2. Особистісні особливості творчої людини

Часто про творчих людей можна чути, що вони – диваки. Вони не орієнтуються на думку більшості; вони йдуть своїм шляхом, їх ідеї не зрозумілі оточуючим і часто тому, що за своєю суттю випереджають свій час. І чим більше проявлені в житті особистості її творчі здібності, тим більше незвичною здається людина своєму оточенню. У відомій книзі психіатра Чезаре Ломброзо „Геній та безумство” проводяться паралелі між геніальністю особистості та серйозними психічними порушеннями. Не вдаваючись в подробиці цього твору скажемо, що, дійсно, особистісна сфера людини – творця буває вкрай нестабільною. І це пов’язано як із певними особистісними рисами, також і з особливостями перебігу самого творчого процесу. Творчій процес охоплює особистість цілком, підпорядкуючи собі всі її сили. Відомі випадки, коли людина під час творчого підйому на протязі декількох діб не спала, не приймала їжі і при всьому тому почувала себе досить добре (до порівняння: відсутність можливості спати вже на третю добу приводить до порушення провідних психічних процесів людини, іноді – до виникнення галюцинацій тощо).

Розвинена творча уява малює в свідомості автора живі картини, які він потім фіксує в своєму творі. Російський письменник І. Гончаров писав: „ обличчя не дають спокою, пристають, позують в сценах, я чую уривки їх розмов і мені часто здавалося, вибач, Господи, що я це не вигадую, а що це все носиться в повітрі біля мене і мені тільки треба дивитися і вдумуватися». Отже, твір починає жити своїм життям і в прямому сенсі, не дає спокою своєму авторові. Відомі випадки, коли на тілі художників, які малювали релігійні сюжети, виникали стигмати – поранення, аналогічні таким на розп’ятті. Іноді автор ототожнює себе з певним героєм свого твору і на час праці над цим твором живе життям героя, набуваючи його певні особистісні якості.

Власно кажучи, можна виділити чотири галузі досліджень креативних особистостей (за даними Л. Дорфмана). Першу галузь складають дослідження їх рис і мотивів. Друга галузь, дуже близька до першої, містить вивчення Я у зв'язку з креативностью. Третю галузь досліджень складають роботи з креативності в контексті самоактуалізації. Четверта галузь досліджень креативності особистості на межі з психіатрією і має справу з психопатологічними або близькими до патології феноменами.

Стосовно рис творчої людини, низка дослідників, таких як Сорокін, Т. Амабайл, М. Коллінз, Мак-Кенан та інші, наводять наступний їх перелік:

 самодисципліна в частини роботи;

 здатність відстрочити задоволення;

 стійкість до фрустраційних ситуацій;

 незалежність думок;

 терпимість до невизначеності;

високий ступінь автономності;

відсутність гендерних стереотипів;

 інтернальний локус контролю;

 схильність до ризику;

 високий рівень само ініціації;

прагнення до самовдосконалення, до розвитку, духовного зростання;

 винахідливість;

 спонтанність, безпосередність;

 виконання завдань найкращим чином.

На думку Р. Кеттелла, найбільш доведеними рисами особистості креативных людей в області науки і мистецтва є шизотимия, радикалізм, інтроверсія та домінування.

Своєрідність мотивації креативних особистостей, як вважає К. Мартиндэйл, визначається широким колом їх інтересів. Вони відкриті новому досвіду і віддають перевагу новизні. Внутрішня мотивація переважає над зовнішньою.

Вивчення Я особистості у зв'язку з креативністю

Ця галузь досліджень на сьогодні являє собою широке експериментальне поле. Не дивлячись на величезний масив досліджень Я (Self, Ego), з одного боку, і креативності, з іншої, робіт, що спрямовані на вивчення характеру їх взаємозв'язків, вельми мало. Слід зазначити, правда, що всі вони одностайно відзначають один і той же результат: у креативних людей висока сила Я.

Р. Кеттелл відзначає високу силу Я у креативных осіб в науці і мистецтві. Ф.Бэррон виявив, що креативні письменники і архітектори мали найвищу силу Я.  Є також дані про позитивний зв'язок креативності з, самодостатністю і упевненістю в собі (Мартіндейл).