Культурний етноцентризм.

а. Впевненість, що риси однієї культури переважають риси іншої, називається культурним етноцентризмом і зазвичай стає перешкодою для успішного глобального маркетингу.

b. Споживчий етноцентризм – схильність вірити, що купувати імпортні товари недоцільно й аморально не через їх ціну, характеристики або якість, а просто через те, що їх вироблено за кордоном.

• Етноцентричні споживачі вважають, що купівля імпортних речей завдає збитків національним галузям виробництва і породжує безробіття.

• Цей погляд спостерігається певною мірою серед окремих сегментів у будь-якій країні.

Українські та російські споживачі пере­конані, що товари, вироблені в Японії та Німеччині, мають вищу якість, ніж товари з Польщі або Туреччини. Японські споживачі вважають, що вироби з їхньої країни переважають за якістю вироби з Європи і США. Майже по­ловина американців певні, що товари з Азії менш якісні, ніж вироблені у США.

ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ФАКТОРИ

• Компаніям потрібно не тільки оцінити нинішній стан політико-правового клімату, але й визначити, як довго сприятливий або несприятливий клімат триватиме.

• Оцінка політико-правового клімату країни або регіону включає аналіз політичної стабільності й торговельних норм.

Політична стабільність. Мільярди доларів було втрачено через внутрішні політичні сутички, тероризм та війну.

Політична стабільність у країні залежить від багатьох чинників, серед яких і ставлення урядів до діяльності зарубіжних компаній та торгівлі з іншими країнами. Усе це створює політичний клімат, який може бути сприятливим чи несприятливим для маркетингової діяльності й фінансових інвестицій у країну або регіон світу.

Менеджери з маркетингу проводять моніторинг політичної стабільності за допомогою рейтингів ризиків країн, що надаються такими агенціями, як, наприклад, PRS Group.

Торговельні норми.

У країнах існують численні правила, що регулюють ведення бізнесу в межах цих країн. Ці правила часто створюють бар’єри для торгівлі.

Торговельні норми з’являються і в угодах про вільну торгівлю між країнами. Країни ЄС пов’язані приблизно 10 тисячами правил, які визначають, як виготовляти і збувати товари.

Отже, міжнародний менеджмент:

1. повинен зрозуміти специфіку того, чим йому потрібно буде керувати, тобто власне міжнародного бізнесу, і, відштовхуючись від цього, визначати глибину залучення своєї фірми в міжнародний бізнес, оптимальну для даного рівня розвитку фірми;

2. отримує можливість більш професійно розглянути можливості фірми з точки зору глобалізації бізнесу, тобто стратегічно визначити, наскільки, наприклад, технологічна глобалізація може допомогти ефективному входженню в міжнародний бізнес;

3. повинен стати переконаним і активним прибічником культурологічного підходу, тобто глибокого вивчення культурного чинника (фону) в інтересах росту ефективності управління міжнародним бізнесом;

4. отримує виключно важливу можливість набути дійсно професійного погляду на співвідношення глобального і локального оптимумів в діяльності міжнародної фірми;

5. може розумно і раціонально використовувати свою національну модель менеджменту, адаптовуючи її до особливостей міжнародного бізнесу;

6. грамотно ставить ті базові задачі, які повинен системно розв’язувати міжнародний менеджер в процесі роботи.