Теми рефератів:

1. Соціально-демографічні ознаки особистості злочинця та їх значення

2. Антропологічні особливості особистості злочинця.

3. Фізіологічні особливості особистості злочинця.

4. Психіатричні особливості особистості злочинця.

5. Генетичні особливості особистості злочинця.

Домашні завдання: опанування та узагальнення теоретичного матеріалу, виконання вправ, підготовка рефератів.

Аудиторні завдання: фронтальне опитування з питань семінарського заняття, юридичний диктант з основних термінів теми, розгляд практичної частини завдань, заслуховування рефератів, моделювання криміногенної ситуації.

Методичні рекомендації:

Вивчаючи цю тему, потрібно насамперед розібратись у змісті соціальної сутності особи злочинця. Слід правильно з’ясувати співвідношення понять: «особа (особистість) злочинця», «особа, яка вчинила злочин», «суб’єкт злочину», «обвинувачений» тощо. Правильне вирішення питання про взаємодію соціального та біологічного полягає в тому, що злочин, як форма соціальної поведінки, оцінена правовою нормою, обумовлюється соціальними властивостями особи, що не ізольовані від біологічних особливостей людини, а перебувають з ними у певній взаємодії.

Особа злочинця є системою соціальних і психічних властивостей, створюючих її суспільну небезпеку, яка детермінує скоєння злочину. Об’єктом кримінологічного вивчення є окремі особи, що скоюють злочини (наприклад, при монографічному їх дослідженні); різні контингенти злочинців (неповнолітні злочинці, рецидивісти, корисливі і тому подібне); різні кримінологічні типи злочинців. При цьому дослідження має враховувати фактичних злочинців, а не лише з тими, відносно яких відбувся вирок суду, що вступив в законну силу.

За допомогою аналізу спеціальної літератури студенти повинні вивчити дискусійне питання про співвідношення природного та соціального в особистості людини, що вчиняє злочин. Через це студент повинен визначити своє відношення до даной проблеми і уміти пояснити, яким чином властивості особи, що мають біологічний характер (ознаки статі, віку, фізичного і конституційного стану, темпераменту, завдатків і ін.) впливають на злочинну поведінку; які соціальні чинники надають дію на особу злочинця і його поведінку. Біологічні особливості людини мають значення для вибору нею лінії поведінки, вони можуть визначити підвищену її схильність до злочинної (антисуспільної) реакції на конкретну обстановку, і, при подальшому закріпленні, взагалі визначити стереотип особистості та постійну лінію поведінки. Разом з тим біологічні властивості можуть взагалі не проявитись протягом цілого життя людини, якщо вона не опиниться в конкретній життєвій ситуації, що послужить поштовхом до вчинення певних дій.

Слід розібратися також в основних властивостях і ознаках особи злочинця, що становлять його структуру і виражаються в складових його кримінологічної характеристики. Найбільш поширеним в кримінології є виділення шести груп ознак Ці ознаки в тих або інших поєднаннях зустрічаються в роботах різних авторів: 1) соціально-демографічні ознаки; 2) кримінально-правові ознаки; 3) соціальні прояви в різних сферах життєдіяльності, або соціальні зв’язки; 4) етичні властивості; 5) психологічні ознаки; 6) фізичні (біологічні) характеристики (А. І. Долгова; А. Ф. Зелінський, Ю. М. Антонян, П. С. Дагель, Н. С. Лейкіна, А. Б. Сахаров, Б. С. Волкова і ін.).

При цьому особа злочинця вивчається одночасно в двох аспектах: з одного боку, як об’єкт соціальних зв’язків і впливів, з іншої – як суб’єкт, здібний до активної цілеспрямованої, перетворюючої діяльності. Особливу увагу слід приділити проблемі аналізу спрямованості особи злочинця, антигромадської установки, акцентуації характеру і темпераменту особи, що впливають на формування злочинної поведінки. Студент повинен перерахувати і охарактеризувати кожну з цих ознак окремо.

Логічним завершенням вивчення особи злочинця має бути класифікація (групування злочинців за одним простим критерієм) та типологія (групування за складними комплексними критеріями). Це розділення злочинців на певні групи (типи), кожна з яких володіє сукупністю лише для неї характерних ознак. Саме в типології відбувається конкретизація структурних особистостей особи злочинця. У науці виділяють такі типи злочинців:

• за глибиною та стійкістю антисоціальності особи (випадкові, ситуаційні, злісні, особливо злісні);

• за змістом мотивації вчинених злочинів (насильницькі (агресивні), що посягали на життя, здоров'я, честь і гідність людини (з агресивно-зневажливим ставленням до людини та її найважливіших благ); корисливі, котрі вчинили крадіжки та розкрадання майна ненасильницькими способами - хабарники, контрабандисти, фальшивомонетники та ін.; корисливо-насильницькі (з корисливо-егоїстичною мотивацією, пов'язаною з ігноруванням принципу соціальної справедливості та чесної праці); злісні соціально дезорганізовані типи (з індивідуалістично-анархічним ставленням до різних соціальних інститутів, своїх громадських, службових, сімейних та інших обов'язків); необережні (з легковажно-безвідповідальним ставленням до виконання різних правил техніки безпеки));

• за типами психологічної готовності до вчинення злочину («ігровий» тип – задоволення потреби стосується не тільки результату, отриманого від злочину, а й самого процесу вчинення злочину; «звичний» тип – вихідна готовність до вчинення злочину, звичність кримінальної поведінки, упевненість в успіху злочину; «обережний» тип – вчиняє злочин лише при дуже сприятливому збігу обставин; «невпевнений» тип – характеризується внутрішньо конфліктним способом прийняття рішення, злочин як вихід з проблеми, яку неможливо вирішити законним шляхом; «імпульсивний» тип – схильність до вчинення злочину виникає як емоційна реакція на певну життєву ситуацію; «конформний» тип – вчинення злочину виникає як результат впливу інших осіб.

Вивчення особи, яка вчинила злочини, передбачає рівневий підхід. Кожний із цих рівнів вивчення особи має певне наукове і практичне значення, про яке необхідно знати, щоб уміти використовувати у своїй майбутній професійній діяльності.