- •Міністерство освіти і науки україни миколаївський національний університет імені в.О. Сухомлинського
- •Гідробіологія
- •Лекція 2.1. Предмет I задачі гідробіології План
- •2.1.1 Місце гідробіології в системі біологічних наук
- •2.1.2 Методи гідробіології
- •2. 1.3 Завдання гідробіології і її значення
- •2.1.4 Розділи гідробіології
- •2.1.5 Напрямки гідробіології
- •2.1.7 Виникнення і розвиток гідробіології
- •2.1.6 Загальні принципи і поняття гідробіології
- •2.2.1.1 Хімічний склад і будова води.
- •2.2.1.2 Термічні особливості води
- •2.2.1.3 Густина води
- •2.2.1.4 В'язкість води
- •2.1.5 Рух води й водні маси
- •2.2 Фізико-хімічні властивості ґрунтів
- •2.2.2 Фізико-хімічні властивості ґрунтів
- •Питання для самостійного вивчення
- •2.3.2 Екологічна валентність
- •Екологічна валентність виду тим ширше, чим мінливіше його середовище.
- •2.3.3 Адаптації
- •2.3.4 Фактори середовища: основні поняття
- •2.3.5 Основні фактори водного середовища
- •2.4.2 Основні зони пелагіалі Світового океану
- •2.4.3 Внутрішні водойми
- •2.4.4 Річки й канали
- •2.4.5 Планктон
- •2.4.5.1 Розмірний склад планктону
- •2.4.5.2 Плавучість
- •2.4.6 Нейстон, пелагобентос і плейстон
- •4.6.1 Пелагобентос
- •2.4.6.2 Нейстон
- •2.4.6.3 Плейстон
- •2.4.7 Рух пелагобіонтів
- •2.4.7.1 Планктон
- •2.4.7.2 Нектон
- •2.4.8 Міграції
- •2.4.8.1 Вертикальні міграції
- •2.4.8.2 Горизонтальні міграції
- •2.4.9 Конвергенції при активному плаванні
- •2.5.2 Рух бентонтів
- •2.5.3 Міграції бентонтів
- •2.5.4 Населення бенталі морів і океанів
- •2.5.4.1 Кількісний і якісний розподіл бентосу
- •2.5.4.2 Перифітон
- •2.5.4.3 Інфауна, онфауна, епіфауна, нектобентос і пелагобентос
- •2.5.4.4 Псамон
- •2.5.5 Пристосування гідробіонтів для життя в бентосі й перифітоні
- •Лекція 6. Водно-сольовий обмін гідробіонтів
- •2.6.1 Класифікація природних вод за сольовим складом
- •2.6.1.1 Сольовий склад океанічних і морських вод
- •2.6.1.2 Сольовий склад континентальних вод
- •2.6.2 Водно-сольовий обмін, значення розчинених солей
- •2.6.3 Захист від обсихання й виживання у висохлому стані
- •2.6.3.1 Запобігання обсиханню
- •2.6.3.2 Зменшення вологовіддачі
- •2.6.3.3 Виживання у висохлому стані
- •2.6.4 Захист від осмотичного зневоднювання і обводнювання
- •2.6.4.1 Вибір осмотично сприятливого середовища
- •2.6.4.2 Осмоізоляція
- •2.6.4.3 Осморегуляція
- •2.6.5 Сольовий обмін і виживання в умовах різної солоності
- •2.6.5.1 Пасивний сольовий обмін
- •2.6.5.2 Активний сольовий обмін
- •2.6.5.3 Виживання в умовах різної солоності
- •2.6.6 Населення вод різної солоності
- •2.7.2 Адаптації гідробіонтів до газообміну
- •2. 7.3 Інтенсивність дихання
- •2.7.3.1 Інтенсивність газообміну у різних гідробіонтів
- •2.7.3.2 Залежність інтенсивності газообміну від зовнішніх умов
- •2.7.4 Газообмін як показник обміну речовин і енергії
- •2.7.5 Стійкість гідробіонтів до дефіциту кисню і заморні явища
- •2.8.2 Значення температури для гідробіонтів
- •2.8.3 Адаптивні механізми регуляції температури в різних типів гідробіонтів
- •2.8.4 Вплив температури на фізіологічні процеси гідробіонтів. Рівняння Ареніуса
- •2.8.5 Населення різних температурних зон Світового океану та континентальних водойм. Вплив температури на просторово-часовий розподіл гідробіонтів
- •2.9.2.1 Сигнальне значення світла
- •2.9.2.2 Сприйняття світла гідробіонтами
- •2.9.2.3 Світлові умови у воді
- •2.9.2.4 Колір води
- •2.9.3 Звук, електрика і магнетизм
- •2.9.4 Загальна характеристика екологічної ніші. Багатомірна ніша
- •2.9.5 Вплив сезонних явищ на життя гідробіонтів
- •3. Бібліографічний опис
2.4.7.2 Нектон
Найчастіше він проявляється у формі плавання, значно рідше спостерігаються стрибання і ковзання. Деякі пелагічні тварини, розганяючись у воді, вистрибують із неї і роблять плануючий політ у повітрі. Подібно куполу медуз, працюють щупальці, з натягнутою між ними перетинкою, у голотурії Pelagothuria і в головоногого молюска
Cirrothauma. Дуже своєрідно організований реактивний рух у ряду головоногих молюсків, яких часто називають «живими ракетами». Рух за рахунок згинання тіла характерний для більших мешканців пелагіалі, зокрема риб і ссавців. В одних випадках (п'явки, немертини) він відбувається у вертикальній площині, в інших – у горизонтальній (личинки комах, риби, змії, ссавці), у третіх – гвинтоподібно (деякі поліхети). При першому типі руху граничні швидкості виявляються найменшими.
Гвинтоподібне згинання тіла дозволяє досягати значно більших швидкостей. Можливе обертання тварин навколо поздовжньої осі, що гальмує рух уперед, попереджається зсувом витків тіла в напрямку, протилежному обертанню. Найбільші швидкості руху досягаються в гідробіонтів згинанням заднього відділу тіла в горизонтальній площині.
Наприклад, меч-риба здатна розвивати швидкість до 130 км/год. При плаванні залежність енерговитрат від маси тіла виражається в логарифмічній шкалі прямою, причому на ній розташовуються точки, що відповідають показникам для більшості риб, дельфінів.
Для багатьох нектонтів, зокрема риб, характерна уроджена реореакція – рух проти течії, що забезпечує тварині перебування в межах свого місцеперебування. Орієнтація (в основному зорова і дотикальна) відбувається по нерухомих орієнтирах. Гранична швидкість течії, що викликає реореакцію, у донних риб вище, ніж у пелагічних, критична (знос всупереч реореакції) – нижче; у риб зі швидкоплинних водойм критичні швидкості вище, ніж у представників того ж виду, що живуть в умовах меншої проточності.
До польоту здатні багато представників головоногих молюсків та риб. Кальмар Stenoteuthis bartrami, довжиною 30–40 см, розігнавшись у воді, може пролітати над нею більше 50 м зі швидкістю близько 50 км/год.
До такого польоту він прибігає, рятуючись від переслідування великих хижих риб – макрелей і тунців. Добре пристосувалися до польоту багато риб, зокрема представники сімейства Exocoetidae. Розганяючись у воді, летучі риби вистрибують з неї, і, плануючи на надзвичайно сильно розвинених грудних плавцях, можуть триматися в повітрі близько 10 с, пролітаючи за цей час відстань до 100 м. Політ має значення як захист від переслідування хижаками – тунцями й ін.
2.4.8 Міграції
Популяціям багатьох представників планктону і нектону властиві масові переміщення, що регулярно повторюються в часі й просторі. Переміщення відбуваються у вертикальному й горизонтальному напрямках, забезпечуючи особинам популяції знаходження в тих ділянках ареалу, де складаються найбільш сприятливі умови. Таким чином, міграції дозволяють популяції більш маневрово використати життєві ресурси відповідно до мінливої конфігурації їхнього розташування в просторі й часі, а також у зв'язку з мінливими потребами самих організмів.
