Лекція №10

Тема:ФІЗІОЛОГІЯ ТРАВЛЕННЯ.

 дисципліни Фізіологія

Спеціальність 5.12010102 Сестринська справа

План

1. Загальна характеристика травлення в ротовій порожнині:

2. Слиновиділення:

3. .Загальна характеристика травлення в шлунку:

4. Секреторна діяльність шлунка

5. Травлення в тонкій кишці

6. Травлення в товстій кишці

Зміст

Анатомо – фізіологічні особливості онтогенезу травної системи

Всі травні органи анатомічно і топографічно пов’язані між собою. Вони об’єднані загальною  торавною функцією і в цілому являють собою травну трубку, або травний тракт, який розпочинається ротовою щілиною і закінчується задньопрохідним – анальним отвором. По цій трубці рухається їжа, яка поступово піддається механічній обробці та дії траних соків. У середній ділянці травного тракту продукти травлення всмоктуються у кров та лімфу, у кінцевому відділі (товстій кишці) шлаки травлення формуються у калові маси, які через анальний отвір виводяться з організму.

 

Язик

- бере участь в перемішуванні їжі і пересуванні її із ротової порожнини в ротову частину глотки;

- є периферійним органом смаку;

- бере участь в акті ковтання і артикуляції мови.

Ротові залози поділяються на:

- малі слинні залози;

- великі слинні залози.

Малі слинні залози розташовані в слизовій оболонці ротової порожнини (tunica mucosa cavitatis oris).

Великих слинних залоз є три пари:

- привушна залоза;

- піднижньощелепна залоза;

- під’язикова залоза.

До малих слинних залоз належать: губні залози; щічні залози; кутні залози; піднебінні залози; язикові залози.

2.Слиновиділення:

а) функції слинних залоз, кількість, склад і властивості слини;

Кількість слини залежить від ступеня сухості їжі, її подрібнення, хімічного складу речовин, що потрапляють у рот, тощо. Під час сну виділяється близько 0,05 мл/хв слини, у стані спокою – 0,5 мл/хв, при максимальній секреції – близько 5 мл/хв. Протягом доби у людини виділяється 0,8–1,5 л слини.

Склад слини: органічні речовини – амілаза, ліпаза, лужна та кисла фосфатаза, лізоцим; неорганічні речовини: К⁺, Nа⁺,Са²⁺, Сl^-, НСО₃^-. Іонний склад залежить від швидкості секреції. рН змішаної слини коливається в межах 5,8 – 7,4.

в) роль слини в життєдіяльності людини;

Слина служить для змочування твердої їжі, розчинення речовин, що діють на смакові рецептори. Слина зволожує оболонку рота, формує та покриває слизом харчову грудку, сприяє ковтанню, розпочинає гідроліз вуглеводів (який продовжується у шлунку). Захисна функція слини полягає в тому, що вона містить бактерицидні речовини (лізоцим), здійснює санацію рота, частково нейтралізує шлункову кислотність, нейтралізує шлунковий сік, коли він потрапляє у стравохід. При годуванні немовляти слина забезпечує герметичність між губами і соском матері, без чого смоктання неможливе.

г) вплив вегетативних нервів на секреторну діяльність слинних залоз.

Регуляція секреторної функції слинних залоз відбувається рефлекторно. Розрізняють умовно-рефлекторні та безумовно-рефлекторні впливи. Умовно-рефлекторні реакції зумовлюються виглядом, запахом страви та іншими подразниками, пов'язаними з їжею. Безумовно-рефлекторні впливи розпочинаються з рецепторів язика та інших органів порожнини рота. Від них імпульси передаються через волокна трійчастого, лицьового, язикоглоткового і блукаючого нервів у центр слиновиділення в довгастому мозку, а звідти –волокнами VII та IX черепних нервів повертаються до слинних залоз (Мал.6.2). Це парасимпатична іннервація залоз Слинні залози іннервуються також симпатичними нервами. Вони починаються з бокових рогів верхніх (II–IV) грудних сегментів спинного мозку, а потім через верхній шийний симпатичний ганглій спрямовуються до слинних залоз. Кора великого мозку, гіпоталамус, лімбічна система регулюють слиновиділення через названі нерви. Відповідні умовні сигнали, емоції можуть загальмувати процес виділення слини.