126

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Навчально-науковий інститут економіки і права

О. С. Парамонова

КРИМІНОЛОГІЯ

Навчально-методичний посібник

для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

напряму підготовки 6.030401 «Правознавство»

галузі знань 0304 «Право»

Черкаси

2015

УДК 343.9

ББК 67.9(4Укр)6

П 18

Рецензенти:

кандидат юридичних наук, доцент, суддя Черкаського апеляційного суду

І. В. Іваненко;

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри державно-правових дисциплін навчально-наукового інституту економіки і права Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

О. М. Сокуренко

Парамонова О. С. Кримінологія: навчально-методичний посібник для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки 6.030401 «Правознавство» галузі знань 0304 «Право». – Черкаси: ЧНУ, 2015 – 127 с.

Запропонований методичний посібник має своїм завданням допомогти студентам, які вивчають курс «Кримінологія», оволодіти основами сучасної кримінологічної науки, методики прикладних кримінологічних досліджень, спеціальними прийомами аналізу злочинної поведінки, її причин і умов, особистості злочинця, а також системою апробованих методик обмеження і стримання кримінальної активності. У посібнику викладені: програма курсу, плани семінарських занять для денної та заочної форм навчання, методичні рекомендації з підготовки кожної теми курсу, спеціальна література і нормативно-правові акти, завдання для модульного контролю, перелік питань для підсумкового контролю знань, словник кримінологічних термінів.

ББК 67.9(4Укр)6

П 18

Рекомендовано до друку вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № ___ від __ ____________ 2015 року)

ВСТУП

В умовах побудови сучасної правової держави першочергового значення набувають проблеми захисту її громадян від злочинних посягань, а також нейтралізації негативних соціальних тенденцій. У цьому контексті особливої гостроти набувають питання протидії злочинності, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, профілактичної роботи з населенням. Тому вивчення кримінологічних аспектів об’єктивної реальності є вельми значущим для професійного становлення висококваліфікованих юристів.

Навчальна дисципліна «Кримінологія» складається із Загальної і Особливої частин, в яких розглядаються теоретичні та прикладні питання науки. У Загальній частині викладається понятійний аппарат кримінології (поняття злочинності, її природа, кількісно-якісні показники, особа злочинця, причини і умови злочинності й окремої злочинної поведінки, методики кримінологічних досліджень, теорія запобігання злочинності). Особлива частина кримінології присвячена кримінологічній характеристиці, особі злочинця, причинам і умовам та запобіганню окремих видів злочинних проявів.

Мета курсу полягає у: забезпеченні всебічного опанування студентами-правознавцями основних засад, принципів, напрямків кримінологічної науки; ознайомленні з основними аспектами кримінологічної проблематики, зокрема такими, як: поняття злочинності, особа злочинця, профілактика та попередження злочинності, віктимологія та інші; сприянні формуванню у студентів об’ємних знань та навичок стосовно теоретико-практичних підвалин боротьби зі злочинністю.

У результаті вивчення дисципліни «Кримінологія» студенти повинні володіти загальнокультурними та професійними компетенціями.

До загальнокультурних компетенцій належать: здатність до ефективного використання положень нормативно-правових актів щодо запобігання та профілактики злочинності; володіння основними навичками проведення кримінологічних досліджень.

До професійних компетенцій відносяться:

в навчальній діяльності: вивчення та засвоєння основних питань курсу; практичне вирішення задач з аналізу та прогнозу злочинності, й на цій основі визначення найбільш ефективних заходів боротьби зі злочинністю;

в науковій діяльності: визначення проблемних питань курсу та формування шляхів їх подолання; методологічне забезпечення вивчення курсу; сутність злочинності та її кримінологічні характеристики; причини злочинності тощо;

у правозастосовчій діяльності: використання отриманих теоретичних знань та практичних навичок під час здійснення профілактичних заходів щодо запобігання злочинності.

Викладання навчальної дисципліни ґрунтується на взаємозв’язку досягнень кримінологічної науки та практики їх застосування у професійній діяльності. Кримінологія тісно пов’язана з іншими юридичними дисциплінами (кримінальним правом, кримінальним процесом, кримінально-виконавчим правом, правовою статистикою), а також з філософією, психологією, педагогікою та соціологією, що дозволяє більш глибоко усвідомити сутність злочинності і практику впливу на це суспільно небезпечне явище.

Згідно з навчальним планом курс вивчається в обсязі 90 годин протягом 6 семестру. На аудиторні заняття відведено: для студентів денної форми навчання 36 годин ( лекції – 18 годин та семінарські заняття – 18 годин); для студентів заочної форми навчання 10 годин ( лекції – 6 годин, семінарські заняття – 4 години). Самостійна та індивідуальна робота: для студентів денної форми навчання передбачена в обсязі 54 годин; для студентів заочної форми навчання – 80 годин. Форма підсумкового контролю – залік. Порядок вивчення курсу визначено робочою програмою.

Оволодіння кримінологічними знаннями забезпечується поєднанням різних форм і методів навчання: лекції, семінарські заняття, індивідуальні завдання, самостійна робота, консультації.

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Поняття кримінології. Історія розвитку та сучасний стан кримінології

Тема 1. Поняття, предмет, метод та система кримінології

1. Поняття кримінології як соціально-правової науки, її предмет: злочинність, причини та умови, що її обумовлюють, особа злочинця, засоби запобігання злочинності. Завдання та функції кримінології. Теоретичне та практичне значення науки кримінології.

2. Методологія кримінології. Загальнонаукові методи пізнання (логічний, висування гіпотез, експерименту, експертних оцінок та ін.). Приватно наукові методи пізнання (соціологічні, математичні, статистичні, педагогічні, психологічні та ін.).

3. Місце кримінології в системі наук. Зв’язок кримінології з філософією, соціологією, економікою, демографією, психологією, педагогікою, статистикою, наукою управління. Кримінологія та правові науки: взаємозв’язок кримінології з кримінальним, кримінально-процесуальним, кримінально-виконавчим, адміністративним правом. Зв’язок кримінології з іншими правовими науками та дисциплінами, які вивчаються в навчальних закладах юридичного профілю.

4. Система кримінології як науки і навчальної дисципліни. Загальна та Особлива частини кримінології.

Професійна складова. Оволодіння логічною культурою мислення, здатністю до спостереження, узагальнення та аналізу, сприйняття інформації щодо предмету кримінології. Здатність розуміти і аналізувати світоглядні, соціально і особистісно значимі проблеми в сфері предмету кримінологї. Розуміння понятійно-категоріального апарату кримінологї.

Тема 2. Історія розвитку та сучасний стан кримінології

І. Зародження кримінологічної думки (Платон, Аристотель). Примітивні та теологічні погляди на злочинність, злочинця і причини, які обумовлюють порушення певних норм поведінки (Ф. Аквінський, Мартін Лютер).

2. Виникнення кримінології як науки. Кримінологічні погляди соціалістів-утопістів ХVІ-ХVII століть (Т. Мор, Кампанелла, Ж. Мольєр), філософів-просвітителів ХVП-ХVШ століть (Ч. Беккаріа, Жан-Жак Руссо, Ш. Монтеск’є, Вольтер).

3. Класичний напрям (школа) кримінології. Інтелект і свідомість людини – основа, фундамент, на якому ґрунтується пояснення її індивідуальної та суспільної поведінки (Ч. Беккаріа, Ієремія Бентам, А. Фейєрбах, М. Таганцев, О. Кістяківський, Н. Сергєєвський).

4. Антропологічний напрям (школа) кримінології. Злочинність є не що інше, як природний біологічний феномен, а конкретний злочинець – це злочинний генотип (Ч. Ломброзо, Р. Гарофалло, М. Неклюдов, А. Лихачов, П. Тарнавська, В. Чиж).

5. Соціологічний напрям (школа) кримінології. Залежність злочинності й соціального середовища. Злочинцем не народжуються, ним стають під впливом негативного середовища (Ж. Кетлє, Г. Тард, А. Геррі).

6. Стан та розвиток кримінології в 20-30-ті роки XX ст. Перші кримінологічні кабінети з вивчення злочинності і злочинця (М. М. Гернет, А. А. Жижиленко, М. Н. Ісаєв, С. В. Познишев, М. М. Полянський, Є. П. Френкель, Н. П. Паше-Озерський, М. А. Чельцов-Бебутов та ін.).

Розвиток кримінології в 60-ті роки та її сучасне становище. 1963 р. – створення Всесоюзного інституту з проблем вивчення причин і розробці заходів попередження злочинності. Визначення поняття та загальних проблем злочинності (А. А. Герцензон, А. І. Долгова, І. І. Карпець, Н. Ф. Кузнєцова). Особа злочинця (А. І. Алексєєв, Ю. М. Антонян, А. Ф. Зелінський). Віктимологічні проблеми злочинності (П. С. Дагель, Д. В. Рівман, Л. В. Франк). Концепція попередження злочинності та окремих її видів (І. А. Аванесов, А. П. Закалюк, В. К. Звірбуль, А. Е. Жалінський).

7. Сучасний етап кримінології в Україні. Суспільство зіткнулося з розширеним відтворенням злочинної поведінки, самодетермінацією злочинності (В. В. Голіна, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, О. М. Костенко, І. П. Лановенко, І. К. Туркевич та ін.).

Професійна складова. Оволодіння логічною культурою мислення, здатністю до спостереження, узагальнення та аналізу, сприйняття інформації кримінологічного змісту. Здатність розуміти і аналізувати світоглядні, соціально і особистісно значимі проблеми в сфері історії розитку науки. Розуміння етапів розвитку кримінологічної науки.