Верхня палата може бути:

• Слабкою – коли вона у стані відкласти прийняття рішення нижньої палати, але не в стані перешкодити йому, оскільки її вето може бути преоделено нижньою палатою (Великобританія, Польща);

• Сильною – коли без її згоди закон прийняти бути не може (Італія, США, Швейцарія – 1999р.).

Палати парламенту неодинакові за своєю чисельністю. Конституція може фіксувати точну кількість членів палат ( у нижній палаті Польщі – 460 депутатів, Італії – 630, Японії – 500). Зазвичай нижня палата більш чисельніша аніж верхня. Однак, наприклад у Великобританії до 1999р., було: у верхній (Палата лордів) – 1200 перов, а у нижній (Палаті общин) – 659.

Внутрішня побудова парламенту і його палат:

1. Керівник - Голова (Спікер) чи колегіальний орган (бюро в Іспанії, організаційний комітет в Чехії, презідіум сесії в КНР).

2. Партійні фракції.

3. Комітети і комісії.

4. Бюро палати, ради палати чи ради старійшин (Італія – конференція палати) – вирішують організаційні питання.

5. Квестори – обираються з числа молодих депутатів: підримують порядок у залі засідань, в кулуарах, буфеті, здійснюють підрахунок голосів при відкритому голосуванні.

Важливу роль в діяльності парламентів відіграють його керівні органи.

В нижніх палатах та однопалатних парламентах вони обираються депутатами, як правило на першій сесії на весь строк повноважень парламенту.

Як правило за традицією голову нижньої палати називають спікером. Крім нього депутати можуть обирати одного чи двох віце-спікерів, секретарів, які редагують та підписують протоколи засідань, а в деяких країнах (Франція, Італія, Бельгія) обирають ще й квесторів, які займаються адміністративно-господарською діяльність в парламенті. На них покладені функції по догляду за приміщенням парламенту та іншими допоміжними приміщеннями (бібліотеками, спортивними залами), вони займаються видатками та підтриманням порядку в залі засідань.

Голова верхньої палати в деяких країнах обирається як і голова нижньої палати (Франція, Італія, Японія), а в деяких країнах цей пост займається за посадою. Наприклад, в США віце-президент стає керівником верхньої палати; в Великобританії Палатою Лордів керує Лорд-канцлер, член Кабінету міністрів, особа призначена на посаду Прем’єр-міністром, в Канаді спікер Сенату призначається на посаду указом генерал-губернатора, за рекомендацією Прем’єр-міністра.

Керівники палати в ряді країн можуть утворювати колегіальний орган. Так, в Німеччині президент палати і два секретаря утворюють президію під час засідання Бундестагу.

Парламентські комісії чи комітети – це спеціальні органи, утворені з депутатів, головною ціллю яких є підготовча робота по створенню і оцінці законопроектів, контроль за виконанням законів чи за діяльності виконавчої влади і т.д. Отже, законопроекти завжди попередньо обговорюються на засіданнях комісій, без їх висновку законопроект не може бути поставлений на голосування. Комісії мають право вносити поправки в законопроекти, повертати їх авторам для уточнення, на доопрацювання, призначати експертизи.