3) Значення травної системи у антенатальний період

У ембріогенезі основні структурні елементи травної системи формуються рано, наприклад, у людини вже до 3-4 місяця внутрішньоутробного життя. Джерелом живлення плоду при цьому є речовини, що надходять через плаценту з крові матері. Вони розщеплюються травною системою матері та через кров доставляються до організму плода. У новонароджених органи травної системи не досягають ще своєї остаточної форми і розташування. Стравохід не має вигинів, сформованих звужень. Шлунок веретеноподібної форми і залягає майже вертикально, кишечник відносно короткий. З віком спостерігається опускання рухливих його відділів. Власне травлення плода може початися з 2-ої половини вагітності, коли клітини шлунка починають виробляти власні ферменти – пепсиноген та ліпазу. Плід може заковтувати амніотичну рідину, яка має жири, вуглеводи, мікроелементи, ферменти, амінокислоти і т.д.

Пороки органів травлення в антенатальному онтогенезі є досить частими і важливими, бо багато з них є несумісними з життям. Це найчастіше атрезії та стенози травного тракту. Патогенез цих пороків пов’язаний з порушенням утворення травної трубки в період з 4 до 8 тижня внутрішньоутробного розвитку, бо саме в цей період трубка закінчується сліпо з обох кінців. Також має значення і затримка ре каналізації травної трубки. На 8 тижні внутрішньоутробного розвитку ростучий епітелій повністю закриває просвіт кишкової трубки. При формуванні слизової оболонки відбувається відновлення каналу. Атрезії та стенози часто спостерігають у стравоході, кишечнику, в області прямої кишки та анального отвору. Досить часто спостерігають пороки розвитку анального отвору. Буває також і роздвоєння кишечника, частіше його слизової оболонки. Вроджені пороки розвитку жовчних шляхів можуть заключатися в незвичайному їх положенні і розмірі жовчного міхура, утворення кісти, атрезії та стенозі жовчних протоків. В результаті атрезії виникає біліарний цироз печінки.

Отже, в антенатальному періоді всі складові елементи травної системи мають правильно сформуватися, щоб після народження дитина змогла харчуватись. В антенатальному періоді плід споживає речовини, що потрапляють з організму матері.

Білет №12

1. Формування і фізіологічна роль плаценти у внутрішньоутробному розвитку.

Плацента формується на 5-6 тижні після зачаття. Цей процес триває близько декількох тижнів. У людини плацента належить до гемохоріального типу – це значить, що хоріон зародка руйнує ендотелій судин і його ворсинки контактують (омиваються) з кров’ю матері напряму.

Плацента сполучає материнський організм з організмом плода і забезпечує обмін речовин між ними. Основними функціями її є:

• Газообмін – транспорт О₂ і виведення СО₂.

• Трофічна – поставка поживних речовин для плода.

• Видільна – виведення продуктів обміну організму плода.

• Захисна – гематоплацентарний барєр стримує материнську імунну реакцію на наявність чужорідного організму (плода). В той же час, в кінці терміну вагітності материнські Іg G здатні проходити через плаценту в кров плода, і забезпечують його специфічний імунітет декілька місяців після народження.

• Гормональна – плацента секретує багато біологічно активних речовин (хоріонічний гонадотропін, плацентарний лактоген, тестостерон, серотонін, пролактин, прогестерон та ін.), що регулюють різні аспекти розвитку плода, підготовки материнського організму до пологів на протязі всіх етапів вагітності.