3.2. Види планування та контролю стану охорони праці
Функція планування має вирішальне значення в СУОП. Планування роботи з охорони праці поділяють на перспективне, поточне та оперативне.
Перспективне планування охоплює найбільш важливі, трудомісткі й довгострокові за терміном виконання заходи з охорони праці, виконання яких, зазвичай, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат із зазначенням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розроблення комплексного плану підприємства (на 3 – 5 років) щодо покращення стану охорони праці.
Поточне планування здійснюють на основі аналізу виробничої програми організації, наявних ресурсів, результатів паспортизації і (або) атестації фактичного стану умов праці, а також планів матеріально-технічного і фінансового забезпечення в період технічної підготовки виробництва. Воно полягає в розробці питань охорони праці в конструкторській, технологічній і організаційній проектній документації. Щорічні плани здійснення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці є додатками до Колективних угод.
Комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, попередження випадків виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій розробляють у конкретних організаціях з використанням «Спільних рекомендацій державних органів і профспілок про зміст розділу «Охорона праці» в Колективному договорі (угоді, трудовому договорі)».
Оперативне планування здійснюють на основі поточного – річного планування. При цьому враховують:
накази й інші розпоряджувальні документи організацій вищого рівня і контролюючих органів;
заходи, намічені до виконання на планований період за результатами оперативного контролю, аналізу матеріалів про виявлені небезпечні ситуації і виробничий травматизм, а також перевірок експлуатації машин, механізмів, устаткування, електроустановок і мереж;
рішення виробничих нарад, комісій з питань охорони праці підприємства;
пропозиції щодо поліпшення умов праці і побуту працюючих, ліквідації причин професійних захворювань;
інші питання, що вимагають оперативного розгляду і рішення.
Оперативне планування вирішення питань охорони праці полягає у визначенні методів і засобів забезпечення безпеки і нешкідливості праці, джерел і розмірів фінансування, термінів їх реалізації. Його здійснюють безпосередні керівники робіт, функціональних служб і структурних підрозділів.
Оперативні плани затверджують перші керівники організацій і підприємств, їх виконання контролює служба охорони праці і розглядають при проведенні оперативного контролю відповідного рівня (ступеня).
Плани робіт структурних підрозділів, головних спеціалістів і функціональних служб розробляють відповідно до функцій з охорони праці, що покладено на них.
Організація виконання планових заходів і робіт із забезпечення безпеки праці і функціонування СУОП полягає в чіткій регламентації обов’язків, порядку взаємодії, діяльності в цілому структурних підрозділів, функціональних служб, головних спеціалістів і окремих працівників організацій і підприємств. Організація виконання робіт проводиться відповідно до функціональних обов’язків робітників та службовців шляхом здійснення комплексу організаційних і технічних заходів, які розробляються на основі результатів аналізу проектної документації, інформації про виробничий травматизм, і виявленні у процесі оперативного й іншого видів контролю стану охорони праці небезпечних ситуацій.
Дійове управління охороною праці можна здійснювати тільки при наявності повної, своєчасної і точної інформації про стан охорони праці на об’єкті. Одержати таку інформацію, виявити можливі відхилення від норм та правил з охорони праці, перевірити додержання вимог законодавства про охорону праці та виконання відповідних планів, програм, приписів, прийнятих рішень можна тільки на підставі регулярного та об’єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш відповідальною і трудомісткою функцією процесу управління. Контроль за станом охорони праці на підприємстві може здійснюватись у таких формах (рис. 3.4).
|
Рис. 3.4. Форми контролю за станом охорони праці на підприємстві |
Відомчий контроль здійснюють посадові особи, повноважні представники та служби міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, а також асоціації, корпорації, концерну або іншого об’єднання підприємств.
Регіональний контроль здійснюють посадові особи, повноважні представники та служби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Громадський контроль здійснюють виборні органи та представники професійних спілок, інших громадських організацій.
Страховий контроль здійснюють страхові експерти з охорони праці Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Оперативний (повсякденний) контроль з боку керівників робіт і підрозділів, а також інших посадових осіб підприємства проводиться згідно із затвердженими посадовими обов’язками.
Служба охорони праці контролює виконання вимог з охорони праці у всіх структурних підрозділах та службах підприємства.
Громадський контроль здійснюють громадські інспектори з охорони праці або представники трудових колективів (якщо профспілкова організація на підприємстві не створювалася), а також комісією з питань охорони праці підприємства (за рішенням загальних зборів або конференції працівників підприємства).
Адміністративно-громадський трьохступеневий контроль проводять на трьох рівнях (ступенях).
На першому рівні контролю начальник виробничої дільниці (відділу) спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан охорони праці на виробничій дільниці (у відділі).
На другому рівні – начальник цеху (підрозділу) спільно з громадським інспектором та спеціалістами відповідних служб цеху (підрозділу) два рази на місяць (згідно із затвердженим графіком) перевіряють стан охорони праці в цеху (у підрозділі).
На третьому рівні контролю щомісячно (згідно із затвердженим графіком) комісія підприємства під головуванням керівника (головного інженера) перевіряє стан охорони праці в цілому на підприємстві. До складу комісії входять: керівник служби охорони праці, голова комісії з охорони праці (або представник профкому), керівник медичної служби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти підприємства. Результати роботи комісії фіксують у журналі трьохступеневого контролю і розглядають на нараді. За результатами наради видається наказ по підприємству.
Серед наведених форм контролю охорони праці на підприємстві найбільш дієвим є внутрішній контроль, який на відміну від зовнішнього проводять значно частіше та ретельніше.
Слід зазначити, що крім контролю за станом охорони праці на підприємстві здійснюється й державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці. Державний нагляд здійснюють:
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;
спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;
спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.