Специфіка соціальної ситуації розвитку дитини

Спілкування з дорослим є необхідною умовою забезпечення її життєдіяльності.

1. Це ситуація спільної діяльності з дорослою людиною. Орієнтовно-пробувальна маніпулятивна діяльність переростає у власне предметну. Дорослий допомагає дитині дізнатися призначення предметів.

2. „Дитина – ПРЕДМЕТ – дорослий”. У цьому віці дитина повністю захоплена предметом, спостерігається явище фетишизації предмета – особливе, пристрасне ставлення до предметів (Курт Левін). Різні предмети неначе манять дитину до себе: відчинені двері «говорять» зайди сюди, м’ячик – «прокоти мене»; малюк, не відриваючи погляду, неначе заворожений, дивиться на машинку, яку везе за мотузку, тощо.

3. Спілкування з дорослим. Емоційне спілкування відходить на задній план, перестає бути провідною діяльністю, на перший виходить ділове, практичне співробітництво. Дорослий виступає в очах дитини як людина, що все може, вміє і здатна допомогти. Дитина ніби говорить: « Ми злиті, я без тебе нічого не можу зробити, але я прошу тебе: покажи, вчи». Закони ділового спілкування: слухати, враховувати, йти на поступки, давати можливість зробити помилку. Змінюються функції дорослого: спільні дії з дитиною з приводу функцій предмета (співробітництво); дорослий – наставник: показує, пояснює, вчить, допомагає, виправляє помилки; дорослий – контролює, оцінює, стимулює, дорослий – зразок для наслідування.

4. Зростає рівень самостійності дитини. Цьому значною мірою сприяє оволодіння ходою, з’являються перші слова, розвиваються дії з предметами. Дитина починає робити те, що привертає її інтерес і до чого в неї є інтерес і бажання (сама знаходить собі іграшки, предмети, діє ними).

5. Лінія „дитина” – „дитина”. У 24 місяці майже всі діти стають здатними встановлювати контакти один з одним на рівних

6. Лінія "Дитина – предмет – ДОРОСЛИЙ”. На кінець раннього віку увага дитини з предмета поступово переміщується на дорослого, але вже не як на носія інформації про предмети, а як носія різноманітних соціальних функцій.

Характеристика розвитку предметно-маніпуляційної діяльності як провідної в ранньому віці

Маніпуляційна діяльність у ранньому віці починає змінюватися предметною діяльністю. Це стає можливим завдяки тому, що предмети починають виступати не лише як об’єкти, зручні для маніпулювання, але і як речі, що мають певне призначення і певний спосіб використання.

Ознакою функціонування предметної діяльності є здатність дитини використовувати предмети відповідно до їхнього призначення. Предметна діяльність одностайно визначається як провідна в ранньому віці.

Предметні дії є: співвідносні (скласти піраміду, вкласти геометричні фігури в різні отвори); знарядійні (користування ложкою, совком тощо)

У формуванні самостійної предметної діяльності можна виділити три етапи:

1. Предметні маніпулювання дітей (5-6 місяців) – схоплювання, утримання, стискання, гризіння, до 7-8 місяців перетворюються в орієнтовні дії (ритмічне стискування, кругове облизування, надавлювання пальцями, повторне кидання).

2. Предметно-специфічні (з 1 року) – дії, що спрямовані на одержання результату (кидання м’яча, щоб він підскочив; удари молоточком, щоб було чути звук). Поступово дитина засвоює правильні дії з предметами: м’яч кидає, автомобіль штовхає, ляльку кладе на ліжко, піраміду збирає.

3. Предметно-опосередковані дії – це дії, що здійснюються орудійними операціми (їжа ложкою, коляска для катання ляльки).