5. Система принципів.

До принципів цивільного процесу, закріплених законодавством про судочинство, належать: диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, раціональна процесуальна форма, неможливість процесуального сумісництва, усність, безпосередність.

Також принципи цивільного процесу класифікують залежно від сфери їх поширення на: — загальноправові принципи, що притаманні всім галузям права, наприклад, законність, демократизм; — міжгалузеві принципи — це принципи цивільного процесуального, господарського процесуального, адміністративного процесуального права: а) здійснення правосуддя лише судом; б) незалежність суддів і підкорення їх лише закону; в) рівність усіх учасників процесу перед законом і судом; г) поєднання колегіального та одноособового складу суду при розгляді справ; д) гласність та інші принципи; — галузеві принципи — притаманні лише цивільному процесуальному праву (до них зазвичай відносять принципи диспозитивності, процесуальної рівноправності сторін, однак ці принципі діють також в адміністративному процесі, тому скоріше є міжгалузевими принципами).

Тема 3

6. Оцінка доказів. Принципи належності і допустимості доказів.

Оцінка доказів — це визначення належності взаємного зв'язку доказів у їх сукупності. Оцінку доказів провадять тільки ті учасники цивільного, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та процесу, які визнаються суб'єктами доказування. Оцінка осіб, які беруть участь у справі, є рекомендуючою, а оцінка суду — владною. Рекомендуюча оцінка доказів виявляється в процесуальних діях — поясненнях, доводах, міркуваннях і запереченнях осіб, які беруть участь у справі, і сприяє суду всебічно, повно, об'єктивно оцінити всі обставини справи в їх сукупності. Судовій оцінці можуть підлягати лише ті докази, які безпосередньо були досліджені в судовому засіданні, з урахуванням належності фактичних даних і допустимості засобів доказування. Оцінка доказів судом є підставою для прийняття ним відповідного за змістом акта застосування права, який має обов'язковий, владний характер, втілений в мотивувальній частині рішення суду — це завершальна оцінка суду. Правильному визначенню складу всіх обставин предмета доказування у справі сприяє правило (принцип) належності доказів. Із усіх поданих доказів суд повинен відбирати для подальшого дослідження і обґрунтування мотивів рішення тільки ті, які мають зв'язок з фактами, що необхідно встановити. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Головуючий спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи все, що не має істотного значення для її вирішення. Питання належності доказів вирішуються судом при порушенні справи, на стадіях підготовки і судового розгляду. Належність доказів зазвичай визначається судом під час розгляду справи у судовому засіданні. Визнавши доказ таким, що не стосується справи, суд просто залишає його без дослідження, тим самим звільняє себе від наступної його оцінки та виключає можливість посилання на нього у судовому рішенні. За загальним правилом, будь-які фактичні дані в цивільній справі можуть бути підтверджені лише допустимими засобами доказування, тобто встановленими в закон відповідно до правила (принципу) їх допустимост.і