4. Управління власною поведінкою в конфлікті

У процесі управління міжособистісними конфліктами важливо враховувати їх причини і фактори, а також характер міжособистісних стосунків опонентів до конфлікту, їх взаємні симпатії та антипатії. Управління міжособистісними конфліктами можна розглядати у двох аспектах – внутрішньому і зовнішньому. Внутрішній аспект полягає в управлінні власною поведінкою в конфлікті та носить психологічний характер, а зовнішній – відображає діяльність із боку керівника чи іншого суб'єкта управління (лідера, посередника) щодо конкретного конфлікту. Внутрішній аспект насамперед стосується окремого індивіда, а зовнішній – певної організації.

Методи розв’язання особистісних конфліктів полягають в умінні правильно організувати свою власну поведінку і висловлювати свою думку, не спричиняючи при цьому психологічної захисної реакції з боку опонента. Конфлікти часто є джерелом роздратування, гніву та інших негативних емоцій. Тож перший напрямок управління поведінкою в конфлікті – управління емоційним станом, або техніки охолодження емоцій до себе та до іншої сторони. Наприклад, можна, за порадою Джині Грехем Скотт, спробувати інакше подивитися на ситуацію, яка викликала негативні емоції, запитати себе: „Яку науку я можу отримати з цієї ситуації, щоб бути готовим до зустрічі з аналогічними ситуаціями в майбутньому? Як мені набути впевненості в діях, якщо подібна ситуація повториться?”

Також Д. Скотт пропонує застосувати техніку візуалізації для зменшення власного роздратування (уявити супротивника нижчого зростом; уявити свій гнів як струмінь негативної енергії, який іде від вас у землю тощо) і техніку активного слухання для пом’якшення негативних емоцій іншої сторони та ліпшого її розуміння. У результаті конфлікт має бути перетворений на проблему, яку потрібно спокійно розв’язувати за допомогою логіки та інтуїції, з урахуванням інтересів сторін конфлікту. Якщо ж мета управління поведінкою в конфлікті –поразка іншої сторони, то контроль за власними емоціями, висловами, діями має ввести супротивника в оману, спокусити його ілюзорною вигодою та зрештою змусити його відмовитися від попередніх задумів і здійснити дії, які суттєво послаблять його позицію, зроблять її вразливою та небезпечною.

Важлива складова запобігання конфліктів – „навчання” людей правилам безконфліктної поведінки, дотримання яких зменшить ризик виникнення та поглиблення конфліктів із суб’єктивних причин. Вони такі:

– прагніть адекватно оцінити власну поведінку в конфліктній ситуації, уникайте упередженості в оцінці дій своїх опонентів;

– спробуйте оцінити ситуацію з позицій протилежної сторони, зрозуміти думку вашого опонента;

– уникайте звинувачень на адресу опонента, що може спровокувати включення психологічних механізмів захисту і потік звинувачень на вашу адресу;

– контролюйте свої емоції та закликайте протилежну сторону діяти аналогічно;

– спонукайте свого опонента до відкритого обговорення спірних питань, спільного розв’язання конфліктної ситуації;

– перевіряйте об’єктивність інформації, пов’язаної з предметом конфлікту, діями опонентів і своїми власними; враховуйте можливість перекручування інформації.