- •Моральне богослів’я
- •Відношення Морального богослів’я до моральної філософії.
- •Запитання до вступу:
- •Список літератури:
- •Частина 1-а
- •Розділ 1-й
- •Глава 1. Умови моральних дій (загальні і християнські).
- •Виховання моральної свободи та морального характеру.
- •Розділ 2 Про моральний закон і моральні дії
- •Моральний закон і закон фізичний. Їхня схожість і відмінність.
- •Про виконання заповідей. Поділ обов’язків (за ступінню важливості) Які бувають при цьому помилки?
- •Колізії обов’язків
- •Про чеснотливість та її характерні риси Поняття про чеснотливість
- •Характерні риси чеснотливості і три типи її вияву
- •Про чеснотливість як про добру справу Чеснотливість чи добре моральне життя характеризується і виявляється в добрих справах.
- •Запитання до теми:
- •Проблемні питання:
- •Гріх. Його властивість і види
- •Розвиток гріха від думки до діла
- •Про гріх, як схильність, гріховний нахил чи пристрасть
- •Про гріх, як гріховний настрій (стан) духу
- •Види порочного (чи гріховного стану)
- •Стан морального невідання
- •Стан моральної недбалості і безпечності
- •Стан моральної самоомани
- •Моральне лицемірство
- •Стан морального рабства
- •Стан морального відчаю
- •Стан морального огрубіння
- •Стан грішника
- •Благодать Божа і її значення і відродженні людини
- •Моменти навернення грішника до Бога
- •Вправляння і подвиги, які зміцнюють волю на добродіяння Про гріховний стан волі
- •Про зміни волі після навернення
- •Душевні та тілесні вправи людині у добрі: благодатні засоби виховання та зміцнення духовного життя Вправи, які формують розум, зігрівають до духовного життя
- •Читання і слухання Слова Божого, вивчення і закарбування в розумі істин Божественного Одкровення
- •Читання отцівських творів і життя святих отців та подвижників Церкви
- •Вправляння і розвиток розуму шляхом вивчення наук, які допомагали би християнинові гідно проходити своє покликання
- •Про збереження розуму від марного всезнайства, марної цікавості та гордості
- •Вправляння і подвиги, які зміцнюють волю на добродіяння Про гріховний стан
- •Про зміну волі після навернення
- •Про виховання волі у християнському дусі
- •Формування серця
- •Формування серця
- •Запитання до теми
- •Тілесні вправляння Тримання тіла в дусі нового життя
- •(Про дотримання мовчазності)
- •Необхідність, важливість і значення молитви
- •Вчення Святого Письма, святих отців та подвижників Церкви про молитву і про те, як навчитися молитви
- •Що потрібно для доброго успіху молитви?
- •Запитання до теми:
- •Про шлях просвітлення тих, хто удосконалюється. Богословські чесноти християнина: віра, надія, любов Про необхідність та важливість богословських чеснот
- •Запитання до теми:
- •Творення особистого спасіння і служіння ближнім на основі самовідданості та любові Любов до ближніх, її зв’язок з любов’ю до Бога та інших чеснот
- •Властивості чи вияви любові до ближніх.
- •Милосердя, благодійність і самовідданість у відношенні до ближніх
- •Співчуття і співрадість, довготерпіння і прощення кривд.
- •Доброзичливість: турбота про убереження ближнього від будь-якого морального і фізичного зла
- •Справедливість та повага до ближніх
- •Засоби для набуття та збереження любові
- •Любов – основний Закон і Творець людського життя
- •Запитання до теми:
- •Сімейні обов’язки християнина. Сім’я. Її моральне значення
- •Християнський шлюб як основа християнської родини
- •Взаємні обов’язки подружжя
- •Взаємні обов’язки батьків та дітей і родичів. Обов’язок християнських батьків відносно дітей
- •Обов’язки дітей відносно батьків
- •Взаємні обов’язки батьків
- •Запитанння до теми:
- •Християнин як член суспільства і держави. Поняття про державу. Моральність в суспільному житті
- •Любов до Вітчизни (патріотизм)
- •Запитанння до теми:
Любов – основний Закон і Творець людського життя
Божественна любов – основна причина, за якою Господь Бог створив світ і спасає світ, бо Сам Він є Любов (1 Іоан. 4, 16). Цю полум’яну і ревну любов Христос Спаситель, принісши на землю, проголосив основним законом і творцем людського життя (Як. 10, 27). Закликом до цієї любові до самозречення, до любові навіть до ворогів і ненависникам (Іоан. 15, 18; Мф. 5, 44) пронизано усе Євангельське благовістя. Показавши Сам цю любов у Своєму Боголюдському подвигу життя і хресної смерті, Христос закарбував у серцях людей ту істину , що лише там людське життя гідне Бога і людини, де вона освітлюється самовідданістю усім для всіх, усе терпіти, покривати, прощати, не робити зла (1 Кор. 13, 7; Еф. 4, 2; Рим. 12, 14)19.
Усе Євангеліє закликає християн до діяльної любові до Бога і до ближніх. Діяльна любов до Бога виражається, виявляється і здійснюється в людинолюбстві, в життєвому, реальному служінні благу людей. У ближніх християнин любить Бога і в Бозі – ближніх. Така любов – основна творча засада як особистого самовдосконалення, особистого спасіння людей, так і їхніх суспільних стосунків. В християнстві ідуть нероздільно у повній згоді та взаємозв’язку вимоги від християн як особистого спасіння, так і самовідданого служіння іншим.
Особисте спасіння та суспільне служіння – це не дві різні лінії, які відходять врізнобіч і відводять християн до взаємного нерозуміння, самозамкнутості та відчуження, а єдиний шлях для багатогранної людської душі в її прагненні спасти себе, та послужити іншим і привести до Христа20.
Так християнинові насамперед треба виховати самого себе в істинну людину, душу свою, кажучи словами Євангелії, спасти і потім вже вплинути на світ, розчиняючи все тіло загальнолюдського добробуту. І все це звершується через любов, любов’ю.
Життя нам постійно свідчить, яке величезне морально-уздоровне і матеріально-благодійне значення мають особистості, в яких насіння самовідданої любові глибоко запало в серце, які за словом Спасителя, “спасли” свою душу” (тобто уздоровили, оновили всеоживляючою засадою любові). З іншого боку, життя також підтверджує той факт, що ніщо добре, хороше не буде прищеплене в житті, якщо його провідники, виконавці будуть поганими, порочними людьми, насіння добра не зійде у таких садівників, і дерево життя не прикраситься плодами любові і миру, радості і добробуту. Зла, себелюбна особистість, яка не виховала в собі добра, шукає лише свого і для себе: вона дратує, а не умиротворює; вона розоряє, а не творить.
Тому стає цілковито зрозумілою вся безумовна істинність слів Спасителя, що “царство Боже всередині вас є” (Лк. 17, 21). Як уся привабливість квітки ховається в її бутоні, так і всередині людини міститься уся можливість її подальшої діяльності, і остання розкриває, розвиває лише Царство Боже, яке перебуває всередині її.
Таким чином, християнство, з одного боку вимагає особистого удосконалення від кожної людини на засадах любові до Бога і ближніх, і, з другого боку, закликає її до суспільного служіння на тих же засадах самовідданої любові, кличе усіх людей до перетворення світу та його облаштування на засадах правди Божої, любові Христової. Особисте удосконалення є засада, вихідний пункт і в той же час найнеодмінніша умова самовідданого служіння і праці на загальну користь.
