Концептуально-методологічні засади аналізу державної політики та державного управління з перебудови галузі охорони здоров'я

4.1. Еволюція суспільних потреб

та перебудова галузі охорони здоров'я

в сучасних умовах

В останнє десятиріччя системи охорони здоров'я окремих країн переживають значні зміни, які відбуваються на фоні більш тісної со­ціальної та економічної взаємодії різних країн. Суть підходу до сус­пільного розвитку, який зароджується на початку XXI ст., полягає в необхідності розглядати доступ до охорони здоров'я та освіти в кон­тексті прав людини та права на участь у житті суспільства і сприяння його розвитку. У багатьох країнах створюється нова база для розвитку людини - ринок, громадянське суспільство, демократичні інститути.

У всьому світі системи охорони здоров'я перебувають у про­цесі значних трансформацій, пов'язаних з більш тісною взаємодією різних країн з економічних та соціальних проблем. Однак охорона здоров'я є відкритою системою, діяльність якої залежить не тільки від внутрішніх факторів, а ще більше від зовнішніх. Існує очевидний та тісний зв'язок між соціально-економічними процесами в сус­пільстві й системою охорони здоров'я. У цьому контексті дуже важ­ливою є політика держави в цій галузі. Так, у виконанні завдань сус­пільного розвитку оновленої європейської політики центральна роль відводиться саме сфері охорони здоров'я.

Нині відбуваються глобальні трансформаційні процеси, які охопили й охорону здоров'я. Можна констатувати, що за останнє де­сятиріччя глобалізація торкнулася кожної організації і позначилася на житті кожної людини. Глобалізація - це, передусім, більш тісна економічна інтеграція на міжнародному рівні. З одного боку, це озна­чає більш динамічне переміщення людських ресурсів, товарів, по­слуг, знань і капіталів між різними країнами, з другого - послаблення впливів національних урядів на розвиток суспільних інститутів і

діяльність виробників товарів та послуг. У зв'язку з глобалізацією виникає питання про роль держави в умовах, що змінюються.

Основні чинники, які зумовлюють еволюцію суспільних по­треб щодо охорони здоров'я в умовах глобальних трансформацій, можна згрупувати в категорії, охарактеризовані нижче.

Зростаючі очікування громадян Вимоги громадян багатьох країн до уряду в цілому і системи охорони здоров'я зокрема підви­щуються. Таке підвищення суспільних очікувань є одним з цілої низ­ки факторів, які впливають на зростання витрат на охорону здоров'я і є другим основним причинним фактором.

Більш високі суспільні очікування і збільшення вит рат на охоро­ну здоров'я характерні в періоди, коли державний бюджет виявляється обмеженим щодо можливостей оплати послуг з охорони здоров'я. Обмежені можливості покривати витрати мають навіть ті країни, де протягом багатьох років існували відносна злагода і процвітання, а не тільки ті, що розвиваються та які переживають політичну не­стабільність і економічний перехідний період. Ці обмежені можли­вості являють собою третю категорію згаданих сил .

Вплив та співвідношення вказаних трьох суперечливих сил є різними в окремих країнах світу. В одних випадках увага нації зосе­реджується на цьому питанні в результаті економічної кризи, в інших до серйозного перегляду ситуації призводять вимоги медичних пра­цівників про підвищення зарплати. Але якою б не була причина, основ­ним чинником, що стимулює реформування системи охорони здоро­в'я, є суспільно необхідні спроби уряду розв'язати протиріччя між тим, скільки він може витрачати на охорону здоров'я, і тим, в якому обсязі і якої якості послуги очікують громадяни.

Сучасне тлумачення терміна "галузь охорони здоров'я" в кон­тексті державного управління має широкий зміст і охоплює:

• всіх надавачів послуг охорони здоров'я - державних чи приват­ них, у рамках сучасної медицини чи традиційної, з ліцензією чи без неї, а також лікарів, медичних сестер, лікарні, клініки, апте­ ки, сільських медичних працівників, народних цілителів тощо;

• потоки Грошей, за рахунок яких фінансуються ці послуги, - офіційні і неофіційні, ті, що надходять від посередників чи без­ посередньо власні кошти громадян;

• діяльність тих, хто робить в охорону здоров'я спеціалізований внесок (медичні інститути і училища, а також виробники ліків і обладнання);

• фінансових посередників, органи планування і регулювання, які здійснюють контроль, фінансування і впливають на тих,¹ 'і' хто надає медичні послуги (міністерство охорони здоров'я,

суспільні і приватні страхові заклади, міністерства фінансів і

економіки, а також регулюючі органи).

Однак різкої межі між вказаними підсистемами охорони здоро­в'я не існує. Практичний аналіз системи охорони здоров'я має зосе­реджуватися на наслідках діяльності цієї системи для здоров'я грома­дян. Масштаб аналізу має бути досить широким, щоб включати всі сили і фактори, на які можуть впливати органи державного управління і місцевого самоврядування з метою поліпшення стану громадського здоров'я, включаючи якість життя, запровадження механізмів фінан­сового захисту громадян на випадок захворювання, підвищення ефек­тивності діяльності галузі та задоволення потреб громадян.

Таким чином, системи охорони здоров'я всіх країн змушені вра­ховувати протиріччя - між реальними витратами на охорону здоров'я та послугами, які б вона хотіла запропонувати на суспільному та інди­відуальному рівнях. Однак такі серйозні чинники, як збільшення вит­рат на охорону здоров'я, а отже, і потреба в їх стримуванні, зміна сус­пільних поглядів та очікувань громадян щодо охорони здоров'я і ме­дичного забезпечення та обмеженість ресурсів у галузі охорони здоро­в'я значно впливають на можливості перебудови галузі. Вплив вказа­них чинників здійснюється на фоні соціальних та інтелектуальних змін у межах самої системи охорони здоров'я, що вимагає досягнення сус­пільного консенсусу в підходах щодо її перебудови.