3.Бог Зевс, його функції та пов’язані з ним міфи

Зевс («світле піднебесся») (за грецькою міфологією) — верховне божество, син Титанів Кроноса і Реї. Всемогутній батько Богів, повелитель вітрів і хмар, дощів, грому і блискавки. Ударом скіпетра викликав шторми і урагани, але також міг заспокоїти сили природи і очистити небо від хмар. Кронос, боячись бути поваленим своїми дітьми, проковтнув всіх старших братів і сестер Зевса відразу після їх народження, але Рея замість молодшого сина подала Кроносу загорнутий в пелюшки камінь, а немовля таємно вивезли і виховали на острові Крит. Змужнілий Зевс прагнув розрахуватися з батьком. Його перша дружина, мудра Метіда («думка»), донька Океана, порадила дати батьку зілля, від якого той вивергне всіх дітей, що проковтнув. Здолавши свого породителя Кроноса, Зевс і брати розподілили світ між собою. Зевс обрав піднебесся, Аїд — підземне царство мертвих, а Посейдон — море. Землю і гору Олімп, де був розташований чертог Богів, вирішили вважати загальними.

Вплив Зевса поширювався на всі сфери. Але, він не володів владою над долею. Тому марно благала його Нереїда Фетіда, що свого часу призвала на допомогу Зевсу Сторуких велетнів, врятувати її сина Ахілла від загибелі в Троянській війні. Будучи «батьком людей і Богів», Зевс був грізною караючою силою. За його велінням був прикований до скелі Прометей, що викрав для людей божий вогонь. Він наслав на землю потоп і розв’язав Троянську війну, караючи людський рід за нечестя.

Зевс належить до третього покоління богів, що повалило друге покоління — титанів. Батькові Зевса Кроносу було передбачено, що йому судилося бути переможеним власним сином і, щоб не бути позбавленим влади своїми дітьми, він щоразу ковтав щойно народжене Реєю дитя.

Рея зважилася, нарешті, обдурити чоловіка і таємно народила дитину — Зевса. Різні версії міфу називають місцем народження острів Крит (печеру в горі Дикте, або гору Іда) або Фригію (гора Іда) . Кроносу ж замість новонародженого вона дала проковтнути сповитий камінь. Пупок Зевса відпав біля міста Фени на Криті. Новонародженого Зевса купали в річці Лусій в Аркадії. Згідно з Феодором Самофракійським, народившись, 7 днів безперервно сміявся, від чого число 7 священне.

За критським варіантом міфу, Зевс був відданий на виховання куретам і корибантам, які вигодували його молоком кози Амалфеї. Також на Криті його годували бджолиним медом. За іншою версією, вигодуваний козою у містечку Егій в Ахайї. За переказами, печеру охороняли вартові і кожен раз, коли маленький Зевс починав плакати, вони стукали списами в щити для того, щоб це не почув Кронос.

Коли Зевс виріс, за порадою Реї, він дав Кроносу зілля, яке змусило його виплюнути братів Зевса. За однією з версій, Зевс виховувався на Наксосі. Коли він вирушав у похід на титані, то помітив орла і вгадав в ньому благу ознаку. Коли боги ділили пернатих, Зевсу дістався орел. На скіпетрі Зевса — орел. Коли Зевс виступив проти Крона, боги уклали союз. Жертовник, на якому вони клялися, вони зробили сузір'ям.

Потім разом із Зевсом боги почали боротьбу з Кроносом. Битва тривала 9 років, але не виявила переможця. Тоді Зевс звільнив з Тартару циклопів і сторуксторуких велетнів - гекатонхейрів, які заприсяглися у вірності Зевсу. Нарешті Кронос був повалений і скинутий в безодню.

Три брати — Зевс, Посейдон і Аїд — поділили владу між собою. Зевсу дісталося панування на небі, Посейдону — море, Аїду — царство мертвих. У найдавніші часи Зевс володарював над землею і в підземеллі, вершив суд над мертвими. У період патріархату Зевс локалізується на горі Олімп і іменується Олімпійським.

З розвитком еллінської цивілізації уявлення греків про Зевса змінювалися. Згідно з ученням орфіків, Зевс репрезентував найвищий шар повітря — ефір як символ фізичного явища, Гера — нижчий шар повітря — була для нього одночасно й сестрою, і дружиною. В епосі Зевс — батько богів і людей. Під іменем Горкій він виступав як заступник законів, як Ксеній охороняв закон гостинності. Як Зевс Геркей він був опікуном дому, родини, майна народу та країни. Нарешті, він дістав ім'я Гелленій як національне божество, що об'єднує грецькі племена в одне ціле. Він вважався повелителем людської долі і тримав у своїх руках терези, на яких зважував добрі й погані вчинки смертних. У палаці Зевса стояли дві урни: в одній містилось добро, у другій зло. Спершу в кожній області шанували своє окреме божество, якому підкорялися небесні світила і стихії, громи та блискавки. Таким, певне, були Амфітріон у Фівах, Агамемнон в Аргосі й ін. З виникненням загальногрецької культури місцеві божества злилися в народній уяві в один образ Зевса. В окремих областях збереглися тільки деякі епітети бога: Зевс Амфіарай, Зевс Амфітріон, Зевс Агамемнон і под. Коли Зевс потрясає егідою, здіймається буря, падає дощ тощо. Зевс посилає попутний вітер, дарує погожі дні. Його влада над богами нагадує стосунки давніх мікенських царів зі своїми підлеглими. Головним святилищем бога була Олімпія в Еліді, де стояв відомий храм Зевса і де на його честь були встановлені Олімпійські ігри. У культі Зевса збереглися пережитки тотемізму: його священними тваринами були орел та бик. В Афінах на честь Зевса існувало свято Діасії.

Атрибути Зевса — егіда, скіпетр, інколи молот; він дарує на війні і змаганнях перемогу. Владу над світом Зевс поділяв із звільненими з утроби Кроноса братами й сестрами: Посейдон був володарем моря, Аїд — підземного царства тіней, а сам він — верховним володарем людей та богів, царем Олімпу. Спочатку Гея розгнівалася на Зевса за те, що він жорстоко покарав її дітей-титанів, які виступили проти Громовержця на стороні Кроноса, і породила гігантів, намовивши їх повстати проти богів. Зевс переміг гігантів за допомогою Геракла. Невблаганна Гея народила від Тартара Тифона, якого Зевс теж здолав. Крім Метіди, Феміди й Гери, які в різний час були законними дружинами Зевса, він закохувався в багатьох інших богинь, німф та смертних жінок і мав від них дітей. Діона народила від нього Афродіту, Мнемосіна — дев'ять муз, Деметра — Персефону, Лето — Аполлона й Артеміду, Майя — Гермеса. Ніоба народила царя Арголіди Аргоса, Даная — Персея, Електра — Дардана, Семела — Діоніса (Вакха), Європа — Міноса, Сарпедона й Радаманта, Леда — Єлену й Полідевка, Алкмена — Геракла і т. д. В основних рисах міф про Зевса викладено у Гомера та в Гесіодовій «Теогонії». У Римі Зевс злився з Юпітером.

Найвизначнішою скульптурою Зевса була статуя в Олімпії, яку спорудив Фідій. Статуя вважалась одним із Семи чудес світу. На золотому троні сидів велетенський бог, у вісім разів більший за людину. У витягнутій лівій руці він тримав богиню Ніке (Перемогу), а правою спирався на жезл, на якому сидів золотий орел з розпростертими крилами. Перекинутий через ліве плече золотий плащ, оздоблений зображеннями тварин і квітів, прикривав йому ноги аж до ступень. Підніжок підтримували леви. З-під золотого маслинового вінка спадали кучері. Цю статую згодом перевезли до Константинополя, але вона згоріла там під час пожежі. Статуя роботи Фідія була для стародавнього світу священним зразком, і численні копії в сучасних музеях дають змогу здогадуватися про її справжній вигляд.

Подібна статуя зберігається в Ермітажі. Найкраще погруддя Зевса міститься у Ватікані (Зевс Отріколі). У живописі XVI — XVIII ст. відтворювалися сцени з міфів про Зевса, пов'язані з Данаєю, Європою, Іо, Ледою, Семелою, Антіопою (Корреджо, Тіціан, Тінторетто, Рембрандт та ін.). У літературі до образу Зевса звертаються від античності до наших днів.