Яковенко Т.В. , Басай Л.М.

Термінологічний словничок з діловодства в юридичній практиці для студентів сп. «Правознавство» /Укл. Т.В.Яковенко, Л.М.Басай. – Богуслав, 2012. – 32с.

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії викладачів української мови та літератури Богуславського гуманітарного коледжу ім. І.С.Нечуя-Левицького (Протокол № 10 від 5 квітня 2012 року).

Укладачі:

Яковенко Тамара Вікторівна – викладач української мови за професійним спрямуванням Богуславського гуманітарного коледжу ім.І.С.Нечуя-Левицького, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист;

Басай Любов Миколаївна - викладач діловодства в юридичній практиці Богуславського гуманітарного коледжу ім.І.С.Нечуя-Левицького, спеціаліст вищої категорії, старший викладач.

Термінологічний словничок з діловодства в юридичній практиці вміщує тлумачення 52 найбільш вживаних у навчальній діяльності назв ділових документів, зауваження до їх оформлення та перелік реквізитів. Матеріал розташовано у алфавітному порядку.

Словничок розрахований на студентів сп. «Правознавство» і має на меті удосконалення їх навичок укладання нормативних документів, таким чином готуючи їх до майбутньої професійної діяльності.

1. Автобіографія

Цей документ належить до паперів особового складу, у якому подається провідна інформація з особистої біографії працівника. Такий документ заповнюється на спеціальних бланках обліку, або на чистому листі паперу власноручно. Слід зауважити, що поважні інстанції, установи, підприємства для покращення й уніфікації кадрового обліку мають спеціальні бланки для заповнення особами, які приймаються до закладу для роботи або навчання. Текст автобіографії є розповідним, події та інформація викладені за хронологією. Кожний новий факт, повідомлення починається з нового абзацу.

Автобіграфія - документ особового складу, у якому повідомляють про основні документально зафіксовані факти своєї біографії.

Послідовність вживання реквізитів:

1.Назва виду документа.

2. Текст, у якому містяться такі дані:

- прізвище, ім'я, по батькові;

- дата народження;

- місце народження;

- відомості про освіту (надаються повні найменування всіх навчальних закладів, де отримана або отримується освіта);

- відомості про трудову діяльність (стисло і послідовно подаються назви місць роботи і посад);

- якщо існують такі вимоги, то слід вказувати відомості про свою громадську діяльність, роботу (партійне членство, доброчинна робота, спортивні досягнення та таке ін.);

- короткі відомості про склад сім'ї (неодружена особа - відо­мості про батька й матір; одружена або була одружена - відо­мості по чоловіка або дружину, дітей).

3. Дата написання.

4. Підпис.

2. Адреса

Адреса - такий довідково-інформаційний документ, який складений за усталеною формою, де вказано місце проживання або місцезнаходження особи або установи. Правила й норми оформлення адреси встановлюються й можуть бути змінені Міністерством зв'язку і є обов'язковими для учасників пошто­вого спілкування.

Адреса на поштових відправленнях вказується в правому нижньому куті в такому порядку:

1. Прізвище, ім'я, по батькові адресата або назва організації у давальному відмінку.

2. Назва вулиці, бульвару, проспекту. Номер будинку й квартири.

3. Назва населеного пункту.

4. Назва району (якщо такий є).

5. Назва області (якщо такий є).

6. Назва держави (для міжнародних відправлень).

7. П'ятизначний індекс поштового відділена зв'язку. (Він полегшує сортування пошти: за допомогою машин розподі­ляється кореспонденція).

Слід пам'ятати, що за умови відправлення пошти з міста район­ного й обласного значення, назва району й області не вказується.

Угорі над адресою повинен зазначатись вид і спосіб пересилання пошти:

1. Рекомендована бандероль.

2. З повідомленням про вручення.

3. З доставкою додому.

4. Цінний на (вказана сума) грн.

5. Вручити особисто.

6. До запитання.

Адреса відправника вказується в лівому верхньому куті з дотриманням наведеного вище зразку, за винятком того, що прізвище, ім'я, по батькові адресанта подається в називному відмінку.

За умови відправлення міжнародної кореспонденції відомості про одержувача зазначаються згідно з нормами міжнародного листування й адресації мовою країни призначення, а у відо­мостях про відправника загальні назви перекладаються, а влас­ні (крім назви держави) - транслітеруються (їх написання або звучання передається латиницею).

3. Акт

Акт - це обліково-фінансовий документ, який інформує про рішення щодо законів, указів, постанов, і звідси затверджує й констатує певні факти, події, напрямки розвитку конкретних установ, підприємств, осіб. Така документація найчастіше створюється під час діяльності експертних організацій та комі­сій, осіб-представників, які мають особливі повноваження щодо оцінки й контролю.

Акт повинен складатись кількома особами (комісією) з метою доведення його об'єктивності. Складання актів регламенто­ване спеціально виробленими правовими нормами. Текст ак­тів умовно можна поділити на дві частини:

1. Вступну частину, де зазначені підстави для складання такого документа, перелічуються члени комісії, особи присутні під час його складання.

2. Констатуюча частина містить визначення мети й завдання акта, характер проведеної роботи, перелічуються виявлені факти, наводяться висновки.

Важливо при складанні актів після слова Підстава вказати відповідний документ або усне розпорядження службової особи для збільшення юридичної ваги акта.

При завершенні акта вказується кількість примірників і місце їх зберігання.

Реквізити:

1. Назва установи.

2. Гриф затвердження.

3. Назва виду документа.

4. Номер та дата складання.

5. Місце складання і видання.

6. Заголовок до тексту.

7. Текст.

8. Підписи.

9. Дата.

10. Печатка.