3.Проблеми пов’язані з принципами організації правосуддя (судоустрою і судочинства).

·Принципи формування суддів.

Згідно чинної Конституції, правосуддя в Україі здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функ­цій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Навіть в умовах введення на території України надзвичайного стану правосуддя здійснюють суди, що утворені відповідно до Конституції України. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуд­дя через народних засідателів і присяжних, які, під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді, та на них поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом на час виконання ними обов’язків зі здійснення правосуддя.

·Незалежність і недоторканість суддів і підкорення їх тільки законові.

Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки законові полягає в тому, що при здійсненні правосуддя судді незалежні, підкоряються тільки закону і нікому не підзвітні (ст. 129 Конституції України, ст. 3 Закону України „Про статус суддів"). Вони вирішують цивільні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них. Отже, зміст цього принципу розкривається в поєднанні двох правил — незалежності суддів, підкоренні їх тільки законові. Незалежність суддів полягає в тому, що ніякі державні органи, політичні партії, громадські організації і посадові особи не мають права впливати на них, вказувати судові, як необхідно вирішити конкретну справу. Вони незалежні від осіб, які беруть участь у справі, від посадових осіб суду і прокуратури, які оскаржили чи опротестували судове рішення.

Незалежність судової влади: - від органів законодавчої та виконавчої влади, інших органів, організацій, партій, рухів, посадових осіб, поглядів та позицій сторін в судовому процесі; - від висновку органів попереднього розслідування; - від правової позиції прокурора; - від вищестоящих судів, які скасовуючи вироки чи рішення не вправі наказувати, які докази визнати достовірними, за якою статею кваліфікувати дії підсудного, яку міру покарання йому визначити Всі ці суттєві питання прерогатива суду першої інстанції і суддів які діють за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом та особистою правосвідомістю.

·Здійснення правосуддя суддею одноособово і колегією суддів.

Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і народними засіда­телями, а у випадках, визначених процесуальним законом, також судом присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Цивільні справи в суді першої інстанції розглядаються суддею одноособово. Справи щодо обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, усиновлення, надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу розглядаються судом у складі одного судді і двох народних засідателів. У судах загальної юрисдикції функціонує автоматизована система документообігу. Персональний склад суду для розгляду конкретної справи визначається автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації в суді позовних заяв, клопотань та скарг.

·Форма участі народного елемента в процесі.

В реалізації судової влади приймає участь народ, як це передбачено ст.124 Конституції України через народних засідателів і присяжних. Вони під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді. На народних засідателів та присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів.