбачені Законом України “Про підприємництво.”

В ході підприємницької діяльності власник чи керівник підприємства повинен передбачати можливість отримання збитків замість прибутку і навіть банкрутство своєї фірми. Підприємництво не можливе без ризику, бо найбільший прибуток, як правило, приносять операції з високим ризиком. Повністю запобігти ризику неможливо, тому що важко пророкувати розвиток подій на товарних ринках або дії фірм-партнерів, конкурентів і покупців. Потрібно навчитися оцінювати ризики і знижувати їх небезпеку.

В загальному виді ризики поділяються на природні (екологічні), фінансово-економічні, соціальні і технічні. Для їх оцінки визначають можливі причини виникнення небезпечних ситуацій. Чим ймовірніший ризик, тим значення оцінки можливого його настання ближче до одиниці.

В ринкових відносинах потрібно постійно керувати ризиком, використовуючи різноманітні заходи, які дозволяють в деякій мірі прогнозувати наступ ризикової ситуації і своєчасно прийняти дії по їх зниженню.

Отже, підприємництво – це тип господарської поведінки, пов’язаний не тільки з новаторством при розробці, виробництві та реалізації благ, але й з ризиком неотримання прибутку та соціального ефекту.

Основним діючим елементом у підприємництві є підприємець. Поняття “підприємець” часто вживають як синонім таких понять як “господар”, “бізнесмен”. Людину, яка організувала свою справу і веде її, характеризують, використовуючи одне з цих понять. Однак це не тотожні поняття. Підприємець – суб’єкт, що поєднує в собі новаторські, комерційні та організаційні здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових сфер застосування капіталу. Підприємець може бути власником ресурсів, а може скористатись запозиченим капіталом. Власник може отримувати доход від власності і не бути підприємцем(наприклад, здавати в оренду землю або інші засоби виробництва). Менеджер не обов’язково виступає підприємцем (наприклад, менеджер-начальник цеху). А ось вже бізнесмена розуміють як підприємця, комерсанта, людину, яка робить відповідну справу (бізнес).

Бізнес - справа, заняття, економічна діяльність, спрямована на отримання прибутку. Для того, щоб мати прибуток, підприємець повинен придбати та поєднати необхідні фактори виробництва - орендувати чи придбати приміщення, обладнання, матеріали, розробити ефективну технологію, найняти працівників, організувати виробництво, рекламу та збут. Кошти, що витрачаються на це, носять назву витрати. Реалізація продукту або послуги за певну ціну дасть змогу отримати виручку від реалізації, або доход. Різниця між виручкою від реалізації продукції та сумою витрат на її виробництво і реалізацію складає прибуток. Якщо витрати вищі за виручку - підприємець несе збитки. Отже, успіх бізнесової діяльності не гарантований.

Найхарактерніші риси підприємця, які виділяють його серед господарюючих суб’єктів, найбільш точно сформулював Й.Шумпетер:

• виготовлення нового блага або нової якості певного блага;

• освоєння нового ринку збуту;

• отримання нового джерела сировини чи напівфабрикатів;

• впровадження нового методу виробництва;

• проведення відповідної реорганізації.

Для того, щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінацій ресурсів, варто, на думку Шумпетера, мати відповідні якості:

• воля та здібності;

• бачення ситуації у реальному світлі;

• здатність “пливти проти течії”, долаючи опір соціальних сил;

• здійснювати вплив на інших результатами свого успіху, духовною свободою, цілеспрямованою витратою сил та енергії.

Всі перераховані риси підприємця можуть бути реалізовані за умов економічної свободи підприємництва та персональної економічної відповідальності за прийняті господарські рішення у вигляді прибутку або збитків чи банкрутства.

Сутність підприємництва більш повно розкривається через його функції - творчу, ресурсну, організаційну.

Творча функція підприємництва полягає у сприянні реалізації нових ідей, здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.

Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління та організації виробництва.

Організаційна функція підприємництва зводиться до поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх використанням.

Підприємництво --це визнана державою, підзаконна, самостійна і систематична, з метою отримання прибутку діяльність фізичних та юридичних осіб з виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, здійснювана на власний ризик і під свою відповідальність.

По-перше, підприємницька діяльність — діяльність, визнана державою. Визнання державою (легалізація) полягає в наданні конкретним індивідуальним особам чи колективам статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

По-друге, підприємницька діяльність є підзаконною, тобто повинна здійснюватися виключно в межах правових приписів. У цьому зв'язку законодавець встановлює два типи обмежень: а) обмеження на певні види діяльності та б) обмеження права власності на ряд об'єктів.

Обмеження на певні види діяльності передбачає, з одного боку, заборону деяких видів діяльності, а з другого, — надання конкретним суб'єктам підприємництва права займатися тільки тією діяльністю, яка дозволена їм особисто.

Таким дозволом є фіксація конкретних видів діяльності в установчих документах, підтверджена у разі необхідності ліцензіями, патентами. Вони становлять предмет діяльності суб'єкта підприємництва.

Обмеження права власності передбачає неможливість для суб'єкта підприємницької діяльності володіти на правах власника певними об'єктами. Такі обмеження встановлюються з урахуванням загальнодержавних інтересів.

По-третє, підприємництво — самостійна, здійснювана на власний ризик і відповідальність діяльність. Це означає, що підприємці мають право без будь-яких обмежень приймати рішення і здійснювати будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Свою діяльність підприємці організаційно, матеріально, методично забезпечують самостійно. Вони користуються повною свободою у виборі сфер, методів, форм, характеру підприємницької діяльності. На власний розсуд обирають партнерів і клієнтів, а взаємовідносини з ними будують виходячи із взаємних інтересів.

По-четверте, регламентуючи підприємництво, законодавець підкреслює систематичний характер цієї діяльності. Отже, одноразове надання послуг, виготовлення продукції тощо не може розглядатися як підприємницька діяльність.

По-п'яте, до ознак, що характеризують підприємництво, треба віднести й мету цієї діяльності — отримання прибутку, її прибутковість розглядається державою як важлива складова механізму, за допомогою якого задовольняються суспільні потреби. Саме вона виступає індикатором корисності підприємницької діяльності та фактором, що стимулює виробництво товарів і надання необхідних суспільству послуг.

Сутність підприємницької діяльності зводиться до одержання максимально можливого прибутку, тобто різниці між отриманими доходами і витратами, пов'язаними з веденням справи. Для цього підприємець прагне, по-перше, заощадити якнайбільше коштів для придбання ресурсів, сировини, матеріалів тощо, по-друге, реалізувати вироблений продукт за оптимальною ціною, тобто ціною, яка і прибуток забезпечує, і відповідає можливостям споживача.

Саме тому успіх підприємницької діяльності прямо залежить від уміння проявляти і задовольняти потреби суспільства в цілому й конкретної людини зокрема. Отже, за умов ринкових відносин підприємець