4 Урахування правових позицій єспл у ході тлумачення окремих кримінально-правових понять.

Конвенція та практика ЄСПЛ враховуються при тлумаченні окремих кримінально-правових понять. Існують випадки, коли в своїх рішеннях ЄСПЛ надає визначення загальним поняттям (наприклад, «майно», «житло», «кореспонденція», «рабство», «підневільний стан», «катування»), які, в свою чергу, повинні враховуватися під час кримінально-правової кваліфікації та вирішення інших кримінально-правових питань. ЄСПЛ оперує так званими автономними поняттями, зміст та об’єм яких визначається відповідно до мети Конвенції, які лише частково збігаються з розумінням аналогічних понять у національному праві держав-учасниць. Саме таким автономним поняттям ЄСПЛ надає перевагу. Тому якщо існують розбіжності в «національному» тлумаченні кримінально-правового поняття (легальному, судовому, доктринальному) та в інтерпретації ЄСПЛ, перевага повинна надаватися останньому розумінню. Відповідно постає питання про можливість прямого застосування автономних понять ЄСПЛ правозастосовними органами України. Для того, щоб уникнути таких колізій, вважаю за необхідне запропонувати таке правило. Якщо визначення понять збігаються у внутрішньодержавному законодавстві та рішеннях ЄСПЛ, то необхідно, насамперед, використовувати «національне» визначення відповідного поняття з обов’язковим посиланням на правову позицію ЄСПЛ. У випадку, якщо визначення понять у національному законодавстві та практиці ЄСПЛ не збігається, то при тлумаченні кримінально-правових понять необхідно віддавати перевагу автономному визначенню поняття, яке дається ЄСПЛ, оскільки наявність такого поняття свідчить про його неоднакове тлумачення в національному праві держав-учасниць Конвенції. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що він не пов’язаний кваліфікацією у національному праві держави. Також ЄСПЛ чітко визначає, які правові поняття підлягають автономному тлумаченню, і зазначає про це у своїх рішеннях. Це надає можливість державам забезпечити кожному, хто знаходиться під їх юрисдикцією, необхідний рівень гарантій прав та свобод людини. У випадку застосування тлумачення поняття, яке надається у внутрішньодержавному праві, відповідно сам ЄСПЛ обгрунтовує його використання та визнає пріорітет національного законодавства. Тому наявність автономних понять ЄСПЛ зобов’язує правозастосовні органи тлумачити відповідні поняття з врахуванням та у відповідності до автономного поняття ЄСПЛ.

До автономних понять, зокрема, належать: поняття «житло», яке закріплене у ст. 8 Конвенції та використовується у ст. 162, ч.3 ст. 185, 186, 187 КК; поняття «кореспонденція», яке закріплене у ст. 8 Конвенції та використовується у ст. 163 КК; поняття «майно», яке закріплене у ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції та використовується у ч.1 ст. 185, 186, 187, 189, 190, 191 та інших статтях КК; поняття «рабство» та «підневільний стан», які закріплені у ч.1 ст. 4 Конвенції та використовуються як альтернативні види експлуатації людини в примітці 1 до ст. 149 КК; поняття «катування», яке закріплене у ст. 3 Конвенції та використовується у ст. 127 КК та інші.

Поняття «житло». Проаналізувавши відповідні рішення, зокрема «Пантелеєнко проти України», «Смірнов проти Росії», «Чеппел проти Сполученого Королівства», «Ромен і Шміт проти Люксембургу», «Гіллоу проти Сполученого Королівства», можна зробити висновок, що у практиці ЄСПЛ поняття «житло» тлумачиться досить широко і включає не лише «домівку», а й інші об’єкти, які за законодавством України житлом не визнаються, а належать до іншого володіння особи. При цьому, при встановленні належності до житла тих чи інших об’єктів, ЄСПЛ враховує правові, соціальні, технічні умови розвитку кожної держави, а також її звичаї. Коло тих об’єктів, які ЄСПЛ відносить до житла, є досить широким, при цьому, воно щороку розширюється. У зв’язку з цим постає закономірне питання про те, чи всі об’єкти, які відносить до житла ЄСПЛ у своїх рішеннях, охоплюються поняттям «житло» у кримінальному праві України. Вважаємо, що власне житлом у кримінальному праві України потрібно розуміти ті приміщення, в яких людина постійно або тимчасово проживає. Всі інші об’єкти, які визнаються житлом у практиці ЄСПЛ доцільно відносити до іншого володіння особи або до іншого приміщення. Це не буде суперечити рішенням ЄСПЛ, оскільки використання законодавцем конструкцій «житло або інше володіння особи», «житло або інше приміщення» наочно демонструє, що й інше володіння особи, й інше приміщення повинні мати ознаки, спільні з житлом.

Поняття «кореспонденція». У практиці ЄСПЛ терміну «кореспонденція», яке використовується у ст. 8 Конвенції, надається розширювальне тлумачення. Деякі вчені, зокрема Е.А. Чефранова, вважають, що поняттю «кореспонденція» з часом буде надаватися все більш розширювальне тлумачення з огляду на розвиток комунікаційних технологій, які створюють принципово нові засоби комунікації. Це твердження повністю обґрунтоване, оскільки ЄСПЛ при тлумаченні поняття «кореспонденція» виходить насамперед з того, чи є той або інший пристрій засобом зв’язку. З врахуванням практики ЄСПЛ (Рішення ЄСПЛ «Класс проти ФРН», «Фокслі проти Сполученого Королівства», «Деміртепе проти Франції», «Крюслен проти Франції», «Михайлюк та Петров проти України») кореспонденція у ст.163 КК України визначається як відомості конфіденційного характеру, які охороняються нормативно-правовими актами України та передаються між фізичними особами, а також між фізичними та юридичними особами публічного та приватного права шляхом використання будь-якого технічного способу передачі інформації.

Поняття «майно». Поняття «майно» у рішеннях ЄСПЛ включає не лише речі, а й увесь спектр нематеріальних об’єктів від інтелектуальної власності до права вимоги. Зокрема, рішення ЄСПЛ «Маркс проти Бельгії», «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Мелахер проти Австрії», «Бурдов проти Росії», «Беєлер проти Італії» та ін. Для кваліфікації того чи іншого об’єкта правовідносин як «майно» першою і основною є ознака «економічної цінності». Захист права на мирне володіння майном повинен поширюватися на всі оборотоздатні об’єкти, яким притаманні ознаки економічної цінності незалежно від їхньої матеріальної або нематеріальної природи. Другою ознакою є ознака реальності, оскільки майно повинно реально існувати, бути наявним.

Поняття «рабство» та «підневільний стан». Практика ЄСПЛ ( рішення "Сільяден проти Франції" від 26 липня 2005 року та ін.) забезпечує динамічне тлумачення конвенційних норм, тому вважаємо, що саме розвиток практики ЄСПЛ може забезпечувати якнайповніше тлумачення таких понять як рабство та підневільний стан. Для запобігання можливих порушень прав людини по ст. 4 Конвенції необхідно враховувати правові позиції ЄСПЛ та визначити, що такі поняття як рабство та підневільний стан, які використовуються як альтернативні види експлуатації людини в примітці 1 до ст. 149 КК України тлумачаться та застосовуються при кримінально-правовій кваліфікації з урахуванням та у відповідності до практики ЄСПЛ.

Поняття «катування». З часу набрання чинності КК України 2001 року поняття «катування», яке дається у диспозиції ст. 127 КК, змінювалось у 2005, 2008 та 2009 роках і на сьогодні відповідає практиці ЄСПЛ. Це пов’язано з тим, що практика ЄСПЛ щодо визначення поняття «катування» слугувала однією з підстав внесення цих змін. Оскільки ЄСПЛ дотримується погляду про постійне підвищення стандартів у сфері захисту прав людини та фундаментальних свобод, ймовірне розширення змісту поняття «катування», що призведе також до його уточнення в КК України.

У практиці ЄСПЛ простежується еволюційне тлумачення поняття катування. Наприклад, Європейська комісія з прав людини у 1969 році визначила, що катування – це нелюдське поводження, метою якого є одержати інформацію чи зізнання або здійснити покарання. Пізніше, у 1978 році, ЄСПЛ визначив катування як нелюдське поводження, що здійснюється умисно і призводить до дуже серйозних та тяжких страждань. Що ж до перспектив подальшого уточнення цього поняття, то ЄСПЛ в одному з рішень зазначив, що «… певні діяння, які раніше класифікувались як «нелюдське або таке, що принижує гідність поводження» як противага «катуванню», можуть класифікуватись інакше у майбутньому. Суд дотримується погляду, що постійне підвищення стандартів у сфері захисту прав людини та фундаментальних свобод, відповідно і невідворотно вимагає більшої рішучості при оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичного суспільства». З такого рішення випливає, що у перспективі ЄСПЛ може розширити поняття «катування» і це призведе до його уточнення в КК України.

Оціночні поняття. Оціночні поняття, які використовуються у чинному КК України, повинні мати свій стандарт тлумачення, що унеможливить визнання положень КК України такими, що не відповідають принципу правової визначеності закону. Стандарт тлумачення оціночного поняття може бути вироблений завдяки логічному та послідовному розкриттю веління законодавця, вираженого за допомогою такого роду нечітких понять, закріпленню усталеного в практиці розуміння такого поняття та однозначному і прогнозованому застосуванню правозастосовувачами. Така вимога послідовно випливає з практики ЄСПЛ, зокрема рішення ЄСПЛ «S.W. проти Сполученого Королівства», «Скоппола проти Італії», «Коккінакіс проти Греції», «Брумареску проти Румунії», «Гавенда проти Польщі».