2. Сучасні інструменти регулювання зовнішньої торгової діяльності та їх використання у світовій практиці

Збільшення кількості учасників міжнародних торговельно–економічних відносин, поява нових форм і методів торгівлі, її ускладнення та динамізація об'єктивно зумовили формування системи регулювання міжнародного обміну товарами та послугами, яка являє собою сукупність взаємопов'язаних принципів, норм, правил і процедур впливу на формування регіональних і товарних структур експорту та імпорту за допомогою політичних, економічних, фінансових, правових та адміністративних інструментів.

Об'єктивною основою міжнародної торгівлі є міжнародний поділ праці, тобто спеціалізація країн на виробництві певних товарів для задоволення потреб як світового ринку, так і реалізації національних, економічних, соціальних і політичних інтересів. В останні десятиріччя міжнародна спеціалізація зазнала суттєвих змін: її спричиненість суто природними перевагами замінилась зумовленістю ступенем техніко–технологічного розвитку країни, рівнем кваліфікації її робочої сили, сучасністю методів управління, стабільністю валютної системи тощо. Це призвело до інтенсивнішого розвитку предметної, подетальної і технологічної спеціалізації порівняно із загальною та галузевою. Наслідками стало залучення дедалі більшої кількості країн у міжнародну торгівлю та посилення залежності внутрішньої економіки різних країн від результативності зовнішньоторговельної діяльності. Зазначені процеси, в свою чергу, зумовили формування багаторівневої системи регулювання міжнародних торговельно–економічних відносин.

За місцем виникнення загальні інструменти регулювання міжнародної торгівлі поділяються на три основні групи: превентивне правове регулювання, прикордонне регулювання та заходи з обмеження продажу і споживання іноземних товарів. Валютно-кредит­не регулювання стосується всіх стадій здійснення експортно-імпорт­ної угоди. Така система діє конкретизовано: обмеження передбачаються в міжнародних угодах і національних правових нормах, імпортні обмеження зустрічають товар на кордоні і супроводжують його на всьому шляху до кінцевого споживача. Ці заходи обмежують конкурентоспроможність іноземних товарів на кожному з етапів імпортної угоди (домовленість — ввезення — платіж — продаж усередині країни — споживання). На будь-якому з цих етапів імпорт може бути об’єктом одночасного впливу кількох інструментів, тобто регулювання імпорту має кумулятивний ефект (рис 1.1).

Рис.1.1. Система інструментів державного регулювання зовнішньої торгівлі (за місцем застосування регулюючих заходів)

Джерело: Панфілова Т., Меркотан К. Теоретико-методологічні аспекти регулювання зовнішньої торгівлі // Зовнішня торгівля. — 1998. — № 2—3.

с.

Таблиця 1.1

Кумулятивний ефект дії інструментів регулювання зовнішньої торгівлі (на прикладі імпорту)

Етапи імпортної операції	Ввезення товару через митний кордон	Оплата імпортного товару	Продаж імпортного товару на внутрішньому ринку	Споживання кінцевим покупцем
Інструменти регулювання та їх дія	 Підвищення ціни імпортного товару за допомогою мит­них тарифів, імпортних податків, зборів  Пряме кількісне обмежен­ня імпорту	 Валютно-кредитні інструменти, які ускладнюють або погіршують умови розрахунків за товар, що постачається	 Внутрішні податки, які підвищують вартість імпортних товарів  Фінансові пільги і субсидії національним фірмам, котрі здешевлюють місцеві товари	 Адміністративні, техніч­ні та інші норми і стан­дарти, які об­межують використання імпортних товарів і сприяють збільшен­ню споживан­ня національних товарів

Джерело: Панфілова Т., Меркотан К. Теоретико-методологічні аспекти регулювання зовнішньої торгівлі // Зовнішня торгівля. — 1998. — № 2—3.

Незважаючи на багатоплановість заходів регулювання міжнародної торгівлі, вихідними є митно-тарифні інструменти. Це — найстаріший і колись єдиний метод протекціонізму, і сьогодні за ступенем впливу на імпорт, поширеністю і важливістю він посідає пріоритетні позиції.

У сучасній практиці державного регулювання зовнішньої торгівлі поряд з тарифними заходами досить широко застосовуються й інші, не пов'язані з митним оподаткуванням, інструменти зовнішньоторговельної політики, які дістали назву нетарифних.

В українському законодавстві немає чіткого визначення поняття нетарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Так, у ст. 7 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлюється лише, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції, а сам термін акту нетарифного регулювання не розкривається.

Лідерами у використанні нетарифних обмежень у міжнародній торгівлі є США, Японія та ЄС. Слід зазначити, що усталеного визначення нетарифних обмежень досі не існує. Міжнародні інститути та державні органи регулювання вкладають у це поняття різний зміст. Найбільшого поширення дістала класифікація, розроблена Секретаріатом ГАТТ. Вона об’єднує під терміном «нетарифні обмеження» п’ять основних груп заходів (табл. 1.2).

Таблиця 1.2