3. Суб’єкти трудового права

Можливість бути суб'єктом трудового права обумовлена наявністю трудової правоздатності й трудової дієздатності.

У трудовому праві працівник володіє єдиною правосуб'єктністю і в повному обсязі —з досягненням 16-річного віку, а в окремих передбачених законом випадках—15 і 14-річного віку (ст. 188 КЗпП України).

Головним суб'єктом трудового права є працівники (робітни

ки й службовці), їх правовий статус переважно єдиний для всіх працівників, де б вони не працювали. Винятком є лише три ка

тегорії працівників: жінки, неповнолітні й працівники із зни

женою працездатністю (інваліди, пенсіонери, ветерани праці). Правовий статус останніх відображає підвищені гарантії права на працю, підвищений захист їх організму від шкідливих чин

ників, пов'язаних з виробництвом.

Важливим суб'єктом трудового права є власник або уповно

важений ним орган —роботодавці будь-якої форми власності, дозволеної чинним законодавством України.

Трудовий колектив як суб'єкт трудового права має реальний вплив на державних і колективних підприємствах. Його право

вий статус визначений спеціальним Законом України «Про по

рядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) від 3 березня 1998 року .Важлива роль у регулюванні трудових відносин належить також профспілкам як суб'єктам трудового права.

4. Трудові правовідносини

Правовідносини є основним поняттям правової науки. За усталеним визначенням, це суспільні відносини, врегульовані нормою права. Відповідно трудові правовідносини —це врегульовані трудовим законодавством трудові й тісно пов'язані з ними відносини працівників у галузі праці.

Ядром правовідносин у сфері трудового права є трудові правовідносини, що визначаються як добровільний правовий зв'язок працівника з роботодавцем (підприємством чи фізичною особою), за яким працівник зобов'язується здійснювати обумовлену трудову функцію, виконуючи правила

внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати винагороду за певний трудовий внесок і створювати умови праці відповідно до законодавства, колективного трудового договору.

До основних підстав виникнення трудових правовідносин

належать:

1)укладення трудового договору;

2)адміністративно-правовий акт (призначення на посаду, затвердження, розподіл молодих фахівців тощо);

3)факт обрання на відповідну посаду (за конкурсом, депута

том тощо);

4)факт погодження з відповідними особами.

5. Правова організація працевлаштування

Правове забезпечення залучення громадян України до сфери трудової діяльності здійснюється відповідною системою норм, до якихналежать Закон України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 р., Кодекс законівпро працю України, Положення про державну службу зайнятості від 24 червня 1991 р.

Безробітними Закон визнає працездатних громадян працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів

через відсутність належної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу й здатні приступити до праці.

Працевлаштування є передумовою такого явища, як зайнятість, і гарантією останнього. Це процес підшукування необхідної роботи, під-готовки до неї та влаштування на цю роботу. Розрізняють пр

ацевлаштування в широкому й вузькому розумінні. У широкому розумінні —це процес будь-якого влаштування на роботу, в тому числі й самостійного, і з допомогою служби зайнятості. У вузькому розумінні працевлаштування —це діяльність відповідних державних органів зі сприяння громадянам України у відшуканні потрібної роботи й улаштуванні на неї, включаючи процеси професійної підготовки, перепідготовки та ін.

Реальне піклування щодо поліпшення умов життя громадян у разі втрати ними роботи та безробіття держава реалізує шляхом встановлення соціальних гарантій та компенсацій, рівень яких залежить від можливостей країни на відповідному розвитку. Згідно із Зак

оном України «Про зайнятість населення» існують такі види гарантій:

1)допомоги з безробіття;

2)виплати стипендій на період підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації за направленням служби зайнятості;

3)особливі при вивільненні працівників з підприємств, установ, організацій (статті 492—494КЗпП України);

4)додаткова матеріальна допомога безробітним і членам їхніх сімей