7. Міжгрупові конфлікти

Саме поняття «міжгруповий конфлікт» передбачає, що конфліктний процес виникає у взаємодії між різними групами і здійснюватися він може з різних причин, у різних умовах, у різних формах, із різним ступенем напруженості. Фактично там, де має місце міжгрупова взаємодія, можуть виникати і, як правило, виникають міжгрупові конфлікти. Але міжгрупова взаємодія присутня у всіх сферах громадського життя - економічній, соціальній, політичній, духовній, у всіх соціальних інститутах і в більшості організацій, отже, конфлікти можуть виникати повсюдно.

Детермінація міжгрупових конфліктів багатогранніша і складніша, ніж детермінація внутрішньогрупових. Оскільки, у випадку міжгрупової ворожнечі притаманні будь-якій групі внутрішньогрупові конфлікти нібито нашаровуються на міжгрупову взаємодію, взаємно підсилюючи або навпаки, послаблюючи, один одного, істотно ускладнюючи тим самим загальну панораму суперечностей, суперництва, зіткнень між конфліктуючими групами або організаціями.

Якщо із загальної панорами причин, що призводять до міжгрупових конфліктів, виділити головні, то їхній можна об'єднати в три основні групи:

• об'єктивні умови взаємодії, що пов'язують або роз'єднують соціальні групи;

• внутрішньогрупові процеси, у тому числі конфліктні, що відбуваються у кожній із взаємодіючих груп;

• зміст і спрямованість міжгрупових взаємодій.

Різноманітні форми і прояви міжгрупових конфліктів можна звести до таких основних типів:

1. Суперництво - вид міжгрупової взаємодії, у якому соціальні групи (колективи підприємств, спортивні команди тощо), змагаючись один з одним, домагаючись однієї мети, прагнуть у чомусь перевершити суперника. Наприклад, основними суперниками радянських, а потім російських хокеїстів у боротьбі за світову першість виступають канадські, чеські, шведські, фінські, американські хокейні клуби.

2. Зіткнення - вид міжгрупової взаємодії, при якому групи-суперники прагнуть (або змушені) завдати відчутної, а іноді і згубної шкоди один одному. І. Гончаров у своєму відомому творі «Фрегат «Паллада» пише: «Зіткнення двох суден тягне за собою неминучу загибель одного з них».

3.Домінування (панування) - міжгрупова взаємодія, при якій одна група має суттєву перевагу в найважливішому, у силу чого панує над іншою в економічному, політичному, мовному і т.д. відношенні. В. Короленко так описував відповідну ситуацію щодо використання мови: «У перші роки мого дитинства в нашій родині польська мова панувала, але поряд із нею я чув ще дві: російську і малоруську».

4. Ухилення - вид взаємодії між групами, у процесі якого одна з них або обидві прагнуть відсторонитися, відійти, відсунутися від іншої, щоб уникнути зіткнення, удару, нападу і т.д. Наприклад, дії російських військ під час Вітчизняної війни 1812 р. до знаменитого Бородінської битви, а відступаючих французьких - після бою під Малоярославцем.

5. Уникнення - міійфупова взаємодія, при якій одна з конфліктуючих груп прагне відокремитися, відійти від іншої, уникнути зустрічі з нею, що тягне за собою неприємні, небажані наслідки. Так чинять групи контрабандистів, що уникають зустрічей із митниками, або браконьєрів, що прагнуть втекти від контролю органів рибнагляду.

6. Акомодація - такий вид міжгрупової взаємодії, в процесі якої одна група (як правило, та, що поступається в могутності, силі, багатстві іншій) прагне пристосуватися до тиску більш сильної соціальної групи.

7. Асиміляція - специфічний вид між групової динаміки, характерний тим, що одна група уподібнюється інший у будь-якому важливому відношенні, засвоюючи її істотні особливості, норми поведінки і т.д. Таким шляхом відбувається злиття одного народу або певної його частини з іншим шляхом засвоєння його мови, культури, звичаїв і т.д.

8. Придушення - вид міжгрупової взаємодії, прій якому одна з конфліктуючих груп отримує вирішальну перевагу, у силу чого виявляється спроможною насильно, часто за допомогою збройної сили покласти кінець існуванню ворожої групи, яскравим прикладом чого є придушення радянською владою, її каральними органами Кронштадського заколоту 1921р.

9. Переговори - специфічний вид міжгрупової динаміки, в ході якого групи-суперники, (частіше; їхні представники) обмінюються думками, зближують свої позиції і досягають угоди про способи врегулювання конфлікту шляхом взаємних поступок один одному.

10. Компроміс - міжгрупова взаємодія, що дозволяє дійти згоди між групами шляхом взаємних поступок один одному.

11. Згода - своєрідний вид міжгрупової динаміки, що дозволяє конфліктуючим групам прийти до взаємної домовленості, до угоди з певного важливого для них питання.

12. Співробітництво - вид міжгрупової взаємодії, при якому дружні або такі, що суперечать одна одній групи починають займатися спільною діяльністю у важливій для них сфері громадського життя.

Якби можливостей узгодження інтересів і позицій не існувало, то суспільство виявилося б у стані війни, що не припиняється, усіх проти усіх, про небезпеку чого попереджав ще Т.Гоббс у своєму знаменитому «Левіафані». У тому і справа, що при всіх розбіжностях, суперечностях, конфліктах у суспільному житті завжди існує можливість знаходження точок узгодження інтересів, прагнень, бажань, і це дуже важливо для правильного розуміння динаміки міжгрупових конфліктів. Звичайно, ніхто не вимагає відступати від принципів, але пошук шляхів і можливостей узгодження або хоча б зближення позицій конфліктуючих по якихось проблемах соціальних груп повинен вестися постійно, інакше не можна досягти стабільності й усталеності соціально-економічних і політичних процесів.

Соціально-психологічні дослідження, проведені В.С.Агєєвим і його співробітниками, показали, що існують три взаємозалежних феномена міжгрупової інтеграції:

«Групова аффіліація» полягає у використанні властивого будь-якій групі прагнення бути складовою частиною і відчувати свою приналежність до більш широкої соціальної спільності, унаслідок чого одна група є "підмножиною" іншої. Таке явище, характерне для різних соціальних груп - етнічних, релігійних, територіальних, професійних і т.д., слід набагато ширше використовувати для запобігання і вирішення можливих і вже існуючих міжгрупових конфліктів.

Наприклад, використання такого підходу в запобіганні виникненню міжнаціональних конфліктів, що характеризують особливості соціально-етнічної ідентифікації населення в прикордонних з Польщею районах України. В існуючій там ієрархії самоідентифікації на пріоритетному місці стоїть самоідентифікація особистості з людиною, тобто ідентифікація індивіда з родом людським (цю позицію відстоює більш 79% респондентів). Далі за ступенем зменшення значущості йде: ідентифікація себе з чоловіком або жінкою (27,7%), із християнином (католик, православний іт.гї.) - 19%, і тільки 4-те місце в цій спіралі самоідентифікації займає ототожнення себе з визначеною етнічною групою - українець, поляк, росіянин - 18,4%;

Таким чином, етнічна група в уявленні абсолютної більшості населення українсько-польського прикордоння є менш об'ємною соціальною спільністю, підмножиною іншої (вірніше сказати - інших) - більш широкої. А така соціально-психологічна реальність дозволяє ефективно впливати на процеси міжгрупової, у даному випадку міжетнічної і міжрелігійної, взаємодії з погляду запобігання міжгрупових конфліктів на етнонаціональному і релігійному ґрунті. Щоб перевести загальний напрямок інтеграційної стратегії міжгрупової взаємодії в площину практичних учинків, необхідно основний акцент робити на неінституціоналізованих формах співробітництва - використання особливостей менталітету українського народу з властивими йому толерантністю, терпимістю до інших, етнічними і релігійними звичаями, звичками, багатовіковою традицією співробітництва з різними етносами тощо.

"Групова відкритість" - тобто відкритість групи стосовно інших груп, що полягає в прагненні здійснити різні впливи й оцінки з боку деяких інших груп. Саме міра відкритості групи у міжгруповій взаємодії характеризує ступінь її соціальної контактності, ступінь включеності в соціальні процеси більш високого порядку. Скажімо, в умовах кризового розвитку пострадянського суспільства, у тому числі й в Україні, усе більш явним стає конфліктне протистояння між новим класом підприємців, що складається в нас, і більшістю іншого населення, життєвий рівень якого катастрофічно знижується.

Найбільш ефективним способом виходу з такого конфліктного протистояння може і повинне стати входження наших нових підприємницьких структур у міжнародне підприємницьке співтовариство, тобто в ідентичну соціальну групу більш широкого масштабу. Це - один із реальних шляхів формування не криміногенних, а легітимних, заснованих на добропорядності, чесності, високій працездатності, а головне - законності, підприємницьких груп у нашій країні і зниження тим самим гостроти їхнього конфліктного протистояння із широкими масами зубожілого населення. При реалізації такої стратегії останнє побачить у цих групах не шахраїв, лихварів, злодіїв, а людей, що працюють не тільки на своє благо, але і на благо народу, дають іншим людям нові робочі місця, можливості більш високих і стабільних заробітків, підвищення добробуту. Тим самим різко знизиться конфліктність нашого суспільства, зменшаться можливості виникнення міжгрупових конфліктів.

"Міжгрупова референтність". Референтність - потреба співвідносити себе, свої вчинки, їх оцінку зі значущістю інших, існує не тільки на міжособистісному, але і на міжгруповому рівні. Якщо мова йде про соціальну групу, то їй як специфічному цілому властива потреба в звертанні до значимої зовнішньої групи, що виступає або як носій певних цінностей і норм, або виконує роль "дзеркала", що відзеркалює дану групу і навколишній світ. Ця об'єктивно існуюча потреба реалізується у відповідних стратегіях міжгрупової взаємодії, у системах соціальних уявлень, що відносяться до "Ми" і "Вони".

Цей феномен також важливий як компонент управлінського впливу на міжгрупові конфлікти, якими вкрай перевантажене наше суспільство, що знаходиться в глибокій системній кризі, тому що зіставлення з тим, що ми називаємо "Вони", маючи на увазі західне суспільство з розвинутою ринковою економікою і демократичними тенденціями, як із референтною групою, дозволить ширше й ефективніше інституціоналізувати (тобто додати легітимний, законно зафіксований, демократичний характер) безліч міжгрупових конфліктів, які лихоманять суспільство перехідного типу, знизити їхню гостроту, тривалість, негативні деструктивні наслідки.