• Робота в парах. Вправа 183

• Гра «Злови прийменник»

• Бабуся-Зима, накрила землю, на ковзанах і санчатах, хороший настрій.

• 4 Гр. Утворіть слова антоніми, виділіть префікси.

• Прилітають –

• виходять-

• закривають-

• злітаються-

• припливе

• - Звіт груп.

• V. Підсумок уроку. Всі ви плідно попрацювали на уроці. Чи досягли витого,що очікували.

• VI. Д/з впр.184 

3.питання

Найважливішим і найскладнішим для засвоєння під час опрацюван­ня речення є поняття «основа ре­чення» — його головні члени (підмет і присудок). Процес за­своєння цих понять тривалий ітому потребує пильної уваги. Як і під час засвоєння будь-яких граматичних понять, учням треба абстрагуватись від конкретного, усвідомити узагальнюючий характер понять «підмет» і «присудок» як граматичної основи речення. Тому потрібне поетапне засвоєння цих понять. На першому ета­пі (1—2 класи) формується уявлення про центр речення. На цьому етапі, як уже зазначалось, здійснюється смис­ловий аналіз речення, який дозволяє визначити, про кого або про що говориться (повідомляється чи запитується) в реченні і що говориться про передане повідомлення. От­же, спочатку застосовуються смислові запитання. В міру ознайомлення з частинами мови (іменником і дієсловом) уч­ні вчаться ставити і граматичні питання — хто? що? що робить? що зробить? Таким чином, ознайомлення з основою речення відбувається практично, без опрацювання елементів теорії.На другому етапі, який збігається з навчанням у 3 кла­сі, відбувається засвоєння граматичних понять — «основа речення», «члени речення», «головні члени» — «підмет» і «присудок» — у процесі вивчення елементів теорії. Учніповинні засвоїти, що слова, які відповідають на певні пи­тання, є членами речення. Член речення, який вказує, про кого або про що говориться у реченні, і відповідає на питан­ня хто? що?, називається підметом, а член речення, який вказує, що говориться про підмет, і відповідає на питання що робити?, називається присудком. Підмет і присудок є головними членами речення, його основою.Щоб з самого початку сформувати в учнів правильні уяв­лення про головні члени речення, уникнути ототожнюван­ня підмета з іменником, а присудка з дієсловом, третьо­класників ознайомлюють і з іншими, але доступними для їхнього розуміння, способами вираження головних членів. Найчастіше вживаними і найдоступнішими для учнів є під­мети, виражені особовими займенниками, а присудки — іменниками і прикметниками. Під час аналізу речень (на­приклад: Я вчуся у третьому класі. Мій друг теж третьо­класник. Він щирий) учні дізнаються, що присудок може від­повідати і на питання хто він такий?(третьокласник), який він є?(щирий). Такі речення варто аналізувати лише під керівництвом учителя, а для самостійного аналі­зу слід пропонувати речення, в яких присудок виражений особовими формами дієслова.Дуже важливо навчити учнів правильно ставити питан­ня до присудків, виражених різними особовими, часовими, видовими формами дієслова. Зіставлення форм дієслова-присудка і запитань допоможе дітям зрозуміти, як пов'я­зується підмет з присудком.

Учні мають засвоїти, що підмет і присудок є рівноправ­ними членами, тому аналіз речення можна починати як від підмета постановкою питання до присудка, так і від при­судка постановкою питання до підмета. Встановлення двостороннього зв'язку між головними членами допоможе пра­вильно визначити граматичну основу речення, особливо в тих випадках, коли у реченні є кілька іменників. Так, у ре­ченні типу У бібліотеці діти читають цікаві книжки про рідний край визначається насамперед присудок(читають), а потім з'ясовується, хто або що може виконувати цю дію(читають (х т о?)діти). Питання до присудка переконає учнів, що вони правильно визначити основу речення(діти (що роблять?)читають), бо інші іменники(книжки, край) виконувати цю дію не можуть.У 3 класі учні дізнаються, що в реченні, крім головних, є другорядні члени (без поділу на види), які вказують на найрізноманітніші ознаки предметів, обставини дії, а то­му дуже важливі для розкриття думки. Щоб діти перекона­лися в цьому, потрібно порівнювати непоширені і пошире­ні речення (Прийшла весна. —Вже прийшла до нас довго­ждана квітуча весна), вказуючи на переваги останніх, бо вони несуть більше інформації, є образними, емоційними.Щоб в учнів сформувалися стійкі знання, потрібно здо­буті теоретичні відомості постійно закріплювати під час виконання різноманітних тренувальних вправ як аналі­тичних, так і синтетичних.У 4 класі учні не одержують нових знань про головні і другорядні члени, однак повинні систематично повторю­вати і закріплювати вивчене у 3 класі, застосовувати набуті знання на практиці.

4 питання

Читання в початковій школі – один з видів мовленнєвої та пізнавальної діяльності учнів, що активно впливає на мовний, естетичний, морально-етичний розвиток дитини. Його основна мета – розвиток дитячої особистості засобами читацької діяльності, формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентностей. Слід зауважити, що читацька компетентність учня стає основою його здатності до вивчення будь-якого навчального курсу. Широкий спектр жанрової літературної тематики дає можливість підготувати учня не лише до вивчення курсу літератури в основній школі, а й до системного вивчення таких предметів, як історія, етика, географія тощо.

Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти України в XXI століття (2001 р.) головним завданням сучасної національної школи є формування особистості з глибоко усвідомленою патріотичною і громадянською позицією, системою наукових знань про людину, природу й суспільство, з високорозвиненим почуттям національної та власної гідності, що є носієм національних та на їх основі загальнолюдських цінностей, готової після закінчення навчання присвятити своє життя і працю на здобуття добробуту народу України. [53, С.73]

Читання високохудожніх творів, насичених правильними ідеями і думками збуджуватимуть у читача ті риси особистості, які близько відносяться до творчості і самостійності – емоційну пам’ять, уяву, різноманітні почуття аналіз, синтез, вміння бачити твір в цілому, його зміст, і в світі цієї цілісності оцінити і зрозуміти деталі; зуміти все досконало оцінити, проаналізувати, вміти оцінити і контролювати весь процес прочитання. Читання як і будь-який інший творчий процес, торкається всієї особистості людини. [12, С. 75-78]

Розвиваючись, молодший школяр повинен спрямовувати якості морального і розумового виховання, засвоювати навчальний матеріал, передбачений програмою але ще вчитель повинен спонукати кожного з учнів до самоосвіти, читати художню літературу, вчити вірші, які винесені поза програмою. Працюючи з художньою літературою, учневі початкової школи необхідно навчитись логічно мислити, що забезпечуватиме правильне оволодіння книгою, як засобом розумового розвитку. Говорячи про особливості мислення дітей, Г.О.Люблінська вказує, що за своєю суттю воно практичне, але це зовсім не означає, що дитина не розуміє логіку відношень між явищами і об'єктами дійсності. [8, С. 85] Логічне мислення, будучи вищою мірою інтелектуальної діяльності дитини проходить тривалий шлях розвитку.

Формування особистості маленького читача через родинний і власний досвід, через розкриття і аналіз почуттів, які виникають під час читання літературного твору, через особисту творчість дитини і виявлення існування «вічних» питань, на які немає однозначної відповіді, складає основу педагогічної технології, закладеної у підручнику. Сучасна освіта – це вже не лише процес засвоєння знань.

Курс “Літературне читання” – органічна складова освітньої галузі “Мови і літератури”. Його основною метою є розвиток дитячої особистості засобами читацької діяльності, формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентностей, ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення курсу літератури в основній школі. [40, С. 18-26]

Читацька компетентність є особистісно-діяльнісним інтегрованим результатом взаємодії знань, умінь, навичок та ціннісних ставлень учнів, що набувається у процесі реалізації усіх змістових ліній предмета «Читання».

Навчальний предмет “Літературне читання” – багатофункціональний. Уміння і навички – складова читацької компетентності, які формуються на уроках літературного читання, мають не лише предметний, а й загальнонавчальний характер, є засобом вивчення практично всіх навчальних предметів, забезпечують їх подальше засвоєння у наступних ланках загальноосвітньої школи. [53, с. 392]

Основою структурування програми є змістові лінії Державного стандарту з читання: Коло читання. Формування й розвиток навички читання. Літературознавча пропедевтика. Досвід читацької діяльності. Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією. Розвиток літературно-творчої діяльності учнів на основі прочитаного.

Змістова лінія «Коло читання» охоплює твори різних родів і жанрів для дітей цього віку з кращих надбань української і зарубіжної літератури.

Твори усної народної творчості – малі фольклорні форми: загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, ігровий фольклор казки, легенди, міфи. Літературні казки українських та зарубіжних авторів. Твори українських і зарубіжних письменників-класиків, які ввійшли в коло дитячого читання.

За жанрово-родовими формами – це епічні твори: оповідання, байки, повісті, повісті-казки ліричні: твори різного змісту і форми драматичні: п’єси для дітей. [46, С. 156]

Змістова лінія «Літературознавча пропедевтика». Передбачає ознайомлення школярів (на початковому рівні, практично) з окремими літературознавчими поняттями, необхідними їм під час аналізу та інтерпретації твору. В учнів формуються найпростіші уявлення про сюжет і композицію твору (без уживання термінів), про художній образ-персонаж в епічному творі та художній образ – у ліричному, про деякі особливості жанрів художніх творів, засоби художньої виразності, авторську позицію (ставлення автора до зображуваних подій, до персонажів), тему та основну думку твору.

Змістова лінія «Досвід читацької діяльності (опрацювання текстів різних видів: художніх, науково-художніх)». У цій змістовій лінії взаємозв’язано реалізуються засоби літературознавчої пропедевтики, смисловий і структурний аналіз творів, навчання учнів виразності читання, висловлюванню особистого емоційно-оцінного ставлення до змісту прочитаного. Особливості опрацювання художнього твору. Усвідомлення жанрових особливостей творів. Під час навчання молодші школярі ознайомлюються з різними жанрами творів художньої літератури і фольклору, оволодівають практичними уміннями впізнавати, розрізнювати та називати окремі літературні жанри: казка (народна і літературна), оповідання, повість, вірш, байка, малі фольклорні форми (загадка, прислів’я). Учні 2-х класів ознайомлюються з найпростішими жанровими особливостями казки на матеріалі казок про тварин, оскільки вони є найпростішими і найдоступнішими для сприймання і розуміння порівняно з іншими видами. Героїко-фантастичні казки, які мають складнішу будову, більші за обсягом, складаються з багатьох епізодів, відзначаються особливою вигадливістю, містять потужний фантастичний елемент, доцільно починати вивчати з 3 класу. Лірична поезія є доступнішою учням 4-х класів. [40, С. 18-26]

Смисловий і структурний аналіз твору. Основне завдання смислового і структурного аналізу художнього тексту – це сприймання художнього образу, усвідомлення ідеї твору.

Засоби художньої виразності, емоційно-оцінне ставлення до змісту прочитаного (прослуханого) твору. Під керівництвом учителя молодші школярі навчаються помічати особливості авторського вибору слів, засобів вираження емоцій, почуттів, ставлення до зображуваних подій, героїв.

Робота з науково-художніми творам. Науково-художній твір – це різновид дитячої пізнавальної літератури. За жанровою та тематичною різноманітністю – це оповідання, пізнавальні казки, повісті про явища природи, історичні події, техніку, географію.

Змістова лінія «Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією» Передбачає роботу з дитячою книжкою, роботи з інформацією у 2-4 класах для розширення кола дитячого читання, формування читацької самостійності учнів, сприяння розвитку інформаційної культури молодших школярів. [14, С. 22-23]

Змістова лінія «Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного». Молодші школярі беруть участь у посильній творчій діяльності, яка організовується вчителем на уроках класного і позакласного читання і в позаурочний час. Для стимулювання творчих здібностей використовуються такі види завдань: словесне малювання, графічне

В-7

1 питання

«Буквар» значною мірою орієнтований на дітей, які тільки починають учитися читати, що проявляється в доборі та розташуванні матеріалу, зокрема й у по­рядку вивчення букв. Однак за сучасних умов, коли часто в одному класі навчаються діти з різними рівнями дошкільної підготовки, залишається актуальною про­блема здійснення диференційованого підходу до учнів. Тому «Буквар» створює умови, по-перше, для успіш­ного зростання учнів, які мають різні рівні дошкільної читацької підготовки, а по-друге, для організації на уроці диференційованої роботи з різними групами учнів. Багато компонентів сторінок підручника, навіть такі як стовпчики складів, передбачають активне за­лучення до роботи читаючих школярів. Це забезпечу­ється наявністю спеціальних завдань. Так, один і той самий набір складів першокласники опрацьовують із різними установками: одні під керівництвом учителя освоюють механізм читання, а інші читають ці склади самостійно, утворюють із них слова тощо.Оскільки «Буквар» є першою навчальною книгою, в ньому запропоновано систему завдань (у графічній, а пізніше в словесній формі), яка послідовно вчить шестирічного першокласника працювати з першим підручником, формує ключову компетентність уміння вчитися. Поступово засвоюючи систему умовних по­значень, дитина набуває перший досвід самостійної роботи з навчальною книгою. З часом учень зрозуміє, що в «Букварі» є не тільки малюнки, які можна роз­глядати, слова, речення, тексти, які потрібно читати, — в ньому є ще й завдання, які треба виконувати.Теоретичною основою навчання грамоти є традицій­ний звуковий аналітико-синтетичний принцип в його су­часній інтерпретації. У навчальному процесі цей прин­цип реалізується через графічну дію, яка має складну фонемно-буквену природу і реалізується через звуко­вий аналіз вимовлюваних і сприйнятих на слух слів; перекодування їх звукової форми в графічну (в процесі письма) і навпаки (у процесі читання), а також розу­міння значення відтворених мовних одиниць — слів, сполучень слів, речень і тексту. Оволодіння графічною дією у процесі навчання грамоти — найважливіше за­вдання навчання першокласників, оскільки на основі цієї дії в учнів формуються навички читання і письма, без яких неможливе подальше повноцінне навчання.Основним методом, за яким сучасні шестирічні першокласники опановують грамоту, є звуковий аналі­тико-синтетичний.Провідний принцип цього методу — «від звука до букви». Реалізація зазначеного прин­ципу досягається наявністю в підручнику добукварного, букварного і післябукварного періодів, які реалізують відповідні програмові вимоги.На добукварний період (підготовчий) у «Букварі» відведено сторінки 3—21, які опрацьовуються про­тягом 14 уроків.У добукварний період навчання грамоти ставляться такі завдання:•   розвивати усне мовлення першокласників (умін­ня слухати й розуміти усне мовлення, говорити);•   сформувати початкові уявлення про речення, слово, звуки мовлення, голосні й приголосні звуки, тверді та м'які приголосні, склад, наголос;•   навчити дітей виокремлювати речення з мовного потоку, аналізувати їх за кількістю слів та будувати графічні моделі речень;•   аналізувати слова за їх звуковою та складовою будовою — створювати звуко-складові моделі слів;•   добирати речення і слова, які б відповідали за­даним моделям.Зазначимо, що добукварний період необхідний і для успішної адаптації дітей до школи. Саме підготовчий період забезпечує реалізацію принципу наступності: допомагає першокласнику безболісно перейти від до­шкільного дитинства (ігрової діяльності) до діяльності нового виду і форми — навчальної.Кольорові предметні малюнки у «Букварі» дають можливість навчати дітей аналізувати предмети за формою, розміром, кольором, добирати до них слова-ознаки, складати речення і коротенькі описи.На багатьох розворотах «Букваря» подається матері­ал для словниково-логічних вправ. Так, у добукварній частині вчитель має змогу дати учням уявлення про такі родові назви: іграшки (с. 18), шкільні меблі (с. 8), овочі та фрукти (с. 10—11), свійські тварини (с. 14), мешканці лісу (с. 15) тощо. Перелічені родові назви дають учителеві можливість вийти за межі видових назв предметів, зображених на сторінках «Букваря», доповнити їх іншими предметними малюнками, те­матичними таблицями, натуральними предметами.За сюжетними малюнками учні складають окремі речення, які можна поєднувати у невеликі зв'язні розповіді. Ширші можливості для розвитку в дітей зв'язного мовлення дають ілюстрації до казок та серії сюжетних малюнків (наприклад на с. 8, 9, 21).Далі навчаємо першокласників поділяти слова на склади і будувати складові моделі (с. 14—16).Одночасно з поділом слів на склади ознайомлю­ємо дітей із наголосом. Наголошений склад з-поміж ненаголошених виділяється силою наголосу. Тому, щоб наголошений склад краще було чути на фоні не­наголошених, треба вимовляти слово природно, виді­ляючи голосом наголошений склад, і в жодному разі не «розтягувати» склади.Школярів навчають визначати в словах наголос, виділяючи наголошений звук (склад) не тільки си­лою голосу, а й висотою тону. Наголошений склад досить виразно виділяється з-поміж ненаголошених, якщо слово вимовити з питальною інтонацією.(Ме­тодику навчання першокласників визначати в словах наголос детально розкрито в посібнику для вчителя М.С.Вашуленка «Навчання грамоти в 1 класі» (К.: Освіта, 2012).Перед тим як ознайомлювати учнів з предметом власне читання — з буквами, треба ввести їх у світ звукової матерії живої мови. Вони мають навчитися слухати звукове мовлення, чути в ньому не тільки окремі речення, слова, а й звуки, з яких складаються ці слова, впізнавати на слух окремі звуки в інших словах, правильно вимовляти почуті звуки, виділяти їх зі слів у різних позиціях — на початку, в середині і в кінці сло­ва — тобто здійснювати елементарний звуковий аналіз мовлених слів. Цей аналіз полягає в умінні послідовно назвати в почутих спочатку коротких односкладових словах (сад, рак, ліс), пізніше у двоскладових (мама, тато, літо) ланцюжок звуків. Опанувавши це вміння, дитина пізніше, під час графічного відтворення слова (письма), не пропустить у ньому жодного звука, позна­чаючи їх відповідними буквами. А в процесі читання кожен звук, позначений графічно, буквою, вона буде вимовляти в комплексі, синтезуючи, поєднуючи їх у склади, відповідно до правил, встановлених у мові. Звідси і метод навчання грамоти — звуковий аналітико-синтетичний.Протягом букварного періоду першокласники оволо­дівають початковими вміннями читати за «Букварем». Крім цього, продовжується робота з розвитку усного мовлення.Завдання букварного періоду: забезпечити загальний розвиток дитини, її емоційної та почуттєвої сфери; створити передумови для засвоєння способів позна­чення фонем буквами; формувати навички читання; виховувати почуття любові до рідного слова, своєї мови, культури, до рідного краю. А також зберегти і постійно підтримувати бажання вчитися в усіх учнів.Для розв'язання цих завдань у «Букварі» подано такі тексти і систему вправ, які стимулюють дітей до пошуку та відкриттів, підтримують постійний інте­рес до навчання. Ігрові та цікаві вправи, які вписані в різні комунікативно-мовні ситуації, підібрано від­повідно до рівня розвитку пізнавальних інтересів, вікових, фізіологічних і психологічних особливостей шестирічних учнів.Методологічною основою нового «Букваря» є системно-діяльнісний підхід. Це виявляється в тому, що у підручнику з навчання грамоти запропоновано систему, завдань, спрямовану на залучення дітей до діяльності. А це дає можливість вибудовувати навчальний процес як двосторонній: навчання як засіб формування ком­петентностей і особистісних якостей дитини; навчання як мета — набуття знань відповідно до державних вимог щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів (сформованість компетентностей). Особливу увагу в «Букварі» приділено формуванню духовно-моральних цінностей, ознайомленню з традиціями і звичаями українського народу. Підручник містить завдання для самостійної, парної та групової роботи.Букварному періоду в «Букварі» відведено сторін­ки 22—141, робота над якими здійснюється протягом 76 уроків.«Буквар» пропонує достатню кількість синте­тичних вправ, завдань, зокрема в цікавій, логічно навантаженій формі, які слугують підготовкою до свідомого читання учнями слів, словосполу­чень, речень, текстів спочатку складами, з по­ступовим переходом до читання цілими словами. Уже на початку букварного періоду учням до­водиться паралельно, впереміжку читати склади і слова з твердими і м'якими приголосними звуками, що сприяє саме усвідомленому і злитому прочитуван­ню вперше незнайомих до цього, але зрозумілих слів.