2 Питання

Мета: ознайомити учнів з явищем заміни в коренях слів дзвінких звуків глухими і навпаки; формувати вміння перевіряти такі слова; розвивати пам’ять, навички правильної вимови слів із дзвінкими приголосними звуками в кінці складу і слова; виховувати уважність, працелюбність, повагу одне до одного.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

1. Організація класу .(слайд 1)

Станемо ми всі рівненько,

Усміхнемось веселенько.

Ще один важливий крок            Зробимо за цей урок.

Глибше вивчимо ми мову- Солов’їну і чудову.

Тож гаразд, часу не гаймо І урок розпочинаймо, (слайд 2)

2. Актуалізація опорних знань.

Метод «Мозковий штурм»

МОВА Мова - це система звукових і графічних знаків.

ЗВУК Звук - це найменша одиниця мови.

Звуки ми чуємо і вимовляємо. Вони бувають голосні і приголосні.

ГОЛОСНІ В українській мові 6 голосних (а, о, у, е, и, і ), вони позначаються 10 буквами а, я, у, ю, е, є, і, ї, о, и. Голосні звуки бувають наголошені і ненаголошені.

ПРИГОЛОСНІ Приголосні звуки бувають тверді і

м’які, дзвінкі і глухі.

ДЗВІНКІ Приголосні, які вимовляємо за допомогою голосу і шуму називаються дзвінкими.

Дзвінких звуків більше, в словах трапляються частіше. Цим і пояснюється милозвучність нашої мови.[ б, д, д, з,з ж, дж, дз, г, г, в, л, л, н, н, й, р, р ]

ГЛУХІ Звуки, які вимовляються за допомогою шуму називаються глухими.

[ п, т, т, с, с, ш, ч, ц, ц, X, к, ф ]

 «ЗОЛОТЕ В українській мові в кінці слів і складів ПРАВИЛО» дзвінкі приголосні треба вимовляти дзвінко, (слайд 3)

Орфоепічна вправа

- У             Увага! Зараз ми закріпимо правило вимови дзвінких приголосних звуків. Діти, погляньте на екран.

Зараз пограємо у гру «Відлуння». Один учень називає слово, решта повторюють. Виконуємо «ланцюжком»

Слайди (4 -17)

Малюнки на слайдах: голуб, виноград, дід, ведмідь, віз, дуб, гриб, ліжко, морж, лимонад, пиріг, лебідь, книжка, велосипед.

III. Мотиваційний аспект.

Казка про звуки.

У деякому царстві, старовинному паперовому палаці жили-були брати-звуки. Жили вони в мирі і злагоді до тих пір, поки один з братів не заявив: «Браття, я найважливіший, найкорисніший звук для людей, а ви всі нікому не потрібні!»

Звуки обурились, підняли галас, кожен почав розхвалювати себе. Вони сперечались так голосно та до тих пір, поки не розбудили своїм криком сплячу Фею. Ця Фея славилась своєю добротою і мудрістю. Прилетівши до палацу, вона скликала найкрикливіших та найголосніших братів (а, о, у, е, и, і ) і назвала їх голосними. Інших, тихіших та спокійніших, які завжди погоджувалися із голосними, назвала приголосними. Фея сказала їм, що кожен із них однаково потрібен і лише разом вони є корисними для людей. За допомогою звуків складаються слова, люди їх вимовляють, потім об’єднують в речення, за допомогою яких спілкуються між собою. Всім стало зрозуміло, що всі звуки важливі і жити їм потрібно у мирі та злагоді.

—Країну звуків охороняє казковий звір. А який, ви дізнаєтесь поєднавши крапки з буквами в алфавітному порядку, (слайд 18-19)

Цей дракон завітав до нас, він хоче перевірити ваші знання з мови і ' приготував вам декілька цікавих завдань.

IV .Повідомлення теми і мети, (слайд 20)

- Сьогодні на уроці продовжуємо знайомитися з правилом перевірки написання глухих приголосних перед дзвінкими й дзвінких перед глухими. Будемо вчитися правильно вимовляти і писати такі слова.

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Підготовча вправа.

- Діти, Дракончик приготував нам перше завданнями. Подивіться уважно на ці слова.(слайд 21)

Чому саме на такі дві групи поділені слова?

 

 

 

 

 

ActionTeaser.ru - тизерная реклама

(В І групі слова лише із дзвінкими приголосними, ,

 

А в 2 групі - лише із глухими приголосними.)

2. Число. Класна робота.

3.Зоровий диктант

3. варіант записує слова із дзвінкими приголосними,

4. варіант - із глухими приголосними.

4. Робота з підручником за вправою 165.

5. Ознайомлення з правилом.

Молотьба- молотити

Нігті— ніготь

Боротьба – боротися  

Просьба - просити (слайд 22-23)

Висновок: як перевіряти сумнівні приголосні звуки?

(Змінити слово, або дібрати споріднене, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний.){слайд 24)

Фізкультхвилинка (слайд 25)

- Але в українській є такі слова, правопис яких потрібно запам’ятати, до них не можна дібрати перевірні слова.

6. Словникова робота. Робота в парах.

Вокзал (слайд 26)

«Довідкове бюро» із «тематичного словника» каже визначення.

Вокзал - будинок або комплекс споруд для обслуговування пасажирів на станціях шляхів сполучення. Від назви саду для розвагу Лондоні. Складаємо із цим словом речення і запам’ятаємо вимову і правопис цього слова.

(У нашому місті є залізничний вокзал.

Мій тато працює на залізничному вокзалі.

Моя мама працює касиром на вокзалі.)

Рюкзак (слайд 27)

«Довідкове бюро» каже визначення.

Рюкзак - це слово німецького походження, від рюк - спина, зак - мішок, заплічний речовий мішок.

Складаємо речення із цим словом.

(У мене новенький рюкзак.

Туристи йдуть у похід із рюкзаками.

Із рюкзаком зручно подорожувати.)

VI. Закріплення вивченого.

1. Вибіркова робота. Впр.166

2. Робота за комп ютерами. «Чарівний потяг»

Фізкультхвилинка (слайд 28)

3. Граматичні загадки ( метаграми)

Метаграма - це загадка, для відгадування якої треба в слові одну літеру замінити іншою.

Метаграма 1

Якщо із З візьмеш це слово,

Великий дощ впаде раптово.

Як тільки 3 на С заміниш,

Між фруктами мене зустрінеш.

Злива - слива (слайд 29)

Метаграма 2

Коли я з Д- росту на гілці,

Коли ж із Т - пливу по річці.

Плід - пл іт(слайд 30)

5. Інструктаж Д.з.

Впр. 167, с 73. (слайд 31)

6. Підсумок уроку.

Картки «Охарактеризуй звук» (в слові підкреслена 1 буква, який звук вона позначає)

Глухі й дзвінкі приголосні звуки у вимові можуть уподібнюватись одні до одних.

Глухі приголосні звуки перед дзвінкими вимовляються як парні їм дзвінкі

Вимовляємо                                     Пишемо

[молод'ба]                          молотьба (бо молотити)

[воґзал]                            вокзал (запам’ятати правопис)

Перед дзвінкими [в], [р], [р'], [л], [л'], [м], [н], [н], [й], що не мають парних і грухих,глухі приголосні не змінюються при вимові.

Дзвінкі приголосні звуки перед глухими в середині слова не уподібнюються до глухих. Лише звук [г] перед глухими звуками вимовляється так,як парний йому глухий [х], у п'яти словах.

Вимовляємо                                         Пишемо

[лехко]                                                легко

[вохко]                                                вогко

[н'іхт'і]                                                 нігті

[к’іхт'і]                                                       кігті

[д'охт'у]                                                дьогтю

3 ПИТАННЯ

У розділі «Методика навчання грамоти» йшлося про етапи нав­чання дітей писати і розуміти на­писане, про набуття учнями навичок читання, тобто опа­нування механізму читання. У його оцінці беруться до уваги:

а) способи читання (побуквене, відривне читання складами, плавне читання складами, читання цілими сло­вами);

б) темп (або швидкість), що визначається перед­баченими програмою нормами читання слів за одну хви­лину;

в) правильність, тобто безпомилковість;

г) розумін­ня (усвідомлення прочитаного)

д) результат, який оцінюється за виразністю читання.

Усі ці вимоги до нави­чок читання формуються у процесі навчання грамоти. Уроки читання продовжують удосконалення набутих на­вичок і здобуття нових. Тому в розділі «Методика читан­ня» йдеться про той період навчання дітей, коли читання здійснюється реченнями, коли об'єктом читання стає ху­дожній твір чи нарис.

Завдання уроків читання визначені програмою чоти­рирічної початкової школи. Вони ширші від тих вимог, задоволенню яких мають сприяти уроки навчання грамо­ти. Працюючи над навчанням учнів сприймати і розуміти прочитуваний текст, учитель на уроках читання зосеред­жує увагу на:

а) удосконаленні навиків правильного, швидкого, ви­разного і свідомого читання;

б) вихованні культурного читача, здатного сприймати ідейний зміст твору в єдності з його формою, пов'язувати прочитане з життям, вчинками людей, своєю власною по­ведінкою;

в) закладанні основ особистого сві­тогляду;

г) ідейно-політичному, патріотичному, моральному, естетичному і трудовому вихованні учнів;

д) розвитку мислення молодших школярів, невідрив­ного від культури усного і писемного мовлення.

Реалізація цих вимог сприятиме досягненню освітньої і виховної мети уроків читання в початкових класах.

Існують два види читання:

- вголос (або голосне);

- мовчазне (або читання про себе).

Мовчазному читанню передує голосне, яке, однак, не замінюється повністю читанням про себе, а триває впро­довж усього початкового навчання. Зменшується лише його питома вага у порівнянні з мовчазним читанням, яке у 3—4 класах стає провідним.

Така послідовність застосування видів читання про­диктована психічними особливостями дітей у засвоєнні написаного. На початковому етапі читання написане сло­во стає зрозумілим, коли воно вимовлене. Графічний код, тобто написане, розшифровується звуковим його відтво­ренням. Звучання ж слова уже відоме дитині і зрозуміле. Томувесь букварний період присвячується в основному голосному читанню. Воно домінує і на початковій стадії роботи над «Читанкою». У букварний період застосовує­ться пошепкове читання.

Ця ж послідовність запровадження видів читання за­довольняє також і методичну вимогу навчання. Перші кроки в оволодінні технікою читання потребують пиль­ної уваги і допомоги вчителя. Саме читання вголос до­зволяє успішно здійснювати «зворотний зв'язок»: ступінь володіння технікою читання легко контролюється вчи­телем. Крім цього, читання вголос активізує роботу всьо­го класу, воно допомагає тим, хто відчуває труднощі у набутті навичок читання. У процесі читання вголос діти вчаться виразно відтворювати написане. Усе це врахову­ється в методиці читання при визначенні його місця у навчанні дітей молодшого шкільного віку.

Кожен із перелічених видів читання має практичну вагу в підготовці активного читача. Голосне читання, що відповідає вимогам виразного читання, сприяє кращому усвідомленню прочитуваного, посилює, виховний та есте­тичний вплив на слухачів. До цього прагне вчитель. Здій­снюється воно застосуванням різноманітних форм учнів­ського читання:

- індивідуального,

- хорового,

- «ланцюжко­вого»,

- вибіркового,

- в особах.

Кожна з цих форм задо­вольняє певну методичну мету.

Індивідуальне читання дозволяє здійснювати роботу з окремим учнем: навчати чи контролювати його успіхи. І все ж воно не виключає залучення однокласників до ознайомлення з текстом,

Хорове читання допомагає вчителеві вирівняти умін­ня і навички читання всіма учнями чи «підтягти» окре­мих з них до рівня інших. Можна практикувати також читання всіма учнями впівголоса.

«Ланцюжкове» читання — це й ефективна форма ак­тивізації учнівської діяльності в класі, це й засіб кон­тролю за вже вивченим, це й практичний прийом удос­коналення навичок виразного читання. Такі функції воно виконує завдяки принципу його організації: текст чита­ють учні по одному реченню, передаючи «естафету» чи­тання сусідові.

До вибіркового читання вдаються переважно при ана­лізі твору: коли необхідно «найти найбільш важливі мі­сця для розуміння ідеї твору, процитувати оцінку, яку дає автор вчинкам персонажів, нагадати присутнім опис природи, подій тощо.

Читання в особах, відоме ще з букварного періоду,— один з результативних способів навчання виразному чи­танню. Його застосування можливе як при читанні окремих оповідань, так і при вивченні байок і казок.

Читання в особах доцільно поєднувати з інсценуванням.

Незаперечний вплив усіх цих форм голосного читан­ня і на культуру мовлення учнів: читаючи вголос, діти виробляють орфоепічні норми, замислюються над пра­вильним виразом думки. Усе це змушує не відмовлятися від голосного читання протягом усього часу навчання ді­тей молодшого шкільного віку. Його слід широко прак­тикувати також і в умовах роботи з дітьми в малокомплектній школі.

Шляхи удосконалення навичок читання

Відомі різні прийоми навчання названим двом видам читання.

При навчанні дітей голосному читанню велику роль відіграє зразкове виразне читання вчителя. На різних ета­пах навчання він демонструє вимову слів, прочитування речень, абзаців і цілих текстів. При опрацюванні ж тво­рів художньої літератури приклад виразного читання (чи декламації) повинен справляти особливе враження. Звід­си вимога — кожному майбутньому вчителеві досконало володіти технікою виразного читання, глибоко усвідоми­ти його критерії і застосовувати їх на практиці.

Хоч до мовчазного читання учні готуються в час ро­боти над букварем, на уроках читання можна відвести певний час для вироблення сталих навичок мовчазного читання, якщо в цьому є потреба. Подальша робота над виробленням навичок мовчазного читання здійснюється поетапно. Перший етап — мовчазне читання уже прочи­таних вголос творів, поглиблене осмислення прочитано­го: відповіді на запитання, добір речень для ілюстрацій до характеристики персонажів, визначення головної дум­ки твору та ін. За ним іде етап читання про себе без попереднього голосного читання, але після підготовчої ро­боти. По закінченні мовчазного читання рекомендується прочитати текст вголос і піддати його більш детальному розбору. Пропонуючи мовчазне читання, слід визначати час для опрацювання матеріалу. Це активізує роботу уч­нів і привчає їх до швидкого читання.

Коли учні набудуть навичок мовчазного прочитуван­ня і розуміння тексту, читання про себе можна не супро­воджувати голосним читанням, а вводити його в урок для ознайомлення з текстом твору. Це значить, що після під­готовчої роботи до сприймання змісту твору: розповіді про історичні умови, у яких відбуваються події, тощо — вчитель пропонує прочитати про себе твір, після чого одразу Ж переходить до його аналізу. Це, однак, не оз­начає, що, навчившись мовчазному читанню, учні пов­ністю переходять до цього виду ознайомлення з новим твором. Читання вголос і в 3, і в 4 класах як вид роботи не виключається. Обидва види читання застосовуються паралельно, їх можна чергувати залежно від теми тво­ру, жанру, завдань, які розв'язує вчитель на конкретно­му уроці. Емоційно насичені твори доцільно прочитувати вголос. Мабуть, є рація читати вголос твори, побудовані на діалогах.

Однак який би вид читання класовод не застосовував, він повинен прагнути до того, щоб читання було осмис­леним. Щоб упевнитись у тому, що учні усвідомлюють го­лосно чи мовчазно прочитаний твір, необхідний контроль. При голосному читанні перевірка розуміння прочитано­го здійснюється і в процесі, і по його завершенні. Мов­чазне ж читання контролюється усним опитуванням лише після того, як учні ознайомляться з текстом твору. Пе­ревіряючи ступінь розуміння змісту прочитаного, слід ураховувати — проводилась попередня підготовка, чи ні, одержували учні завдання перед мовчазним прочитуван­ням тексту, чи ніяких завдань учитель не давав. Тим ча­сом таку роботу він міг провести. Методика, наприклад, рекомендує перед мовчазним читанням давати учням різного типу завдання: готувати себе до переказу, бути готовим до вибіркового голосного читання, підготуватись до відповідей на запитання; після ознайомлення поділи­ти оповідання на частини, дати заголовок кожній з них; дібрати малюнки до прочитаного чи пояснити заголовок твору.

Різні завдання потребують і різних форм контролю прочитаного. Певна річ, що характер завдань і кон­трольних моментів, застосовуваних після мовчазного читання, залежить від ступеня оволодіння учнями тех­нікою читання, уміння сприймати і засвоювати зміст чи­таного, культури мовлення дітей. Це

враховує вчитель у визначенні мети кожного уроку, досягнення якої повин­но сприяти поступовому оволодінню вимогами, які ста­вить програма з читання.